12.04.2021 Єдиний унікальний номер 175/3038/20
Провадження № 2/205/1143/21
12 квітня 2021 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Артьомова К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
Позивач 26 серпня 2020 року звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із вищезазначеним позовом, в якому просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2017 року, на користь ОСОБА_4 , на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 04.05.2017 року по 08.07.2017 року, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а починаючи з 09.07.2017 року - не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_5 на 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивований тим, що з 03.10.2009 року по 13.03.2015 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2015 року. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2017 року із позивача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. 04.05.2019 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_3 , від якого у них народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні 09.12.2020 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.
Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись, відповідно до вимог ст. ст. 128-129 ЦПК України.
Позивач у судове засідання не з'явився, письмово просив розгляд справи проводити без його участі. У відповіді на відзив, посилаючись на зміну свого матеріального та сімейного стану, просив позов задовольнити.
Відповідач в особі свого представника адвоката Парханової О.І. надала суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та участі свого представника. У відзиві на позов зазначила, що оскільки позивачем не доведено погіршення свого матеріального стану, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, надала суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи із наступного.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.10.2009 року по 13.03.2015 року (а.с. 10), від якого мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2017 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 04.05.2017 року по 08.07.2017 року, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а починаючи з 09.07.2017 року - не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_5 (а.с. 12-13).
В провадженні Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 55289263 із примусового виконання вказаного вище рішення суду.
04 травня 2019 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_3 (а.с. 22), від якого у них народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , яка була видана структурним підрозділом «Дніпровське моторвагонне депо» від 04.08.2020 року, заробітна плата позивача за період з лютого 2020 року по липень 2020 року без урахування аліментів становить 75576,58 грн. (а.с. 20).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ці ж самі положення закріплено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Таким чином, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини - не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 року по справі № 565/2071/19
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, виходячи з того, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що його матеріальний стан погіршився або через стан здоров'я він не має можливості сплачувати аліменти відповідно до рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 2) за рахунок відповідача не відшкодовуються.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 192 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено15 квітня 2021 року.
Суддя Н.В. Басова