Справа № 523/12811/20
Провадження №2/523/354/21
"31" березня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.07.2015 року (справа № 523/8252/15-ц) з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі: 900 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.05.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, за відповідачем станом на 15.07.2020 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі: 57 433 грн., 50 коп. та 17 902 грн. 12 коп. неустойка (пені) за прострочення сплати аліментів, які позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь, а також 7000 грн. судових витрат.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, при цьому на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Чапуріної Світлани Іванівни про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій адвокат зазначила про підтримку позовних вимог в повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_2 до суду також не з'явився, однак, звернувся із заявою про визнання позовних вимог в повному обсязі, розгляд справи просив провести за його відсутності (а.с.29).
Згідно з ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з поданням позивачем та відповідачем заяв про розгляд справи за їх відсутності та визнання відповідачем позову, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та заяви сторін про підтримку та визнання позовних вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (справа № 523/8252/15-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 900 гривень щомісячно задоволено.
На виконання зазначеного рішення 16.02.2016 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі: 900 гривень щомісячно але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 28.05.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2016 року державним виконавцем Войніковою Д.С., відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів ВП № 50367853 (а.с.8).
Позивачем зазначено, що відповідач/боржник за виконавчим провадженням має заборгованість по аліментам та відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментам в період з 28.05.2015 року по 15.07.2020 року становить: 57 433 грн., 50 коп., на що нарахована неустойка (пеня) за прострочену сплату аліментів за виконавчим листом, яка в період з 28.05.2015 року по 15.07.2020 року становить 17 902 грн., 12 коп.
На підтвердження зазначеного судом досліджено розрахунок суми пені на прострочену заборгованість по аліментам. Так, згідно даного розрахунку пеня по простроченим аліментам складає: 17 902 грн. 12 коп., та її нарахування проведено з травня 2015 року по липень 2020 року (а.с.3).
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.
Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.
Як установлено матеріалами справи та заявою відповідача про визнання позовних вимог, ОСОБА_2 обізнаний про стягнення з нього аліментів за рішенням суду, проте, протягом тривалого часу свого батьківського обов'язку по утриманню дитини не виконував, при цьому, будь-яких доказів стосовно його неспроможності сплачувати аліменти суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.
Відповідач зобов'язаний рішенням суду сплачувати аліменти в розмірі 900 гривень щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та відповідно до законодавства зобов'язаний вчиняти дії щодо належного виконання зобов'язання, в тому числі, повідомляти державного виконавця про місце проживання, місце роботи та доходи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за простроченим аліментами, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам, суд виходить з наступного.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам АСВП № 50367853 складеного державним виконавцем Свиридюк Л.В., борг по аліментам станом на 15.07.2020 року становить: 57 433 грн. 50 коп. (а.с.10-11).
Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах, оскільки діюче законодавство можливість стягнення заборгованості по аліментам за рішенням суду передбачає лише для аліментів, які сплачуються в порядку, передбаченому ст. 187 СК України, що врегульовує відносини, пов'язані із відрахуванням аліментів на дитину за добровільною ініціативою платника шляхом подачі ним заяви за місцем роботи.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначений ст. 187-194 СК України, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. При цьому, якщо аліменти присуджені у частці від заробітку (доходу), то заборгованість за ними визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуте на майно боржника. При цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; і інших передбачених, законом, випадках.
Таким чином, діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Повторне стягнення з боржника суми, яка має бути ним виплачена у порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.
В даній справі аліменти на користь позивача вже стягнуті за рішенням суду і повторному стягненню не підлягають, а отже, заборгованість по аліментам, підлягає стягненню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого відповідного до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Однак вищевказані засоби впливу на боржника не є вичерпними, оскільки державний виконавець, на підставі пункту 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Розмір штрафу збільшується залежно до збільшення сукупний розміру заборгованості.
Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягуються заі рішенням суду, то відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду. Заборгованість з аліментів стягується саме виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
З огляду на викладене, слід зазначити, що відповідачем у справі заборгованість по аліментам за вказані періоди визнана та не оспорюється про що надана відповідна заява.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті аліментів задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі: 7 000 гривень, суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, відповідно до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.07.2020 року, сторони погоди оплату послуг адвоката та відповідно до п.п.4.1 Договору розмір гонорару становить: 7 000 гривень.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 23 від 28.07.2020 року та № 84 від 21.08.2020 року позивач сплатила послуги адвоката у розмірі: 7 000 гривень (а.с.13).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем, заяв з приводу зменшення витрат на правничу допомогу тощо суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача в силу ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 180, 195, 196 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 137, 141 258 -259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за виконавчим листом виданим у справі № 523/8252/15-ц від 16.02.2016 року на виконання рішення суду в період з 28.05.2015 року по 15.07.2020 року у розмірі: 17 902 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дві) гривні, 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,) понесені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі: 7 000 (сім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (сімсот сорок) гривень 80 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05.04.2021р.
Суддя: