15.04.2021 Справа № 756/5466/21
Справа пр. № 2-з/756/146/21
ун. № 756/5466/21
15 квітня 2021 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іскоростенського Дмитра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колич Тетяна Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колич Т.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Одночасно з поданням позовної заяви до суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.
Заява мотивована тим, що 23 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 7589, згідно з яким позивач отримала у дар від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначила, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колич Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 772.
Позаяк указаний об'єкт нерухомості вибув з володіння позивача поза її волею, позивач пред'явила позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
На думку заявника, невжиття заходу забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_3 або іншим особам вчинити дії, спрямовані на відчуження квартири, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На даний час між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 .
Оскільки на сьогодні право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 , остання може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду.
Крім того, виходячи з фактичних обставин спору, позов ОСОБА_1 направлений на захист свого суб'єктивного права, а саме права власності на квартиру.
Оскільки позивач оскаржуює реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 , то можлива реєстрація права власності за іншою особою призведе до того, що рішення суду, навіть якщо воно буде ухвалено на користь позивача, не призведе до ефективного захисту порушеного права, так як скасована реєстрація буде стосуватися неактуального реєстраційного запису.
Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об'єкта нерухомості будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, та позивачем, а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 520/5745/18.
З цих підстав суддя вважає за доцільне вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
Поряд з цим суддя звертає увагу заявника на те, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 передбачає також і заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження указаного нерухомого майна, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині вимог стосовно заборони державним реєстраторам, нотаріусам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 149, 151 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іскоростенського Дмитра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колич Тетяна Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Дана ухвала відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.В. Андрейчук