Єдиний унікальний номер: 379/691/20
Провадження № 2/379/118/21
(ЗАОЧНЕ)
18 лютого 2021 року Таращанський районний суд Київської області
в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Представник позивач 15.06.2020 звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача користь позивача заборгованість за договором надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у сумі 6642,00 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 105,00 грн, пеню в розмірі 769,10 грн та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2102 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що позивачем,згідно Наказу №20-к від 06 червня 2019 року з 07.06.2019 відповідача було прийнято на посаду водія автотранспортного засобу з посадовим окладом згідно штатного розпису. В зв'язку із складним матеріальним положенням відповідача, 12.07.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №-ФД-1. Цього ж дня відповідачу було перераховано поворотну фінансову допомогу в розмірі 10 000.00 гри, згідно платіжного доручення №373 від 12.07.2019. Повернути її він мав не пізніше 30 листопада 2019 року, шляхом щомісячного утримання з заробітної плати позичальника у сумі 2500,00 грн.
В зв'язку з тим, що 05.08.2019р. відповідач був звільнений з посади водія автотранспортного засобу за угодою сторін згідно наказу №24-к від 05.08.2019р, із заробітної плати його було утримано лише частину фінансової допомоги на суму 3 357.27 грн, залишок неповернутої поворотної фінансової допомоги в сумі 6 642. 73 грн ним в добровільному порядку не було повернуто до даного часу, позивач звернувся до суду з даним позовом
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 , по відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі за обставин викладених у позовні заяві. Проти винесення заочного рішення - не заперечує.
Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в силу ст. 128 ЦПКУ, був належно повідомлений, про причини неявки до суду - не повідомив. Відзив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подано.
Враховуючи позицію позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД- СЕРВІС», згідно Наказу №20-к від 06 червня 2019 року з 07.06.2019 відповідача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортного засобу з посадовим окладом згідно штатного розпису(а.с.16).
Для безперешкодного здійснення своїх функціональних обов'язків, відповідачу, як співробітнику підприємства, було видано корпоративну картку АТ КБ «Приватбанку» за номером НОМЕР_1 згідно наказу №30 від 07.06.2019р. та Акту приймання-передачі корпоративної картки підприємства від 07.06.2019 (а.с.19-20).
В зв'язку із сімейними обставинами за заявою відповідача від 12.07.2019 (а.с.22) між позивачем та відповідачем 12.07.2019 було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №-ФД-1. Цього ж дня відповідачу було перераховано поворотну фінансову допомогу в розмірі 10 000.00 гри, згідно платіжного доручення №373 від 12.07.2019.
Згідно умов укладеного договору п.3.1. позичальник мав повернути фінансову допомогу, протягом чотирьох календарних місяців, починаючи з 01 серпня 2019 року, тобто не пізніше 30 листопада 2019 року.
За умовами п.3.2. даного договору, фінансова допомога підлягала поверненню шляхом щомісячного утримання із заробітної плати позичальника у сумі 2500,00 грн. За умовами Договору позичальник має прав повернути допомогу дострокову. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця (п.3.6 Договору). В разі отримання письмової вимоги позикодавця про повернення поворотної фінансової допомоги, позичальник зобов'язаний повернути кошти протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги (п. 3.5 Договору).
П. 4.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
05.08.2019 відповідач був звільнений з посади водія автотранспортного засобу за угодою сторін, згідно наказу №24-к від 05.08.2019, на підставі п.1 ст.36 КЗпП (а.с.17).
Оскільки, день звільнення відповідача, в нього перед товариством існувала заборгованість по надмірно витрачених коштам виданих під звіт в сумі 2715,92 грн та для повернення суми позики в сумі 2408,51, наказом №25-к від 05.08.2019, з нього, на підставі його заяви (а.с.24), за рахунок нарахованих йому виплат при звільненні, дана заборгованість була утримана (а.с.18).
Так, згідно бухгалтерської довідки 9 від 06.08.2019 року та карткового-рахуну 3771 за 2019 рік, всього було відповідачем повернено фінансової допомоги, шляхом утримання із заробітної плати, на суму - 3 357,27 грн. Отже, залишок неповернутої поворотної фінансової допомоги становить 6 642, 73 грн. (10 000,00 грн - 3 357,27 грн).
