Номер провадження: 11-сс/821/201/21Головуючий у І інстанції
Справа № 712/1457/21 Категорія: ст. 170 КПК України ОСОБА_15 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_16
15 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_16
судді ОСОБА_17, ОСОБА_18
секретар ОСОБА_19
за участі:
прокурора ОСОБА_20
дізнавача ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого
адвоката ОСОБА_21
скаржників ОСОБА_3
ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_22
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12015250050000563 від 14.02.2015,
дізнавач сектору дізнання Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_23 за погодженням з прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_24 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для забезпечення зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015; житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для забезпечення зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що Сектором дізнання Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування 13.02.2015 до Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області надійшли матеріали, згідно яких встановлено, що за адресою АДРЕСА_3 без дозволу власника ОСОБА_2 , його рідна сестра ОСОБА_6 прописала на постійній основі у вище вказаній квартирі себе та своїх неповнолітніх синів.
17.02.2015 до СВ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що його сестри, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , на його думку, підробили документи щодо квартир АДРЕСА_4 .
27.04.2017 до чергової частини Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшов рапорт слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_25 про виділення матеріалів з кримінального провадження 12015250050000563 за ст. 356 КК України та внесення матеріалів до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 190 КК У країни.
27.05.2017 до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшов рапорт слідчого
Черкаського відділу поліції ОСОБА_26 про те, що в ході розслідування кримінального провадження № 12017251010003651 від 28.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України встановлено, що відносно ОСОБА_8 вчинено шахрайські дії.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 77/300 частка власності квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 02.06.2010 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 77/300 частка власності згідно свідоцтва на
право власності № НОМЕР_1 від 02.06.2010 року належить ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 77/300 частка власності згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 02.06.2010 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
20.01.2016слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_27 винесла ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у володінні КП «Придніпровська СУБ», а саме документів, згідно яких було надано згоду на прописку ОСОБА_2 своєї сестри ОСОБА_6 та її синів з подальшим вилученням. Після чого було вилучено всі документи, необхідні для проведення почеркознавчої експертизи, які перебували у володінні СУБ Придніпровської районної ради.
12.01.2016прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_28 винесено постанову про призначення почеркознавчої експертизи, яку 13.10.2016 направлено для
виконання начальнику НДЕКЦ УМВС України в Черкаській області підполковнику поліції
ОСОБА_29 Згідно висновку експерта № 1/1739 від 22.11.2016, який долучений до матеріалів кримінального провадження, встановлено, що рукописний текст та підписи у заявах від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про надання ними згоди на прописку у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_9 та синів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 здійснинений не ними, а іншими особами.
Слідчий у клопотанні зазначає, що як вбачається з наявних матеріалів, внаслідок
використання підроблених заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 06.06.2006 Придніпровською районною радою м. Черкаси було прийнято рішення від 16.08.2006 №367/1, яким змінено договір найму вказаної квартири, наслідком чого ОСОБА_2 ставнаймачем вже не п'яти кімнатної квартири АДРЕСА_6 , а лише трикімнатної квартири АДРЕСА_7 . Отже в даному випадку, квартири АДРЕСА_1 є об'єктом протиправних дій, які були набуті, як вбачається з вищезазначеного, неправомірним шляхом.
В кінці 2020 року сестри ОСОБА_2 , ( ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 ) намагались продати квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією скріншоту з сайту OLX.
Одночасно, в ході розслідування було встановлено, що після смерті
ОСОБА_13 залишився житловий будинок з надвірними спорудами в
АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка, площею 3,01 га, призначена ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району, Черкаської області; - акції ЗАТІФ «Тект-Інвест» у кількості 4 штук; - право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ТО «Надія», с. Лісове, Тальнівського району Черкаської області, розміром 0,06% вартістю 50 226 грн., яке було розподілено лише між двома спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при чому, ОСОБА_3 отримала 3/4 частини спадщини, до якої увійшла також і належна ОСОБА_14 частина спадку внаслідок подання 17.07.2006 до Другої Черкаської нотаріальної контори, підробленої заяви ОСОБА_8 про відмову від отримання нею спадщини на користь ОСОБА_3 , якої ОСОБА_8 не підписувала.
