Справа № 199/7997/20
(2-а/199/21/21)
Іменем України
15.04.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Остапенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду міста Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріна Володимира Миколайовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії РАП № 276711532 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн., якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 21 жовтня 2020 року відповідачем винесено вказану постанову на підставі того, що позивач 11 вересня 2020 року об 11 год 09 хв транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 здійснено зупинку, стоянку, що створила перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пл.. Героїв Майдану,1, чим порушив вимоги п.п.и) п.15.9 розділу 15 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.122 КУпАП України. Позивач зазначає, що постанова серії РАП № 276711532 від 21 жовтня 2020 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, а тому підлягає скасуванню.
Відповідачі правом подачі відзиву не скористались.
Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем, інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріним Володимиром Миколайовичем, відносно позивача було складено постанову РАП № 276711532 від 21 жовтня 2020 року до повідомлення серія ІД № 00207086, відповідно до змісту якої позивач 11 вересня 2020 року об 11 год. 09 хв. транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 здійснено зупинку, стоянку, що створила перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пл.. Героїв Майдану,1, чим порушив вимоги п.п.и) п.15.9 розділу 15 ПДР України, в частині заборони зупинки транспортному засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.122 КУпАП України, що підтверджується копією зазначеної вище постанови, наявної в матеріалах справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідачем у постанові серії РАП № 276711532 від 21 жовтня 2020 року зазначено, що позивачем порушено п.п.и) п.15.9 розділу 15 ПДР України, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
У рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідачем не надано будь-яких доказів порушень позивачем ПДР, оскільки відповідно до фотоматеріалів, які містяться в матеріалах справи, позивач дійсно здійснив зупинку на площі, біля шлагбауму майданчику для паркування транспортних засобів за адресою м. Дніпро, пл.. Героїв Майдану,1. Однак з фото вбачається, що на момент зупинки, паркувальний майданчик був загороджений, проїзд до нього було закрито, а отже позивач не чинив перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку.
Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови та закриття провадження по справі є обґрунтованими, а постанова серії РАП № 276711532 від 21 жовтня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв'язку з задоволенням позову, з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 241-246, 250, 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свірін Володимир Миколайович, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 276711532 від 21 жовтня 2020 року до повідомлення серія ІД № 00207086 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. на ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП, винесену інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріним Володимиром Миколайовичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги.
Суддя