Справа №206/4417/20
2/206/87/21
05.04.2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретарі Биковій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_4 , -
29 вересня 2020 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі ордеру на жиле приміщення №24, виданого Виконавчим комітетом Самарської районної Ради народжених депутатів міста Дніпропетровська 20 квітня 1980 року, його батькові ОСОБА_5 , як наймачу, а також їх на той час сім'ї, яка складалась із п'яти осіб, а саме: матері ОСОБА_6 , його брату ОСОБА_2 , його брату (відповідачу) ОСОБА_2 та йому ОСОБА_1 , була надана в користування для проживання із державного житлового фонду квартира АДРЕСА_1 . В подальшому у 2000-роках, у зв'язку із припиненням шлюбних відносин між його батьками, його матір ОСОБА_6 знялась з реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою та переїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації. Його брат ОСОБА_2 , також знявся з реєстрації місця проживання за вказаною адресою та переїхав мешкати до м. Кам'янське. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Після смерті його батька, рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради №329 від 20.09.2013 з ним був переукладений договір найму на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом переоформлення особистого рахунку на займану житлову площу квартири у розмірі 63,6 кв.м. Отже, починаючи з 20.09.2013 він став наймачем вказаної квартири. В квартирі окрім нього також зареєстрований його брат ОСОБА_2 . Фактично в продовж тривалого часу, починаючи з 2004 року, в квартирі проживали лише дві особи, а саме його батько ОСОБА_5 до моменту його смерті і він. Відповідач ОСОБА_2 одружився у 2004 році на ОСОБА_7 та переїхав до своєї дружини на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_2 , почавши проживати з нею однією сім'єю та вести спільне господарство. Починаючи з 2004 року та по день подачі ним позовної заяви до суду, відповідач у зв'язку зі своєю тривалою відсутністю, не реалізував своє право на проживання в квартирі та не здійснював відповідних витрат за користування нею за її цільовим призначенням. Він неодноразово просив відповідача виконувати належним чином свої обов'язки, або знятись з реєстрації місця проживання, оскільки всі витрати, як за нього так і за себе по договору найму житлового приміщення, здійснював та продовжує здійснювати він, чим порушуються його майнові права наймача квартири. Всі його звернення до відповідача залишились без належного реагування та виконання. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
16 жовтня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14 січня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача судовий збір.
03 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що заперечення відповідача є недоведеними та у відзиві не надано жодних доказів. Просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
12 лютого 2021 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в яких він зазначає, що відповідач ніколи не втрачав інтересу до спірної квартири і був тимчасово відсутній у жилому приміщенні, тільки через домовленість з наймачем ОСОБА_1 . Та не зважаючи на це, при тимчасовій відсутності, відповідач продовжує за собою зберігати намір ставитися до жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , як до свого постійного місця проживання, так як іншого власного помешкання у нього немає. Просить відмовити у позові у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що в матеріалах наявні всі належні докази, відповідач у квартирі не мешкає, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що він приходив до брата з питанням приватизації спірної квартири після смерті батька, але відповідач відтягував вирішення цього питання. Він намагався вирішити питання приватизації декілька разів. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідач ніколи не втрачав інтересу до спірної квартири, тимчасово був відсутній у квартирі тільки за домовленістю з позивачем, іншого помешкання відповідач немає. З 1994 року відповідач залишив квартиру і почав жити з дружиною. У нього була домовленість з батьком, що він залишиться зареєстрованим у квартирі але буде сплачувати частину комунальних послуг. Після смерті батька, квартиру та особисті рахунки було переоформлено на позивача при умові, що відповідач сплачує комунальні послуги, як раніше, однак письмо це не було задокументовано. Відповідач раз на місяць приходив до спірної квартири, приносив кошти на комунальні послуги. Підтверджень передачі коштів за комунальні послуги немає, вони рідні брати, не було потреби фіксувати передачу коштів, питань не виникало до 2020 року, коли постало питання про реєстрацію третього брата та прийняття спадщини. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в спірній квартирі він не мешкає з 1994 року, у зв'язку з тим, що на той час там мешкав позивач зі своєю дружиною, батько та мати, він переїхав до своєї дружини, але коли було потрібно, він за потреби робив там ремонт. Він не заважав позивачеві жити в квартирі, навіть коли посварився з дружиною і почав винаймати житло. Коли третій брат вийшов з тюрми, зателефонувала мати і попросила, щоб він поговорив з позивачем, щоб прописати брата у квартирі, тому що квартира матері та батька, але він та його дружина відмовили, після цього позивач вирішив виписати його з квартири. З питань усунення перешкод у користування квартирою він до суду не звертався. Після розмови, позивач припинив з ним спілкуватись, змінив замки та не пускає до квартири. Були розмови про приватизацію квартири, але позивач хотів приватизувати квартиру на чотирьох чоловік, на себе, свою дружину, її сина та на відповідача, він відмовив сказавши, що вийде з тюрми брат і потрібно буде приватизувати квартиру між ними трьома. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи - Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі ордеру на жиле приміщення №24, виданого Виконавчим комітетом Самарської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська 20 квітня 1980 року, ОСОБА_5 , як основному наймачу, а також його сім'ї: дружині ОСОБА_6 , сину ОСОБА_2 , сину ОСОБА_2 та сину ОСОБА_1 , була надана в користування для проживання із державного житлового фонду квартира АДРЕСА_1 (а.с.19).