27.05.2017 до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшов рапорт слідчого Черкаського відділу поліції ОСОБА_26 про те, що в ході розслідування кримінального провадження № 12017251010003651 від 28.04.2017 від 28.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України встановлено, що відносно ОСОБА_8 вчинено шахрайські дії.
Згідно з листом Лісівської сільської ради від 19.02.2015 № 33 ОСОБА_3 26.06.2007 було отримано в порядку спадкування після померлої матері майновий сертифікат в сумі 3920 грн., що становить 3/4 частки спадку, що надає право на майновий пай члена СГП ТОВ «Надія», а також ОСОБА_3 оформлено договір оренди з ТОВ «Надія» на успадковану 3/4 частку земельного паю.
В ході досудового розслідування об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_2 було заявлено ряд клопотань, заяв та скарг з вимогою притягнути до відповідальності за незаконне оформлення спадщини ОСОБА_3 , а також нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_30, яка прийняла в один день одночасно три заяви від спадкоємців від 17.07.2006 за № 1357, 1358, 1359 та вчинила в подальшому з ними відповідні нотаріальні дії.
Зокрема, нотаріусом було зареєстровано першою заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини № 1357, після якої одразу зареєструвалась заява про відмову від спадщини ОСОБА_14 за № 1358, за якою зареєструвалась наступна заява про відмову від спадщини ОСОБА_7 № 1359, при якій ОСОБА_8 не була присутня та не подавала нотаріусу жодної заяви.
За таких обставин, нотаріус зареєстрував три заяви від імені різних осіб без підтвердження особистого підпису зазначених осіб-підписантів. Відповідно до висновку експерта, який міститься в матеріалах кримінального провадження, ці підписи були здійснені іншою особою.
На підставі викладених обставин, сектором дізнання Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015250050000563 від 14.02.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.І. ст. 190, ст. 356, ч. 1 ст. 358 КК України, 02.02.2021 була винесена постанова про визнання речовими доказами квартири АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 3,01 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
Дізнавач у клопотанні зазначає, що з метою запобігання відчуження, перепродажу вказаного вище майна та запобігання скоєння кримінального правопорушення аналогічним способом із застосуванням вищевказаного майна в якості знаряддя кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на квартири АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для забезпечення зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарногосільськогосподарського виробництва в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкасивід 26.02.2021 клопотання дізнавача сектору дізнання Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_23 за погодженням з прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_24 задоволено.
Накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 для забезпечення зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015. Також накладено арешт на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з ціловим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для забезпечення зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015250050000563 від 14.02.2015.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є власниками арештованого майна, подали апеляційну скаргу в якій просять її скасувати з підстав невідповідності ухвали нормам кримінально-процесуального законодавства та порушує їх права власників вказаної нерухомості, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржники зазначають, що обґрунтування у клопотанні про арешт майна дізнавача наведені вибірково та докази є необ'єктивними, а відсутність в судовому засіданні власників майна унеможливило всебічне з'ясування обставин для прийняття правомірного рішення і дослідження дійсних обставин.
