СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1942/21
ун. № 759/5595/21
13 квітня 2021 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100080001732 від 01.04.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
До слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку від 21.03.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що на території Святошинського району м. Києва, невстановлені особи, під приводом діяльності комп'ютерних клубів, організували не законну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей. Вказану діяльність невстановлені особи проводять для обмеженого колу осіб (постійного списку клієнтів), яких впускають до нежитлових приміщень за попереднім дзвінком. Так, 21.03.2021 на спец, лінію «102» надійшло повідомлення про те що за адресою: АДРЕСА_1 , проводяться азартні ігри, на гроші з використанням комп'ютерної техніки.
В період часу з 04.00год. по 04.30 год. 21.03.2021 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК, було проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: чотирнадцять системний блок, п'ятнадцять моніторів, сім клавіатур та сім комп'ютерних мишок. Слідчим органу досудового слідства було винесене поставу про визнання переліченого вище майна речовим доказом по кримінальному провадженню. Вказані вище речові докази свідчать що за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з грального бізнесу без відповідної ліцензії.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення вимог КПК України в частині правового статусу тимчасово вилученого майна, подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речей та предметів, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, прокурор просить накласти арешт на вищевказані речові докази.
В судове засідання прокурор та власник приміщення, у якому було проведено обшук та вилучено майно, про арешт якого просить у своєму клопотанні прокурор, в судове засідання не з'явилися, повідомлені про розгляд клопотання належним чином, жодних заяв та клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не надходило. У зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання у їх відсутності.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновку.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, 21.03.2021 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК, було проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 ., в ході якого було виявлено та вилучено: чотирнадцять системний блок, п'ятнадцять моніторів, сім клавіатур та сім комп'ютерних мишок.
22.03.2021 року вилучене майно визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні. При цьому, вказана постанова слідчого містить лише посилання на фактичні обставини справи, загальне формулювання тацитування норм КПК України, без посилання на конкретні дані, які дають достатні підстави для висновку про те, що вказане майно може містити у собі інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні.
Крім того, до клопотання не додано доказів, того, що слідчий в порядку ч.3 ст.233 КПК України за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення слідчої дії звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку і таке клопотання було задоволено.
Враховуючи вказані вище вимоги закону, а також обставини наведені вище, зокрема і те, що вказане майно не може бути предметом забезпечення цивільного позову, спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, беручи до уваги, що слідчим не надано жодного доказу чи обґрунтування наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вказаного вище майна, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100080001732 від 01.04.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1