Єдиний унікальний номер: 378/206/21
Провадження № 3/378/108/21
15.04.2021 року смт. Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю секреталя Гончарук Ю. С., захисника Мелашенко О. П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 23.03.2021 о 09 годині 55 хвилин в смт. Ставище, по вул. Цимбала Сергія, 96, керував автмобілем ВАЗ 11183, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що 23.03.2021 він їхав на автомобілі ВАЗ 11183, державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Радянській (до перейменування) в смт. Ставище, на якій він зупинився поблизу пам'ятника «Танк» та будівельних магазинів, що навпроти вказаного пам'яника, щоб поговорити по телефону, де стояв хвилин 5-10, після чого до нього підійшов працівник поліції, висунувши претензію про відсутність переднього державного номерного знаку, який дійсно знаходився на передні панелі автомобіля, оскільки був відкутній передній бампер. На вимогу інспектора він надав йому посвідчення водія та страховий поліс. Потім за пропозицією інспектора він пройшов з ним до службового атвтомобіля, де сів на переднє пасажирське сидіння, і де йому пояснили, що за відсутність бамперу та номерів передбачено штраф 1700 грн.. Проте, в автомобілі інспектор виписав штраф за те, що він припаркувався на нерегульованому пішоходному переході, після чого запропонував йому проїхати в лікарню, на що він відмовився. Проходити огляд за допомогою «Драгера» йому не пропонували. Коли підійшов другий свідок, при ньому на запитання інспектора, чи відмовляється він їхати в лікарню, він погодився. Але йому інспектор сказав, що вже пізно. Направлення до медичного закладу не складалось. Один із інспекторів здійснював відеозйомку на камеру з мобільного телефону. Після складання протоколу він поставив свій підпис у ньому, проте, пояснень у ньому своїх не писав. Його поліцейські не відсторонили від керування автомобілем.
Захисник ОСОБА_1 - Мелашенко О. П подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження у даній справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 53-56). Вказане клопотання в судовому засіданні підтримав ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що в кінці березня цього року в першій половині дня, коли він їхав по вул. Цимбала Сергія, на Т-образному перехресті вулиць ОСОБА_3 та прилеглої до неї вулиці об'їзної дороги його зупинили працівники поліції. На острівці безпеки вказаного перехрестя біля будівельного магазину вже стояв ВАЗ 11183, ОСОБА_4 (якого він раніше на знав) стояв біля патрульного автомобіля. Йому пояснили, що після зупинки ОСОБА_4 в ході спілкування від нього віддчули запах алкоголю. В його присутності та присутності іншого свідка, який вже стояв біля службового автомобіля, ОСОБА_4 запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в лікарні або продути прилад Драгер на місці, на що останній відмовився. Інспектор ОСОБА_5 , діставши телефон, направив його камерою на ОСОБА_4 та запитав ще раз, чи ОСОБА_4 відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння в лікарні, на що останній повторно відмовився, після чого він з іншим свідком підписали пояснення та протокол.
Свідок ОСОБА_6 в судове засідання 15.04.2021 не прибув, належним чином був повторно викликаний до суду ( а. с. 41). В судовому засіданні 1 квітня 2021 р. ОСОБА_6 пояснив, що 23.03.2021 року близько 10 години ранку їхав по вул. Сергія Цимбала в смт. Ставище та був зупинений працівниками поліції, які запропонували засвідчити відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння. Коли підійшов, - побачив, що стоїть автомобіль ВАЗ 11183, в його присутності працівники поліції запитали водія, прізвище якого не пам'ятає, чи згоден він на проходження огляду, на що останній відмовився. Після цього він надав письмові пояснення працівнику поліції та поїхав далі (а. с. 23).
Інспектори СРПП відділення поліції № 5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київської області Слюсар В. М. та ОСОБА_7 до суду не прибули, належним чином були викликані до суду ( а. с. 44, 47, 48).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція).
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, а саме,
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 23.03.2021 року серії ДПР18 № 507181, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, в ньому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 та дії водія в присутності двох свідків щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП; при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 (а.с. 1),
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 23.03.2021 року, та поясненнями останнього в судовому засіданні 01.04.2021 (а. с. 23), поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні 15.04.2021, згідно яких 23.03.2021 близько 10 год. 00 хв. в смт. Ставище їх було запрошено в якості свідків, і в їх присутності водію автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера DRAGER, та в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився, після чого працівниками поліції було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2, 23),
- постановою інспектора відділення поліції № 5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Миронюка Р. О. від 23.03.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто за ч. 1 ст. 122 КУПаП за стоянку 23 березня 2021 року, близько 09 години 40 хвилин, по вул. Цимбала Сергія в смт. Ставище Київської області автомобілем ВАЗ 11183, державний номерний знак НОМЕР_1 , на нерегульованому пішогодному переході (а. с. 3),
- даними відеозапису, що міститяться на оптичному диску в матеріалах справи, відповідно до яких ОСОБА_1 , який сидить на передньому пасажирському сидінні в патрульному автомобілі, працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп'яніння в Ставищенській ЦРЛ, зазначивши, що у того різкий запах алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 відмовився (а. с. 18).
Не викликають сумнівів у їх достовірності вищевказані письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 23.03.2021 року, які складені на виконання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, та їх зміст узгоджується з фактичними обставинам правопорушення, викладеними у протоколі та переконливо доводить, що саме в присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Між тим, відібрання пояснень свідків на бланках (на що, як на суттєве порушення, звернув увагу в судовому засіданні захисник Мелашенко О. П.), які заповнено поліцейським і підписано свідками, не суперечить вимогам закону, і зміст цих пояснень не викликає жодних сумнівів у їх достовірності.