Наймач квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Рішенням виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради №329 від 20.09.2013, вирішено КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР переукласти договір найму шляхом переоформлення особистого рахунку на займану житлову площу: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,6 кв.м. у зв'язку зі смертю наймача ОСОБА_5 на сина ОСОБА_1 , склад сім'ї - 2 особи, у тому числі: ОСОБА_2 - брат (а.с.10).
Крім позивача, який є наймачем у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією довідки про склад сім'ї №2915 від 20.07.2020, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с.11).
Як вбачається з акту обстеження домогосподарства від 03.09.2020, ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з 2004 року та до теперішнього часу (а.с.12).
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що з позивачем у нього дружні стосунки приблизно 10 років. З відповідачем бачився ще в школі, з позивачем бачиться набагато частіше. Відповідача у спірній квартирі він взагалі не бачив. В квартирі буває раз на місяць та відповідача не бачив там жодного разу. Бачив в квартирі ремонт, позивач показував кухню. Ніколи не бачив, щоб відповідач приймав участь у ремонті, навіть ніхто нічого не розповідав. З приводу речей відповідача нічого сказати не може. Про те, що позивач не пускає відповідача до квартири нічого не чув.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 суду показала, що відповідач в спірній квартирі не проживає, останній раз вона бачила відповідача у дворі, загалом бачила його декілька разів. Куди йшов відповідач їй не відомо. З приводу особистих речей їй нічого невідомо.
Виходячи зі змісту позовних вимог, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із житлового законодавства, пов'язані з правом осіб на користування жилим приміщенням, яке не належить їм на праві власності та в якому зареєстровано їхнє місце проживання, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Житловим кодексом Української РСР .
Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За правилами ст.9 Житлового Кодексу Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За змістом ст.64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
За правилами ч.1 ст.163 ЖК Української РСР, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Частиною 3 зазначеної статті передбачені випадки збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Статтею 72 ЖК Української РСР передбачено, що визнання особи такою, яка втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Судом встановлено, що як позивач так і відповідач у свій час набули у встановленому законом порядку права користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки були вселені у вказану квартиру та зареєстровані в ній по місцю реєстрації своїх батьків, зокрема батька - основного наймача, як члени сім'ї наймача спірної квартири.
В ході судового розгляду судом з'ясовано, що позивач та відповідач є рідними братами, та відповідач з 2004 року після одруження за попередньою домовленістю з наймачем спірної квартири на той момент батьком ОСОБА_5 , переїхав до будинку своєї дружини, але при цьому залишився бути зареєстрованим у спірній квартирі.
Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на положення ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Надані суду квитанції про оплату комунальних послуг не є підтвердженням належного виконання відповідачем обов'язків по утриманню житла у відповідності до ст.68 ЖК України, оскільки надані за кілька останніх місяців. Доказів того, що відповідачем належно виконувалися обов'язки по утриманню житла з 2004 року, останнім не надано.
Відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту того, що він після 2004 року вчиняв будь-які дії, які б могли свідчити про збереження його наміру ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання. Разом з тим, відповідач з 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі та весь цей час мешкає у дружини.
Таким чином, суд знаходить встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_2 , який є братом наймача спірної квартири у 2004 році добровільно покинув квартиру АДРЕСА_1 , його речей у спірній квартирі немає, ОСОБА_1 перешкод в користуванні жилим приміщенням не чинив, ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації без поважних на те причин, проміжок часу, що значно перевищує встановлений ст.71 ЖК України строк, підстав для продовження пропущеного відповідачем строку, судом не встановлено, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.63, 71, 72, 163 ЖК Української РСР, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Відділ обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.58, каб.213, код ЄДРПОУ 40392181) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.04.2021 року.
Суддя О.П.Румянцев