Справа № 643/6212/21
Провадження № 1-в/643/245/21
15.04.2021 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання захисника ОСОБА_2 про вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку Харківського обласного суду від 14.06.2001, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вінниця, громадянин України, засуджений за вчинення злочинів, передбачених п.п. а, и, і, ж, з ст. 93, ч. 2 ст. 143, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 222, ст. 208 КК України (1960 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі в тюрмі із суворим режимом утримання, з конфіскацією всього особистого майна в дохід держави, -
Захисник ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просить вирок Харківського обласного суду від 14.06.2001 відносно ОСОБА_3 змінити та застосувати положення закону України про кримінальну відповідальність щодо міри покарання, передбаченої Кримінальним кодексом України 1960 року та підлягають застосуванню до засудженого ОСОБА_3 , змінивши призначене засудженому ОСОБА_3 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді 15 років позбавлення волі.
В обґрунтування підсудності зазначеного клопотання Московському районному суду м. Харкова захисник посилається на положення п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, згідно яких клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питання, передбаченого пунктом 14 частини першої статті 537 КПК України (інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку). Також захисником зазначено, що вирок ухвалено Харківським обласним судом, на базі якого згідно Указу Президента України від 20.08.2011 № 642/2001 утворено Апеляційний суд Харківської області. В подальшому Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд. Таким чином, на даний час Харківський обласний суд, який ухвалив вирок від 14.06.2001, не існує. В свою чергу Харківський апеляційний суд є судом апеляційної інстанції, який не вправі розглядати (як суд першої інстанції) клопотання в порядку ст. 537 КПК України. Серед інкримінованих ОСОБА_3 правопорушень найтяжчим є правопорушення, передбачене ст. 93 КК України (1960 року), яке було вчинене на території Московського району м. Харкова. Враховуючи наведене, захисник дійшов висновку, що саме Московський районний суд м. Харкова повноважний розглядати дане клопотання.
Вирішуючи питання щодо підсудності клопотання Московському районному суду м. Харкова, суд керується таким.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, у разі необхідності вирішення питання, передбаченого пунктом 14 частини першої статті 537, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок.
Таким чином, імперативними положеннями КПК України передбачено, що вказані питання може вирішувати виключно суд, який ухвалив вирок.
Між тим Московським районним судом м. Харкова вирок щодо ОСОБА_3 не ухвалювався.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить положень, згідно яких вказані питання міг би вирішувати суд, який не ухвалював вирок, але до підсудності якого як суду першої інстанції могло би, ймовірно, відноситись відповідне кримінальне провадження щодо обвинувачення особи у вчиненні тих чи інших злочинів.
Також суд враховує, що норми п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, згідно яких у разі необхідності вирішення питання, передбаченого пунктом 14 частини першої статті 537, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок - містились ще у першій редакції КПК України, яка набрала чинності 19.11.2012.
В подальшому Законом України № 1491-VIII від 07.09.2016 у статті 539 у частині другій пункт 1 після слів "(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні)" доповнено цифрами "13-1, 14".
Таким чином, з дня набрання чинності Законом України № 1491-VIII від 07.09.2016, а саме з 08.10.2016, вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України), віднесено до повноважень місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання (п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України).
При цьому законодавець, вносячи вказані вище змін, не виключив посилання на п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України з положень п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Таким чином, чинною на даний час редакцією КПК України передбачено вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України), одночасно як судом, який ухвалив вирок (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України), так і місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання (п. 1 ч. 2 ст. 539).
Суд, вирішуючи проблему конкуренції норм п. 1 ч. 2 ст. 539 та п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України в контексті вирішення питання про визначення підсудності клопотання захисника ОСОБА_2 , враховує наступне.
У рішеннях Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997, № 5-рп/2012 від 13.03.2012 зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Виходячи з наведеного, вирішення заявленого захисником ОСОБА_2 клопотання може відноситись до підсудності місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого ОСОБА_3 відбуває покарання, оскільки відповідна норма КПК України була прийнята пізніше за часом.
Як вбачається з даних клопотання, ОСОБА_3 відбуває покарання у Житомирській установі виконання покарань ( № 8), що знаходиться за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Проспект Незалежності, 172.
Зазначена обставина підтверджується копією ухвали від 18.12.2017, згідно якої питання щодо зарахування строку попереднього ув'язнення ОСОБА_3 в строк покарання вирішувалось Богунським районним судом м. Житоміра.
Крім того, суд звертає увагу, що в клопотанні захисник просить забезпечити участь засудженого ОСОБА_3 в розгляді клопотання в режимі відеоконференції.
Між тим згідно ч. 2 ст. 336 КПК України суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Таким чином, в разі заперечення ОСОБА_3 проти його участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, Московський районний суд м. Харкова буде зобов'язаний вирішувати питання про етапування ОСОБА_3 з м. Житомира до м. Харкова, що негативно позначиться на дотриманні встановлених законодавством України строків розгляду клопотання захисника.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що Московський районний суд м. Харкова не є судом, який ухвалив вирок від 14.06.2001, з приводу виконання якого подано клопотання; нормами КПК України, які набули чинності пізніше, вирішення заявленого захисником клопотання віднесено до підсудності місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого ОСОБА_3 відбуває покарання, а саме до підсудності Богунського районного суду м. Житомира.
За таких обставин суд позбавлений можливості поза розумним сумнівом встановити, що кримінальне провадження з розгляду клопотання захисника ОСОБА_2 підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо дій суду в разі, коли суд приходить до висновку щодо непідсудності йому клопотання, поданого в порядку ст. 537 КПК України.
За таких обставин суд вважає за необхідне керуватись висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, згідно яких коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов'язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності (пункт 1); ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження (пункт 4).
Судом встановлено, що Харківський обласний суд, який здійснював судове провадження як суд першої інстанції та ухвалив вирок від 14.06.2001 - ліквідований. Крім того, до КПК України внесено зміни, згідно яких вирішення заявленого захисником клопотання віднесено до підсудності місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого ОСОБА_3 відбуває покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
За таких обставин, враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, суд застосовує аналогію права та вважає за необхідне звернутись до Харківського апеляційного суду для вирішення питання щодо підсудності клопотання захисника ОСОБА_2 та наявності підстав для звернення з відповідним поданням до Верховного Суду.
Керуючись ст. 9, 34, 369-372, 537, 539 КПК України,
Кримінальне провадження за клопотанням захисника ОСОБА_2 щодо вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку Харківського обласного суду від 14.06.2001 - направити до Харківського апеляційного суду для вирішення питання щодо підсудності зазначеного кримінального провадження та звернення з поданням до Верховного Суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з Московського районного суду м. Харкова до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1