На підтвердження надання відповідачу фінансової допомоги за Договором, надмірного використання ним коштів не за призначенням з карткового рахунку підприємства та неповернення ним фінансової допомоги станом на дату подання позову позивачем додана заключна виписка за період з 12.07.2019р. по 09.06.2020 року по рахунку ТОВ «ГРАНД-СЕРВІС» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.31-35).
Для врегулювання справи позивачем відповідачу надсилався лист, в якому позикодавець нагадував про залишок неповернутої фінансової допомоги, вказував її точну суму, остаточну дату погашення, та рахунок позивача для зарахування неповернутих коштів. Даний лист був повернутий з відміткою: «за відмовою адресата», що стверджується відомостями з інтернет сторінки сайту Укрпошти за № відправлення 0735400730091.
Залишок поворотної фінансової допомоги відповідачем в добровільному порядку так і не було повернуто.
Через простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення залишку фінансової допомоги в сумі 6 642, 73 грн гривень, позивачем, за період з 30.11.2019 по 09.06.2020 (день проведення розрахунку), всього 192 дні, було нараховано на суму заборгованості, три відсотки річних в сумі 105,00 грн, відповідно до ст. 625 ЦК України,та пеня в сумі - 874,10 грн
Даний розрахунок є вірним та не викликає сумніву у суду.
В зв'язку з тим, що в обумовлений договором строк свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, задля поновлення своїх прав, порушених протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.
Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, і є обов'язковою до повернення (пп. 14.1.257 ПКУ). На практиці це ті самі безвідсоткові позики, надані за договором позики.
Як встановлено ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто, ухилившись від повернення в зазначений строк, в повному обсязі, суми позики, відповідачка порушила зобов'язання за даним договором.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, викладено висновки про правильне застосування норм права, згідно з якими за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
За таких обставин, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №-ФД-1, залишок отриманих ним грошових коштів, в сумі 6642,73 грн мають бути повернуті позивачу.
Окрім того статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідач, уклавши договір з позивачем, взяв на себе зобов'язання, яке належним чином не виконав та прострочив його виконання, а тому повинен нести відповідальність, встановлену законом.
Оскільки, у вищезазначеному Договорі зазначено про необхідність повернення отриманих відповідачем грошових коштів в строк до 30 листопада 2019 року, тому вже з наступного дня починається строк прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем на суму 6642,73 гривень за період з 30.11.2019 по 09.06.2020 (всього 192 дня), сума трьох відсотків річних за вказаний період всього складає - 105,00 грн (6642,73 грн х 3 (процентна ставка) / 100% / 365 днів х 192 (кількість прострочених днів)).
Поміж того, за змістом ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Дане узгоджується з постановою ВП ВС від 04.07.2018, провадження № 14-154ус18, в якій зазначено наступне. Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, відповідач, уклавши договір з позивачем, взяв на себе грошове зобов'язання, яке належним чином не виконав та прострочив, а тому повинен нести відповідальність, встановлену договором, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
За таких обставин, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, в зазначеному ним розмірі - 769,10 грн. (сума боргу х ставку пені у відсотках (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період/ 100 / 365 днів х кількість днів прострочки)
Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги вимоги ст.ст. 133,141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2102,00 грн (а.с.7) підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Стосовно стягнення з відповідача всіх судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з п.1 ч.3 ст. 133 цього Кодексу - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 в справі № 372/1010/16-ц, який з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06.07.2015 у справі «Заїченко проти України»).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що позивачем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду не надано жодних доказів, вимога останнього про їх відшкодування не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 251, 252, 525-527, 530, 549, 551, 610, 612, 615, 625, 1046-1050 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 42189884, місцезнаходження: вул. О.Архипенка, 2/12, кв.273, м. Київ, 04211):
-заборгованість за договором надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №-ФД-1 від 12.07.2019 в сумі 7 516,83 грн (сім тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 83 копійки, з яких: 6642,73 грн - залишок поворотної фінансової допомоги, 105,00 грн - три відсотки річних в розмірі та 769,10 грн пені
-судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін