Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/284/21
Провадження 2-а/382/16/21
Іменем України
15 квітня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Шульга Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора старшого лейтенанта поліції Музиченка Олександра Анатолійовича 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Встановив:
Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовом до Інспектора старшого лейтенанта поліції Музиченка Олександра Анатолійовича 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в котрому зазначено, що постановою Інспектора старшого лейтенанта поліції Музиченка О.А. 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ від 12.03.2021 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що 12.03.2021 р. о 16.47 у м. Київ по вул. Вадима Гетьмана він, керуючи автомобілем ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрованим на ОСОБА_2 здійснив порушення вимог п. 17.1 ПДР України. Вважає, що постанова є незаконною з таких підстав. Під час винесення постанови було грубо порушено норми законів, не було прийнято до уваги його свідчень. Інспектор Музиченко О.А. під час винесення постанови знаходився в службовому автомобілі та не виходячи з нього, виносив рішення по його справі. Постанова була складена зі слів іншого інспектора, який і зупинив його авто. Крім цього, не було роз"яснено його прав, інспектор, який зупинив його автомобіль, не мав при собі нагрудної камери, а на його зауваження, інспектор у грубій формі надала йому відповідь. Крім цього, у постанові допущено помилку: у п. 5 вказано, що він здійснив порушення ПДР, керуючи автомобілем ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Проте, він ніколи не керував вказаним автомобілем та не знайомий із гр. ОСОБА_2 . Просив скасувати постанову.
В судове засідання позивач не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві до суду просив розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Згідно із ч. 2 ст. 175 та ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із положенням ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В судовому засіданні установлено, що 12.03.2021 р. о 16:47 відносно позивача Інспектором старшим лейтенантом поліції Музиченко О.А. 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він у м. Київ по вул. Вадима Гетьмана, керуючи транспортним засобом, здійснив рух по смузі, призначеній для руху маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР та накладено на позивача адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.
Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав, жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.
Оцінюючи вищевикладене, суд вважає, що інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України, відповідач до суду не надав.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП не доведена, в зв"язку з чим суд вважає, що постанова підлягає до скасування, а провадження у справі до закриття.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 33,121, 245,247,251,252,268,278,280,283 КУпАП,
ПозовОСОБА_1 до Інспектора старшого лейтенанта поліції Музиченка Олександра Анатолійовича 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН № 3906900 року, складену Інспектором старшим лейтенантом поліції Музиченко Олександром Анатолійовичем 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Київ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Литвин Л.І.