Та обставина, що письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 23.03.2021 (а. с. 2) викладені на заздалегідь надрукованих бланках, не може свідчити про їх невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки вказані пояснення підтверджені вказаними свідками при розгляді справи (свідком ОСОБА_6 в судовому засіданні 01.04.2021 - (а.с. 23), ОСОБА_2 15.04.2021), їх письмові пояснення, відібрані під час складання протоколу, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП були досліджені при розгляді справи та приймаються до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт керування транспортним засобом до моменту здійснення стоянки підтвердив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні, який зазначив, що керуючи автомобілем, зупинився поблизу пам'ятника «Танк», щоб поговорити по телефону, після чого до нього підійшов працівник поліції, та підтверджується вищевказаною постановою від 23.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУПаП (а. с. 3) . Факт керування автомомобілем не оспорювався останнім під час складання щодо нього протоколу та після такого складання.
Посилання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на те, що при другому свідкові він на пропозицію працівників поліції погодився проїхати до Ставищенської ЦРЛ, проте всупереч цьому відносно нього було складено протокол, спростовується вищевказаними письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 23.03.2021 року (а. с. 2), поясненнями останнього в судовому засіданні 01.04.2021 (а. с. 23), та поясненнями ОСОБА_2 , наданими під час розгляду справи.
Щодо посилання захисника на те, що наявний у справі відеозапис не може бути доказом у справі, оскільки він здійснений інспектором поліції на власний мобільний телефон, а не з допомогою нагрудної камери поліцейського, де б зазначався час та дата відеозйомки, тоді як вданий час в Україні всі поліцейські при несенні служби забезпечуються портативними відеореєстраторами, порядок користування яких регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року та зареєстрованої в МЮУ 11.01.2019 року за № 28/32999 (надалі Інструкція від 18.12.2018), слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» дійсно визначено, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 Закону віднесено застосування засобів відеозапису; відповідно до положень п. 2. розділу І заначеної Інструкції від 18.12.2018 застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Разом з тим, слід зазначити, що вказаними нормами встановлено право (а не обов'язок) працівників поліції щодо застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, в т. ч. з метою фіксування правопорушення.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КупАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, диск із відеозаписом подано суду 31.03.2021 через канцелярію суду інспектором СРПП ВП №5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Слюсарем М. В., який склав протокол відносно ОСОБА_1 , (а.с.17). В судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 зазначили, що відеозапис фактично вівся інспектором поліції з камери мобільного телефону.
Враховуючи, що вказаний відеозапис узгоджується з іншими наявними у справі доказами, слід визнати відомості, що містяться на вказаному відеозаписі з місця події як доказ у справі.
Підстав вважати, що вказаний відеозапис є недопустимим доказом у суду немає, оскільки у справі відсутні дані, про такі не зазначено в клопотанні, які б свідчили, що поліцейським не були зафіксовані певні обставини, що істотно впливають на фактичні обставини правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями та процедурою оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Однак зауважень чи заперечень щодо процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлював, та відмовився від надання пояснень, лише поставивши підпис в протоколі.
Щодо доводів захисника про порушення працівниками поліції вимог законодавства, з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення інспектора поліції до медичного закладу на огляд на стан сп'яніння, слід зазначити наступне.
У відповідності з положеннями ч.ч.3, 6 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Така ж процедура передбачена п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2015 року № 1103, п.7 розділу І Інструкції.
Форма направлення на огляд, яка наведена в додатку 1 до Інструкції, заповнюється у випадку направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я. Оскільки поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчила про відмову пройти огляд у будь-який спосіб, а не за допомогою спеціального технічного засобу, підстав для складання направлення водія на огляд у поліцейських не було.
Що стосуються доводів адвоката Мелашенка О. П. про те, що у винесеній (перед складанням протоколу за порушення п. 2.5 ПДР України) відносно ОСОБА_1 постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 278423 від 23.03.21 року (а. с. 3), вказано, що вона складена 23.03.21 року о 09 год.50 хв. в смт Ставище по вул. С.Цимбала 96, і в ній не вказано , що водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння (чи в нього були такі ознаки), слід зазначити, що оскільки вказана постанова відносно останнього винесена за ч. 1 ст. 122 КУпАП за здійснення стоянки на нерегульованому пішоходному переході, обов'язку в поліцейського зазначати в цій постанові при викладенні суті вказаного правопорушення відомості про інше правопорушення (в т. ч. про ознаки алкогольного сп'яніння) не було.
Разом з тим, щодо наявності деяких розбіжностей в часі скоєння правопорушення (за ч. 1 ст. 122 КУпАП (9 год. 40 хв.), а правопорушення п. 2.5 ПДР за даним протоколом (9 год. 55 хв.) - вважаю, що така розбіжність в часі (15 хвилин), не є суттєвим недоліком, і не тягне за собою визнання вказаних доказів недопустимими.
Посилання захисника Мелашенка О. П. та ОСОБА_1 , що його не відсторонили від керування транспортним засобом, не впливає на правильність дій інспектора поліції по складанню протоколу відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР України та не спростовують відомостей про суть самого правопорушення, викладених в даному протоколі.
З урахуванням викладеного вищенаведені докази є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, об'єктивно узгоджуються між собою та спростовують пояснення в суді ОСОБА_1 , в яких він заперечував факт його відмови пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (з допомогою приладу «Драгер» або ж проїхати до медичного закладу) в присутності двох свідків. Разом з цим, вказані докази не містять достовірних даних про те, що поліцейськими були порушені вимоги ст. 266 КУпАП і вимоги підзаконних нормативних актів, та про наявність підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як просять в клопотанні ОСОБА_1 та захисник.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаного правопорушення.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, 283-285, 287 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н. М. Марущак