Справа № 755/121/20
Категорія 55
(ЗАОЧНЕ)
16 лютого 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», про повернення безпідставно набутого майна, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі за текстом - відповідач), про повернення безпідставно набутого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з неї на підставі виконавчого напису нотаріуса стягнуто грошові кошти. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року у справі №755/2834/19 зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Оскільки виконавчий напис на підставі якого здійснювалось стягнення з позивача коштів - скасований, позивач звернулася з даним позовом до суду з вимогою повернути стягнуті кошти за виконавчим написом нотаріуса.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
23.03.2020 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, ордер на надання правової допомоги.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.03.2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та встановлено строк для подання відзиву.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
16.02.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №631 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №26255018637258 від 26.01.2012 року.
Заочним Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року у справі №755/2834/19 вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.8-12).
З метою стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №26255018637258 від 26.01.2012 року відповідач звернувся до суду.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 04.11.2019 року у справі №592/13462/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.13-14).
З позивача стягнуто грошові кошти у сумі 25895,85 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса №631 від 16.02.2018 року, що підтверджується меморіальним ордером №J0411YFKV9 від 11.04.2019 року (а.с.3).
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1212 ЦК України, на яку правомірно посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Із аналізу ст.1212 ЦК України вбачається, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд вважає, що під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Позивачем, як передбачено ст.444 ЦПК України, до позову долучено документи, які підтверджують те, що суму, стягнуто грошові кошти у сумі 25895,85 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса №631 від 16.02.2018 року, а саме, меморіальний ордер №J0411YFKV9 від 11.04.2019 року (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи, що заочним Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року у справі №755/2834/19 виконавчий напис приватного нотаріуса №631 від 16.02.2018 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів на підтвердження існування інших зобов'язань з позивачем, як на підставу отримання ним грошових коштів, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошті в сумі 25895,85 грн. та, у зв'язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені за час користування чужими коштами в сумі 3014,46 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого нею судового збору в розмірі 688,28 гривень
Щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У свою чергу, позивачем не надано суду жодних доказів на понесення нею витрат на правову допомогу. Відтак, у цій частині позовних вимог, слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», про повернення безпідставно набутого майна - задовольнити частково;
Стягнути на користь ОСОБА_1 з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошті в сумі 25895 (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 85 копійок;
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;
Стягнути на користь ОСОБА_1 з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судовий збір у сумі 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 28 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
відповідач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, б. 4, код ЄДРПОУ 14282829);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України);
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк