15 квітня 2021 року
м. Харків
Справа № 628/3592/19
Провадження № 22-ц/818/1153/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнябез повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 5 листопада 2020 року, ухвалене суддею Гетьман Л.В., -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 40 000 грн та витрати зі сплати судового збору.
Позов мотивований тим, що на початку листопада 2015 року позивач домовився з ОСОБА_2 про продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і вони оформили довіреність на продаж будинку за вищезазначеною адресою. ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 40 000 грн за продаж у майбутньому будинку, про що склала розписку 25.11.2015 року. 12.08.2016 року ОСОБА_2 скасувала довіреність, яку видавала раніше на продаж будинку за вищевказаною адресою, при цьому грошові кошти, які вона отримала раніше за продаж будинку не повернула. На його неодноразові звернення про повернення грошей відповідач не відповідала.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 5 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності в нього правовідносин з ОСОБА_2 . Розпискою не доведено обставин викладених у позові, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за цією розпискою відсутні.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 посилається на обставини, які були викладені в позовній заяві. Зазначає, що ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала, що вона написала розписку про отримання грошей за продаж будинку. В розписці не повинен бути зазначений обов'язок повернення коштів, тому, що ОСОБА_2 отримала їх за продаж будинку. Суд не допитав свідків, які були присутні при передачі грошових коштів. Позивач позбавлений оформити будинок на своє ім'я саме тому, що відповідач скасувала довіреність. Відповідач не надала суду доказів на підтвердження своїх заперечень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до ксерокопії розписки від 25.11.2015 р. ОСОБА_2 продала за генеральною довіреністю від 25.11.2015 р. свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Гроші від продажу будинку (за вищевказаною адресою) отримала повністю, претензій ні до кого немає (а.с.8).
За довіреністю за реєстровим № 2-2886 від 25.11.2015 р. ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які можуть діяти кожен окремо, незалежно один від одного продати будь-кому за ціну та на умовах на їх розсуд належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цілому або його частину та земельною ділянкою при ньому (а.с.11).
12.08.2016 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до приватного нотаріуса, в якій просила передати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про скасування виданої нею та посвідченої 25.11.2015 року нотаріусом довіреності за реєстровим № 2-2886 на продаж належного їй на праві приватної власності житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки при ньому (а.с.12).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи принцип диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки зі змісту розписки, яка міститься в матеріалах справи і на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог не вбачається, що відповідач отримала грошові кошти в сумі 40 000 грн, які просить стягнути позивач саме від нього, або що ці кошти належали йому.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не заперечувала, що написала таку розписку, судова колегія не вважає такими, що дають підстави для задоволення позову.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо можливого укладення між сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу, тоб-то предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Навпаки матеріали справи містять довіренність зі змісту якої вбачається, що відповідач поряд з іншими особами уповноважила позивача здійснити продаж житлового будинку, що належить їй на праві власності, а потім скасувала зазначену довіреність.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції - відсутні.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 5 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення. Касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова