Справа № 947/28521/20
Провадження № 2/947/863/21
14.04.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Маломуж А.І.,
за участі секретаря судового засідання - Абухіної Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
07.10.2020 року позивачі звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що вони правомірно та на законних підставах набули право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , однак позбавлені можливості вільно розпорядитися та користуватися належним їм житловим приміщенням, оскільки в ньому по теперішній час зареєстровані відповідачі по справі, які зобов'язалися знятися з реєстрації, але не виконав своїх зобов'язань, хоча в будинку вони не проживають, їх речі в будинку відсутні.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 року залучено до участі у цивільній справі №947/28521/20 за позовом ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в якості правонаступників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.01.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачів до судового розгляду надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи були повідомлені завчасно за місцем реєстрації рекомендованою кореспонденцією, у визначений строк не надали суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з'явились.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.12.2020 року та копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.10.2020 вбачається, що співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
У будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується випискою № 289 від 02.09.2020 року виданою СОН КМ «Золотий берег» .
Відповідно до Акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 05.09.2020 року посвідченого головою СОН КМ «Золотий берег» Шурдук Світлана Анатоліївна з 2012 року, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 2016 року, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації не проживають.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наявність реєстрації відповідача у квартирі приводить до обмеження права власності позивача, що виражається в неможливості розпорядитись об'єктом власності на свій розсуд, які зокрема полягають у тому, що він змушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ч. 1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням власником житла є одним із засобів реалізації права власності і похідним від права власника на житло, таким чином внаслідок припинення права власності на житлове приміщення, особа втрачає і право користування цим приміщенням.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що відповідачі не є членами сім'ї позивачів у розумінні ст. 156 ЖК України, є членами сім'ї колишнього власника спірного житлового приміщення, який в силу вимог ст.346 ЦК України через укладання договору відчуження квартири, який є чинним і недійсним не визнаний, втратили право користування та проживання в даній квартирі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстрації місця проживання залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Згідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, члени сім'ї колишнього власника, а тому втратили право користування даним будинком, однак добровільно з реєстраційного обліку не знялись та залишаються зареєстрованими у будинку, що спричиняє новим власникам, позивачам, додаткові матеріальні витрати та чинять перешкоди у здійсненні права власності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 346, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 9, 156 ЖК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком під № НОМЕР_1 , розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено 14.04.2021 року.
Суддя Маломуж А. І.