Зокрема: у грудні 1998 року згідно рішення виконавчого комітету Соснівської районної ради народних депутатів №550 від 14.12.1988 ОСОБА_13 було виділено дві квартири АДРЕСА_6 на склад сім'ї 7 осіб до складу сім'ї наймача квартир входить ОСОБА_2 як і його сестри; рішенням виконкому Придніпровської районної ради м Черкаси №367/1 від 16.08.2006, після смерті наймача, наймачем квартири АДРЕСА_7 закріплено ОСОБА_2 , а наймачем квартири АДРЕСА_8 закріплено ОСОБА_3 , що не позбавляло інших сестер бути прописаними в цих квартирах і претендувати на свої частки; у жовтні 2006 року за спільної згоди дорослих членів сім'ї прописано ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_2 нічому не заперечував, оскільки всі матеріальні витрати за проживання несли самі у тому числі і комунальні платежі; квартира АДРЕСА_8 була у непридатному стані для житла стані, яку ОСОБА_3 власними коштами привела у відповідність і почала там проживати разом зі своєю сім'єю, а у березні приватизувала квартиру і 23.03.2007 отримала Свідоцтво про право власності; у червні 2009 року ОСОБА_6 через постійне ухиленням від сплати комунальних послуг ОСОБА_2 і накопичення заборгованості та категоричне небажання останнього врегулювати це питання звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом про зміну умов договору житлового найму проти якого ОСОБА_2 заперечував та пояснював в судовому засіданні, що між ними фактично склався порядок 5ористування кімнатами і тоді він не заперечував, що ОСОБА_6 разом зі своїми синами прописана без його дозволу і згоди; у 2010 році ОСОБА_6 розпочала процедуру приватизації кімнат в яких проживала з дітьми і 02.06.2010 отримала Свідоцтво про право власності.
Крім того вказують, що ОСОБА_2 не приватизував свою частку в квартирі АДРЕСА_7 та останній має на меті різні доводи для шантажу сестер та вимагання від них грошей для свого проживання.
Вважають висновки слідчого судді , що використання підроблених заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 06.07.2006 на підставі яких Придніпровською районною радою м. Черкаси було прийнято рішення №367/1 від 16.08.2006, яким змінено договір найму спірної квартири, внаслідок чого ОСОБА_2 став наймачем вже не п'ятикімнатної квартири, а трикімнатної квартири, а квартири ІНФОРМАЦІЯ_6 є об'єктом протиправних дій і були набуті неправомірним шляхом - не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 ніколи не був наймачем п'ятикімнатної квартири, а лише наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_7 і то в межах своєї частки.
Стосовно оформлення у вересні 2006 року ОСОБА_3 спадщини за законом житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 та земельної ділянки 3,01 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_8 не заперечували та не оскаржували оформлене нею право власності на успадковане майно.
Вказують, що наразі всі терміни розслідування у кримінальному провадженні як і притягнення до кримінальної відповідальності закінчились, тому слідчі органи безпідставно, необґрунтовано, з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства звернулись до суду із зазначеним копотанням.
Заслухавши доповідь судді, думку скаржників, адвоката ОСОБА_22, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, пояснення прокурора, пояснення ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_21, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до постанови від 02.02.2021 про визнання та приєднання речових доказів прийняту дізнавачем СД Черкаського РУП ГУПН в Черкаські області ОСОБА_23, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 3,01 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею перевірено, що майно, про арешт якого ставиться питання належить на праві власності у відповідних частках ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження № 12015250050000563 від 14.02.2015 про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження , наслідки вказаного арешту майна для його власників.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про які йдеться в клопотанні сторони обвинувачення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Зазначене вище майно в повній мірі відповідає ознакам, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак наявна правова підстава, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту вказаного майна.
Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано та колегією суддів при розгляді вказаного не встановлено.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належного процесуального рішення в наданих матеріалах на підтвердження відповідності арештованого майна ознакам вказаним у ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось вище, в наданих матеріалах наявне відповідне рішення органу досудового розслідування про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.
В разі відчудження власниками вищевказаного усього спірного нерухомого майна чи частини, на яке накладено арешт у даній справі, вказане зумовить труднощі виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову, та безумовно спричинить перешкоди по встановленню істини внаслідок того, що вищевказане нерухоме майно може бути відчужене чи неодноразово перепродане.
При цьому накладення арешту у даній справі не перешкоджає власникам та членам їх сімей користуватися вказаним майном, яке залишається перебувати у їх володінні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12015250050000563 від 14.02.2015- залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :