Справа № 752/2464/21
Провадження № 2/752/4872/21
Іменем України
15 квітня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Шевченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з наведеним позовом, просила суд визнати недійсним кредитний договір № 038176 від 20.06.2019 року.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 20.06.2019 року вона уклала з ТОВ «Файна готівка» договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 038176 (далі - Договір), відповідно до якого отримала грошові кошти (кредит) в сумі 12 000,00 грн, повернення кредиту здійснюється шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 тижні.
За Договором (п.1.4, п.2.2) загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 38 304,00 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 292%, окрім того позичальник сплачує 0,80% в день від суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. У разі несвоєчасного повернення суми кредиту, процентна ставка автоматично підвищується до 1,80%. На думку позички, під таким підвищенням ставки приховано завуальовану непропорційно велику суму компенсації понад 50% вартості продукту (послуг).
Встановлена процентна ставка за кредитом є невірною та вводить позичальника в оману, адже вона на справді становить 292% на рік.
Позивач вважає, що при укладенні вище вказаного Кредитного договору порушені права як споживача, згідно з приписами Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Порушено норми встановлені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу», ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».
Так, не надано окремого документу, що містив би інформацію, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування
При укладанні Договору не ознайомили її з умовами кредитування та ризиками жодного документу, який би свідчив, що їй надавали інформацію про всі суттєві умови кредитування та наявні ризики, вона не підписувала.
Позивачка також зазначає, що відповідачем порушені норми встановлені абз.5,11 п.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», зокрема їй не було повідомлено з боку відповідача про умови та строки обробки персональних даних. Начебто, надала згоду на розповсюдження конфідеційної інформації відносно себе шляхом ознайомлення з умовами Договору третіх осіб. У Договорі відсутні права відізвати згоду на обробку персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання п. 2.6 Кредитного договору, щодо обробки персональних даних, не дійсними.
Позивач просила визнати договір недійсним в цілому, як такий, що порушує її права споживача, є несправедливим, і крім того перед його укладення вона була введена в оману відповідачем з приводу дійних умов договору.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 26.01.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.13).
Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, з заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не звертались.
Відповідач суду на позов надав відзив, в якому просить відмовити у позові в повному обсязі, зазначаючи наступне.
Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Файна Готівка» 20.06.2019 р. було укладено кредитний договір № 038176, шляхом підписання Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у відділенні ТОВ «Файна Готівка» за адресою: м. Київ, просп. Глушкова, 13-Б.
Відповідно до Договору, позивачці надано кредит в сумі 12 000,00 грн. шляхом перерахування на зазначену у заяві банківську платіжну картку, а позивач зобов'язалась повернути відповідачу надані кредитні кошти до 20.03.2020, сплативши проценти за користування кредитом в розмірі 0,8% в день, що на рік становить 292%. Тіло кредиту 12 000,00 грн., нараховані відсотки по кредиту - 26 304,00 грн.
Паспорт споживчого кредиту, з яким ознайомилась ОСОБА_1 20.06.2019 року і поставила свій підпис, містить повну інформацію про суму кредиту, про строк кредитування, про мету кредиту, про спосіб та строк надання кредиту, про процентну ставку, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, кількість та розмір платежів, періодичність внесення (20 платежів, сплата - 1 раз на 2 тижні), процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Крім того, п. 5.14 спірного договору передбачено, що підписуючи даний договір позивальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від кредитодавця у письмовій формі інформацію, зазначену в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та в ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншу інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору згідно з вимогами чинного законодавства України.
Отже, позивач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом у кредитному договорі. Позивач при підписанні договору ознайомилась та погодилась з його умовами, отримала кредит та використала його за цільовим призначенням, тим самим не заперечувала щодо умов кредитного договору, крім того, не оскаржувала та не виконувала умови договору протягом тривалого часу. Відтак, в діях відповідача відсутнє будь-яке порушення вимог чинного законодавства стосовно реалізації прав позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно - правового спору.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За матеріалами справи, 20.06.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Файна Готівка» укладено Договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 038176, за умовами якого відповідач надав позивачу в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 12000,00 грн. на споживчі потреби, а позивач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти відповідачу відповідно до умов, зазначених у договорі. (а.с. 7-8).
Відповідно до п.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 12 000,00 грн. на споживчі потреби, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі.
Згідно із п. 1.1 кредитного договору сума кредиту надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку: в сумі 10 000,00 грн. на карту позичальника емітовану банком України та 2000,00 грн. перераховується на користь ПрАТ «СК «ВУСО».
Згідно із п. 1.4 кредитного договору загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 38 304,00 грн. Реальна річна процентна ставка по кредиту становить 292 %.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 0,80 % в день від суми кредиту. Тип процентної ставки-фіксована.
Відповідно до п. 2.2.2. Договору у випадку прострочення погашення кредиту (несплата належної суми грошових коштів на дату закінчення строку кредиту), на наступний календарний день після належної дати сплати, кредитодавець нараховує позичальнику проценти за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки автоматично збільшеним на 1% від розміру процентів зазначених в п. 2.2 і становить 1.80 % в день.
20.06.2019 року позивач ОСОБА_1 підписала Заявку на видачу кредиту та Паспорт споживчого кредиту.
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача з надання позивачу кредиту були виконані в повному обсязі, сума кредитних коштів перераховано на банківську платіжну картку, що була надана/вказана ОСОБА_1 під час підписання даного договору.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, в ньому визначені всі умови кредитування та істотні умови кредитного договору, а саме: сума кредиту, строк кредитування, мета кредиту, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту був власноручно підписаний позивачем.
Відповідно до п.5.4 Договору, сторони свідчать, що підписують Договір, усвідомлюючи значення своїх дій зі своїм вільним волевиявленням. Сторони стверджують, Договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається на вигідних для них умовах і не під впливом помилки, обману або насильства, і не є результатом впливу тяжких для сторін обставин.
Пунктами 5.13, 5.14, 5.15 Договору сторони врегулювали, що підписуючи даний договір позичальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від кредитодавця у письмовій формі інформацію, зазначену в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачі» та в ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншу інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору згідно з вимогами чинного законодавства України. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що примірник укладеного договору він отримав.
За змістом ст. 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо неї, оскільки при підписанні даного договору позивачка ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивачки з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб'єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов'язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитування позичальник розумів та погодив, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримав.
Як встановлено в ході розгляду справи та не було спростовано позивачем, погоджену суму коштів ним отримано, згоду на укладення договору ним протягом 14 днів після укладення спірного договору у розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відкликано не було.
Судом беззаперечно установлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору.
Таким чином, враховуючи те, що матеріали справи спростовують твердження позивача про те, що кредитором не було надано повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту як перед укладенням, так і під час укладення договору про надання споживчого кредиту, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав.
Згідно із п. 2.6 підписанням Договору позичальник надав кредитодавцю свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію та на формування кредитної історії, яка і характеризуватиме виконання прийнятих позичальником на себе зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що позивач підписуючи договір, погодилася з усіма його умовами та підтвердила факт ознайомлення з умовами договору, а також надала свою добровільну згоду на обробку її персональних даних.
Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
Відповідно до абз. 5 та 11 ч.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб'єкт персональних даних має право: 5) пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних.
Згідно п. 3 ч. 1ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивачки щодо недійсності договору з підстав того, що він суперечить абз. 5, 11 п.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, від 10 лютого 2010 року, п. 58).
Враховуючи зміст пунктів кредитного договору, позивач з моменту підписання цього договору обізнаний щодо оплатності кредиту, свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Разом з цим, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову позові.
Керуючись ст. 12, 76 - 81, 89, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у позові ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка, 18-Б, офіс 204; код ЄДРПОУ 42269456) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 038176 від 20 червня 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В.Слободянюк