ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2021Справа № 910/1829/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1829/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергооблік»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 45 143,04 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Енергооблік» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 45 143, 04 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором підряду №1801000157 від 11.01.2018 в частині своєчасної оплати виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1829/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 15.02.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
09.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що в Акціонерного товариства «Укртрансгаз» відсутня заборгованість перед позивачем, та позивач не надав суду доказів неоплати відповідачем виконаних робіт. Також відповідач заперечив щодо визначених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтованою, непідтвердженою, неспівмірною зі складністю даної справи, з ціною позову, та обсягом фактично наданих послуг адвокатом.
23.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
11.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "ЕНЕРГООБЛІК" (підрядник, позивач) було укладено договір підряду №1801000157 (надалі - договір підряду), відповідно до умов п.1.1 якого підрядник зобов'язуються в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, відповідно до договірної ціни (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язуються прийняти і оплатити роботи.
Відповідно до п.1.2. договору під роботами, що є предметом договору розуміється: Ремонт ГРС в частині визначення фізико-хімічних параметрів газу (вологості газу) УМГ "ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ" (Роботи, пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва).
Відповідно до п.2.1. договору загальна сума договору становить 5 487 255,80 грн., в т.ч. ПДВ 914 542,64 грн.
Згідно з п.3.4. договору склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору, та вимогами документації конкурсних торгів.
У відповідності до пп. 6.1.1 п.6.1. договору підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені в п.1.1 цього договору, в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати роботи замовнику в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації.
Відповідно до пп.6.1.5 п.6.1 договору передбачено, що в 3-х денний строк з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.1.1 цього договору,підрядник зобов'язаний подати замовникові на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником та оплатити підряднику роботи, передбачені п.1.1. договору.
Відповідно до п.11.3 договору наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом підрядника і замовника.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється зі строком 30 календарних днів, після отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку товару, виконання робіт, надання послуг і є підставою для оплати.
Згідно з п.4.2. договору замовник має право затримати розрахунки за виконані роботи, надані з недоліками (недоробками) і дефектами, виявленими при виконані робіт, до їх усунення.
Відповідно до п.4.3. договору підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чипом, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПКУ.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, але в будь-якому випадку до 30.11.2018 року.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду №1801000157 від 11.01.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору підряду №1801000157 від 11.01.2018 позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 49 251,48 грн., що підтверджується наданими позивачем довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року від 28.12.2019, Актом №28 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2019 року від 28.12.2019 на суму 15 047,68 грн., Актом №29 приймання виконання будівельних робіт від 28.12.2019 на суму 15 047,68 грн., Актом №30 приймання виконання будівельних робіт від 28.12.2019 на загальну суму 15 047,68 грн.
Також позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №99 від 28.12.2019 на суму 15 047,68 грн., №100 від 28.12.2019 на суму 15 047,68 грн., №101 від 28.12.2019 на суму 15 047,68 грн.
Проте, за поясненнями позивача, відповідачем розрахунків за виконані роботи згідно вказаних вище актів проведено в повному обсязі не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 45 143,04 грн.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивачем було виконано роботи з гідродинамічного очищення трубопроводів, приямків, КНС та колодязів.
Також на підтвердження факту виконання робіт позивачем додано до позовної заяви наряд-допуск №12 від 24.06.2020, Акт №9 початку-закінчення робіт від 27.06.2020 та Акт №9 приймання-передачі виконаних робіт від 27.06.2020, які підписані уповноваженими представниками виконавця та замовника.
З метою здачі робіт відповідачу за погодженою вартістю позивачем було складено Акт надання послуг №76 від 01.07.2020 на суму 50 000,00 грн. та скеровано останній на адресу відповідача супровідним листом №795 від 15.09.2020, що підтверджується поштовою накладною №0303512656857 та описом вкладення цінний лист від 15.09.2020.
За поясненнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, відповідачем Акт №76 від 01.07.2020 підписано так і не було, у зв'язку з чим 21.10.2020 позивач надіслав відповідачу претензію за №895 від 21.10.2020 з доданими примірниками акту №76 від 01.07.2020 з вимогою підписати вказаний акт та оплатити виконані роботи на суму 50 000,00 грн.
Так, в матеріалах справи міститься акт №76 від 01.07.2020, підписаний зі сторони відповідача 26.11.2020 без жодних зауважень та претензій щодо якості, вартості та обсягу робіт.
Як вказує позивач, виконані позивачем роботи на суму 50 000,00 грн. відповідачем не оплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось вище, згідно з п.4.1 договору встановлено, що оплата за даним договором здійснюється зі строком 30 календарних днів, після отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку товару, виконання робіт, надання послуг і є підставою для оплати.
Проте, всупереч умов п.4.1 договору замовником у строк 30 календарних днів, тобто, до 28.01.2020 включно, відповідач оплату виконаних позивачем робіт у строк до 28.01.2020 не здійснив. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що Акти приймання виконання будівельних робіт №28 від 28.12.2019, №29 від 28.12.2019, №30 від 28.12.2019 підписані зі сторони відповідача без заперечень та зауважень.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Умовами п.4.1 договору сторонами погоджено, що оплата за даним договором здійснюється зі строком 30 календарних днів, після отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку товару, виконання робіт, надання послуг і є підставою для оплати.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати замовником робіт, які було виконано згідно Актів приймання виконання будівельних робіт №28 від 28.12.2019, №29 від 28.12.2019, №30 від 28.12.2019, настав.
Проте, як було встановлено судом вище, відповідачем не було проведено розрахунок за договором в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 45 143,04 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі робіт за спірним договором не надано.
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості за договором, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зауважує, що надані позивачем у матеріали справи акти приймання виконання будівельних робіт №28 від 28.12.2019, №29 від 28.12.2019, №30 від 28.12.2019 підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.
Виходячи з наведених вище норм законодавства та приписів ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані позивачем акти приймання виконання будівельних робіт, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, оскільки відповідають вимогам, зокрема статті 9 вказаного Закону України і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пункту 4.1 договору оплата за даним договором здійснюється зі строком 30 календарних днів, після отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку товару, виконання робіт, надання послуг і є підставою для оплати.
Згідно з матеріалами справи відповідач оплату виконаних позивачем робіт у строки, встановлені договором, не здійснив.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №1801000157 від 11.01.2018 не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Енергооблік» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення основного боргу в сумі 45 143,04 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергооблік» (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, код ЄДРПОУ 24662711) 45 143 грн. 04 коп. основного боргу та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак