Справа № 369/4954/21
Провадження №2-з/369/29/21
15.04.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді - Волчко А.Я.,
за участю секретаря - Миголь А.А.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
До суду 14.04.2021 надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якому просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити будь-яким особам, в тому числі державним виконавцям Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію, продаж чи інше відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,12 га. Зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,12 га (лот № 471712, розміщений на сайті ДП «Сетам», що реалізується в межах виконавчого провадження ВП 56206809 від 18.04.2018).
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , далі по тексту - заявник, має намір пред'явити позов до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 06.11.2018 року ВП 56206809 про арешт майна боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні в частині арешту земельної ділянки з кадастровим №3222482004:10:001:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати протиправними дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №56206809 щодо підписання заявок на реалізацію арештованої земельної ділянки ВП №56206809 та передачі Державному підприємству «СЕТАМ» для реалізації арештованого майна.
Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України заявником встановлено, що на його земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0385 «накладено» іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, яка підлягає реалізації на аукціоні, адреса розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 .
На думку заявника, реалізація неіснуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 на електронних торгах із порушенням процедури призведе до порушення прав позивача, який навіть не є стороною виконавчого провадження, а саме його права вільно володіти та розпоряджатися своєю земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482000:10:001:0385 внаслідок виявленої багатошаровості, а відтак, не застосування заходів забезпечення позову у даному випадку фактично унеможливить виконання рішення суду, забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.
ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222482000:10:001:0385 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Вказану земельну ділянку він придбав у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №4079. На підставі цього договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №206082. Відповідні зміни до Державного земельного кадастру внесено 13.08.2015 року Управлінням Держземагентства у Києво- Святошинському районі.
На початку квітня 2021 року при підготовці до продажу земельної ділянки та перевірці даних, внесених до Публічної кадастрової карти України з'ясував, що на його земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0385 «накладено» іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385.
Так, за одним графічним відображенням земельної ділянки у Публічній кадастровій карті України відображено два різних кадастрових номери, площі земельних співпадають повністю, мають однакову адресу: АДРЕСА_1 .
Крім того, з інформаційного ресурсу (офіційний сайт ДП «СЕТАМ») стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, за адресою: АДРЕСА_1 , виставлена на аукціон в рамках виконавчого провадження 56206809, на підставі постанови про арешт майна боржника від 06.11.2018, прийнятої державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. В інформації про лот зазначено, шо земельна ділянка площею 0,1200 га., К/Н 3222482004:10:001:0385, за адресою: АДРЕСА_1 , належить боржнику на підставі рішення сесії Гореницької сільської ради №3/17 від 25.03.2008 року.
Дата проведення аукціону за № лота 471712 призначена на 19 квітня 2021 року об 09:00 годині.
Далі з'ясовано, що в автоматизованій системі виконавчого провадження на стадії примусового виконання знаходиться виконавче провадження №56206809 відкрите 18.04.2018, сторонами якого відповідно є: боржник - ОСОБА_3 , стягувач: ПАТ " КБ " Приватбанк ".
Зважаючи на те, що при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 Державним кадастровим реєстратором вчинено неправомірні дії з огляду на те, що відомості про «багатоповерхову» земельну ділянку неможливо було внести до Державного земельного кадастру. Адже п. 6 ст. 24 Закону України «ПроДержавний земельний кадастр» встановлює як одну з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 звернувся до Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені зі скаргою на дії Державного кадастрового реєстратора з проханням скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 та відповідним відображенням вжитих заходів у Публічній кадастровій карті України.
Станом на дату звернення із даною заявою щодо забезпечення позову, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 у Публічній кадастровій карті України відсутні. Державний земельний кадастр не містить інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385.
Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 відсутні.
Також подана заява до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву про скасування земельного аукціону в рамках ВП 56206809, однак відповіді не отримано.
Враховуючи вищевикладене просили заяву про забезпечення позову задовольнити.
Розглянувши заяву про забезпечення позов, суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Відповідно до статті 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із матеріалів справи, свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , має намір пред'явити позов до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 06.11.2018 року ВП 56206809 про арешт майна боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні в частині арешту земельної ділянки з кадастровим №3222482004:10:001:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати протиправними дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №56206809 щодо підписання заявок на реалізацію арештованої земельної ділянки ВП №56206809 та передачі Державному підприємству «СЕТАМ» для реалізації арештованого майна.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник заявника послалась на те, що відповідно до даних Публічної кадастрової карти України заявником встановлено, що на його земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0385 «накладено» іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, яка підлягає реалізації на аукціоні, адреса розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 .
На думку заявника, реалізація неіснуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 на електронних торгах із порушенням процедури призведе до порушення прав позивача, який навіть не є стороною виконавчого провадження, а саме його права вільно володіти та розпоряджатися своєю земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482000:10:001:0385 внаслідок виявленої багатошаровості, а відтак, не застосування заходів забезпечення позову у даному випадку фактично унеможливить виконання рішення суду, забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.
Однак, заява про забезпечення позову не містять мотивів співмірності, застосування заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість в скорому часі розпорядитися в скорому часі у спосіб відчуження в користь третіх осіб, що утруднять або унеможливлять виконання рішення суду та матимуть непоправні наслідки для неї без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження того, що відбулося незаконне присвоєння цим ділянкам кадастрових номерів, що відбулося порушення права саме заявника, не містять вимог позивача щодо незаконних дій, щодо присвоєння кадастрових номерів земельної ділянки, скасування реєстрації, вимог про визнання права власності та скасування арешту на майно, що виключає підстави вважати, що у зв'язку із застосуванням заявлених заявником заходів забезпечення позову будуть порушені права та інтереси інших осіб щодо володіння та користування земельними ділянками.
Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України подаються сторонами та іншими учасниками справи доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вищевказана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду від 21.09.2020 року у справі №196/1037/19.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з зазначений ним спосіб.
Вимога про встановлення заборони іншим особам вчиняти такі дії по земельній ділянці, з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385 та зупинення реалізації арештованого майна що реалізується в межах виконавчого провадження ВП 56206809 від 18.04.2018), є вкрай абстрактною та стосується невизначеного кола осіб, оскільки власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0385, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,12 га, є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.04.2021.
Боржником по виконавчого провадження ВП 56206809 від 18.04.2018 року є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру виконавчих проваджень.
Також слід заначити, що зупинення продажу майна, як захід забезпечення позову, застосовується у випадках розгляду справ, пов'язаних із встановленням належності арештованого майна. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на відповідне майно і про зняття з нього арешту, таке право заінтересованої особи передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У справах за позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд забезпечує позов шляхом зупинення продажу арештованого майна до з'ясування приналежності його позивачу.
У даній справі такі вимоги не заявлялися, а відтак відсутні підстави для зупинення передання на реалізацію арештованого майна, оскільки заявник ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № ВП 56206809 від 18.04.2018.
Усі доводи заявника засновані на припущеннях, а з поданих документів не є можливим встановити, що між заявником та ОСОБА_3 виник спір.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи,
У заяві заявником не наведено вмотивованого обґрунтування, що саме цей вид заходу забезпечення позову необхідно вжити, та що невжиття такого заходу ускладнить або унеможливить виконання рішення суду; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-159 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: А.Я. Волчко