СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. №759/15406/20
пр. №2/759/1469/21
14 квітня 2021 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Горбенко Н.О., з участю секретаря - Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», відповідно до якого просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 36427,12 гривень та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі та витрати на правову допомогу у розмірі 4600 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2020 р.о 19 год.00 хв в м.Хмельницький по вул. Західна-Окружна біля буд. №5 мала місце ДТП, а саме зіткнення, де автомобіль позивача марки Volkswagen Golf Sportwagen SE отримав механічні пошкодження. ДТП сталася з вини гр.. ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 , окрім того, даний громадян перебував у стані алкогольного сп'яніння. Постановою від 06.03. 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача Volkswagen Golf Sportwagen SE, д.н.з НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.
Позивач посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідно до Полісу обов'язкового страхування №АО/6541017 від 18.10.2019 року.
З метою проведення об'єктивного, повного та всебічного дослідження розміру завданого збитку Позивач звертався до ТОВ «Подільська незалежна оцінка». 19.03.2020 р. Відбувся повторний огляд пошкоджень на який були запрошені представники страхової компанії та аварійний комісар СК Євроінс Ковальчук Григорій Васильович, про що було складено протокол огляду, який додано до Звіту №1/2403. Згідно Звіту з визначення вартості матеріального збитку , вартість матеріального збитку становить 57476,74 гривень без ПДВ.
Позивач посилається на те, що 03 червня 2020 року ПАТ «Страхова компанія «ТАС» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 049,62 гривень.
В подальшому позивач звернувся до Страхової компанії з заявою про перегляд розміру виплаченого страхового відшкодування, однак у її задоволенні було відмовлено.
Позивач посилається на те, що Звіт №1/2403 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Volkswagen Golf Sportwagen SE, д.н.з НОМЕР_2 виконаний належним чином та суб'єктом оціночної діяльності. Окрім того, даний Звіт Віповідачем спростований не був, отже є належним доказом та підставою для встановлення вартості матеріального збитку, яка складає 57 476, 74 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому була завдана не лише матеріальна, але і моральна шкода, оскільки змінився його спосіб життя, пошкодження транспортного засобу викликало незручності у пересуванні та призвело до витрачання додаткового часу на пересування по місту.
Моральну шкоду він оцінює в 2000 гривень, які він просить стягнути з відповідача.
Відповідачем ПАТ «Страхова компанія «ТАС» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Страхова компанія просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування у розмірі 21049,62 грн.
Також відповідач посилається на недопустимість Звіту, складеного оцінювачем, оскільки він складений із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів від 04.08.2009р.
Представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Сторони у судове засідання не з'явились. Представник позивача - адвокат Бондаренко Г.А. надала до суду заяву якою просила суд розглянути справу без її участі, позов підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.02.2020 р.о 19 год.00 хв в м.Хмельницький по вул. Західна-Окружна біля буд. №5 мала місце ДТП, а саме зіткнення, де автомобіль позивача марки Volkswagen Golf Sportwagen SE отримав механічні пошкодження. ДТП сталася з вини гр.. ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 , окрім того, даний громадян перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Постановою від 06.03.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідно до Полісу обов'язкового страхування №АО/6541017 від 18.10.2019 року.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст..1188 ЦК України).
Згідно з ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Відповідно до встановлених судом обставин на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідно до Полісу обов'язкового страхування №АО/6541017 від 18.10.2019 року.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.
Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює.
Зазначене, узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у відповідній постанові від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц).
Судом встановлено, що Страховою компанією була проведена виплата страхового відшкодування в сумі 21049, 62 гривень, таким чином позивачу відповідачем недоплачено страхове відшкодування в розмірі 36427, 12 грн., що розраховується наступним чином: 57476, 74 грн. - 21049,62 грн. = 36427, 12 грн.
Отже, враховуючи положення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також розмір матеріальної шкоди з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, визначеної відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи на момент завдання шкоди, розмір виплаченого страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що з ПАТ «Страхова компанія «ТАС» підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 36 427 гривень 12 копійок.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ТАС» на користь моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Згідно з пункту 1 частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також в ході розгляду справи судом встановлено, що на час звернення позивача до суду відповідач будь-яких дій щодо відшкодування шкоди не вживав.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП та невиплати страхового відшкодування , суд виходить з того, що автомобіль, належний позивачу на праві власності, був суттєво пошкоджений, він був позбавлений можливості користуватися ним за призначенням, позивач був позбавлений всіх благ та переваг, які дає наявність транспортного засобу. Також моральні страждання позивача полягали в тому, що розгляд справи забрав багато часу, негативно вплинув на на стан здоров'я, самопочуття, погіршив гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Після ДТП позивач почував себе повністю залежним від громадського транспорту, що викликало суттєві незручності у пересуванні, він вимушений був менше часу приділяти своїм близьким та сім'ї.
Таким чином, на думку суду, неправомірними діями відповідача позивачу дійсно була завдана моральна шкода, яка на думку суду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, буде становити 2000грн.
Згідно статті 81ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).
Щодо питання стягнення судових витрат, суд дійшов такого висновку.
Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, в обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 4600,00 грн. представником позивача додано: Договір про надання правової допомоги від 05.06.2020р., розрахунок суми гонорару адвоката за надану правову допомогу та дублікату квитанції №Р24А395219893С38908 від 06.06.2020р., №0.0.1829832864.1 від 10.09.2020р. про оплату позивачем послуг в розмірі 4600,00 грн.
Отже враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, що були понесені позивачем в розмірі 4600,00 грн.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з вищевикладених мотивів.
На підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у даній справі, враховуючи витрати на правову допомогу.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, м.Київ, пр-т Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування в розмірі 36 427 гривень 12 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, м.Київ, пр-т Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу 4600 грн.00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, м.Київ, пр-т Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 2000 гривень 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, м.Київ, пр-т Перемоги, 65) на користь держави суму судового збору у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.04.2021р.
Суддя Н.О. Горбенко