Справа № 372/31/21
Провадження № 2-610/21
22 березня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Сокол О.В.
за участю представника позивача Сльозко Л.М.
представника відповідача Штронди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконаними зобов'язання за кредитним договором, визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки, -
У січня позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання виконаними договір кредиту та іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки. Свої вимоги мотивувала тим, що між сторонами у 2006 року був укладений договір кредиту, в забезпечення виконання якого між тими ж сторонами було укладено договір Іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку двокімнатну квартиру. На дане майно внесено заборону відчуження. У зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором відповідач звернувся до суду із позовом. У 2015 році рішенням Обухівського районного суду Київської області із позивача та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором. Рішення набрало законної сили та видано виконавчий лист пред'явлено до виконання. 22.12.2020 року виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням рішення суду, оскільки борг сплачено в повному обсязі. Позивач зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса із листом з проханням скасувати запис про заборону відчуження, але до дня звернення до суду відповіді не отримала. Позивач вважає, що дії відповідача по незаконному утриманню в іпотеці нерухомого майна є посяганням на права та законні інтереси позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності майном.
Ухвалою судді від 18.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача подав до суду відзив, який підтримав у судовому засіданні та, в якому зазначив, що вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою, а тому просив суд відмовити у позові повністю, з огляду на наступне. Між сторонами у 2006 році було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач отримала кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії терміном до 22.06.2010 року. 16.10.2012 року між сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до якої останній було списано пеню по кредиту та встановлено новий графік повернення кредиту до 29.11.2016 року. 12.11.2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2, відповідно до якої останній було знову списано пеню по кредиту та встановлено новий графік повернення кредиту до 28.11.2016 року. У зв'язку із наявною заборгованістю АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з відповідною вимогою про стягнення заборгованості. Судовим рішенням вимоги було задоволено. Позивач вважає, що оскільки нею виконано рішення суду, то відповідно, кредитний договір є виконаним, і заборона відчуження підлягає скасуванню. Однак чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Посилання позивача на виконання рішення суду не свідчить про своєчасність виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлена судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.06.2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № KIO0GA00000295, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк до 22.06.2010 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 15855,00 доларів США. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди і комісії в зазначені даним договором строки.
22.06.2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Термін дії даного договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04.09.2015 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № KIO0GA00000295у розмірі 148 320 грн. 56 коп. та судові витрати в розмірі 741 грн. 60 коп., разом 149 062 грн. 16 коп.
Вищезазначене рішення набрало законної сили 27.10.2015 року, на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до примусового виконання в Обухівський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області.
22.12.2020 року постановою про закінчення виконавчого провадження встановлено, що борг в розмірі 149 062 грн. 16 коп. на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачено у повному обсязі. Також боржником сплачено витрати виконавчого провадження та виконавчий збір.
Згідно положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що згідно вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст.17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст.593 ЦК України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 5 ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
суд вважає, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено перед судом, що на даний час припинене основне зобов'язання за кредитним договором №КІО0GA00000295 від 22.06.2006, для забезпечення якого і укладався між сторонами договір іпотеки.
Одночасно, посилання позивача на сплату боргу за рішенням Обухівського районного суду від 04.09.2015 не може бути судом взято до уваги, як доказ припинення основного зобов'язання за кредитним договором, оскільки не свідчить в повній мірі про відсутність зобов'язання за цим договором.
Оскільки інших доказів, які б підтверджували факт повного виконання чи припинення основного зобов'язання за кредитним договором №КІО0GA00000295 від 22.06.2006 суду не представлено, таке зобов'язання в судовому порядку не визнавалося припиненим чи відсутнім, а тому у суду немає підстави вважати, що зобов'язання за іпотечним договором укладеним 22.06.2006 року ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» на даний час припинилося із заявлених позивачем підстав, чи з будь яких інших підстав, визначених у ст.17 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи вищевикладене в задоволенні позовних вимог про визнання виконанми зобов'язань, визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки та похідних від нього вимог про скасування арешту та заборони відчуження нерухомого майна слід відмовити.
Питання судових витрат вирішується судом відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 274 - 279,352,354,355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконаними зобов'язання за кредитним договором, визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2021 року.
Суддя Т.В. Проць