Справа № 752/26176/18
Провадження № 2/752/708/21
Іменем України
06.04.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі:
головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
секретаря - Воробйова І.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника позивача - ОСОБА_13,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
представника третьої особи - Годун Л.М. ,
перекладача - Ракович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
У грудні 2018 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.12.2012 між ОСОБА_1 та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У червні 2015 відповідач залишив позивача і дитину, якій на той момент ще не виповнилося і одного року, фактично припинивши шлюбно-сімейні відносини. 22.11.2017 рішення Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Відповідач залишив родину у 2015 році і з того часу впродовж останніх трьох років жодного разу не навідався до сина, не цікавився його життям і здоров'ям. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Позивач зауважує, що відповідач експлуатує родинний зв'язок з нею і дитиною задля власного незаконного збагачення. 20.11.2017 з процесів, ініційованих за участі ОСОБА_3 у Французькій Республіці, адвокату Трофімової О.І. стало відомо, що відповідач за період з січня 2017 по жовтень 2017, як співробітник Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) отримував у м. Парижі, Франція, наступні виплати на ОСОБА_7 і дитину: «допомогу на сім'ю (дружину)» в розмірі 3474 євро 96 євроцентів, «допомогу на сім'ю (дружину)» в розмірі 1868 євро 91 євроцент, «компенсацію на сімейне житло» у розмірі 3355 євро 44 євроценти. У Французькій Республіці відкрито справу у кримінальному провадженні по факту залишення родини відповідачем, незаконному отриманню документів на дитину за відсутності згоди матері і незаконному збагаченню з причин використання «родинного» зв'язку з позивачем та дитиною. Крім того, враховуючи наявність в Виписці зі свідоцтва про народження прізвище дитини інформації про батька дитини, існує проблема з реєстрацією місця проживання житини, що в свою чергу, не дає можливості щодо отримання безкоштовної медичної допомоги та інших передбачених законом послуг за місцем проживання.
Враховуючи викладене, просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2017, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 65000,00 грн., що в середньому є еквівалентом 2000,00 євро, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.01.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Пояснили, що біологічний батько не приймає жодної участі у житті свого сина. У 2017 році відповідача вже позбавили батьківських прав, а після їх поновлення останній не став приймати участь у вихованні дитини. Зазначили, що позбавлення батьківських прав не вплине на дитину, оскільки дитина навіть не знає свого батька.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
В судове засідання з'явився представник третьої особи Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Годун Л.М.
Суд заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 752/16443/16-ц, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов залишити без задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 15.12.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 округа (Рона), актовий запис № 225, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб у перекладі з французької на українську мову, апостильоване 25.07.2017.
Від шлюбу у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується випискою зі свідоцтва про народження № 4173, виданим органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 Округа (Рона) 28.03.2015.
На підставі згоди відповідача на виїзд дитини, в період з березня по серпень 2016, за кордон, позивач разом з чином приїхала і залишалась в Україні.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2017 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено. Вирішено шлюб, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 Округа (Рона), актовий запис № 225 розірвати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2017 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав задоволено частково. Вирішено позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дати подання позовної заяви, а саме з 10.10.2016, і до повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 551,20 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору у розмірі 551,20 грн.
Рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2017 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2017 в частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Ткаченко Оленою Вікторівною залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2017 залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.09.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2017 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2018 залишено в силі.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає остання та її син.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 26.10.2017 Служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , складається з двох кімнат, дитина проживає в окремій кімнаті, для проживання дитини створені нормальні умови.
Також, син позивача відвідує розвиваючі та спортивні заняття з плавання у фітнес-клубі «Спорт Лайф» (ТОВ «Актив Спорт»), у спортивному клубі Кіокушин «Волот» з карате та в спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву м. Києва зі спортивної гімнастики.
В Декларації прав дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Конвенція про права дитини, також, визнає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Частиною 1 статті 7 Конвенції встановлено, що дитина з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Сімейний Кодекс України також регулює сімейні, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, в тому числі: відносини між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до вимог ст. 141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 142 СК України, передбачено, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Згідно ч. 1 ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Позов у даній справі заявлений громадянкою України ОСОБА_1 до громадянина ОСОБА_3 щодо та зміни способу стягнення аліментів позбавлення та батьківських прав останнього відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , який є громадянином Аргентини і громадянином України.
У відповідності до статті 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За приписами п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України № 0.184-17045/0/15-20-Вих від 17.06.2020 відповідач перетинав кордон 26.06.2015 Брюсель-Київ, 30.06.2015 Київ-Брюсель, 25.07.2015 Барселона-Київ, 26.07.2015 Київ-Барселона, 10.09.2017 Париж-Київ, 13.09.2017 Київ-Париж, 19.10.2017 Париж-Київ, 22.10.2017 Київ-Анкара, 09.12.2017 Париж-Київ, 12.12.2017 Київ-Амстердам, 21.01.2018 Париж-Київ, 25.01.2018 Київ-Париж, 11.11.2018 Париж-Київ, 14.11.2018 Київ-Париж, 05.06.2019 Франкфурт-Київ, 06.06.2019 Київ-Прага, 18.12.2019 Париж-Київ, 20.12.2019 Київ-Шарджа, 21.01.2020 Бове-Київ, 25.01.2020 Київ-Варшава.
Окрім того, відповідач звертався через свого представника ОСОБА_4 до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про зникнення дитини від 22.01.2020. Як вбачається з довідки про результати розгляду матеріалів ЄО Голосіївського УП ГУНП № 4210 від 22.01.2020 за зверненням громадянина Аргентини ОСОБА_3 щодо перешкоджання в участі у вихованні дитини від 03.02.2020 зазначено, що дана подія належить до сфери цивільно-правових відносин і може бути вирішена в судовому порядку.
Матеріали справи містять докази, відповідно до яких відповідач не втрачав інтерес до дитини, та вживав усі можливі заходи щодо її повернення, а саме: відповідач неодноразово звертався до органів національної поліції з приводу перешкоджання позивачем контакту відповідача з дитиною (т.1 а.с. 114, 115, т. 3 а.с. 144, 145, 171-175). Також відповідач неодноразово звертався до позивача із проханням надати можливість бачитися з сином, про що свідчать електронні листи, копії яких знаходяться в матеріалах справи: від 05.10.2017 (т. 2 а.с. 119), лист від 10.10.2017 (т. 2 а.с. 125), від 05.12.2017 (т. 2 а.с. 129), від 11.01.2018 (т. 2 а.с. 131), численні електронні листи та повідомлення у період з 15.12.2019 по 09.02.2020 (т. 3 а.с. 183), а спроби відповідача побачити сина в Іспанії 28.10.2018 та 13.02.2019 виявилися безрезультатними (т. 1 а.с. 123).
Суд звертає увагу на те, що відповідач звертався до третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві стосовно необхідності проведення медіації, але по факту позивач відмовилась від неї, адже не надала будь-якої письмової відповіді щодо цього питання.
Також під час допиту батьків позивача в якості свідків у судовому засіданні 25.02.2021 ними була фактично підтверджена позиція про небажаність контактів відповідача з дитиною, зокрема мати позивача - ОСОБА_11 під час надання відповіді на запитання представника відповідача зауважила, що відповідач, на її думку є поганим прикладом для дитини і що вона не бажає контактів дитини з ним. Отже, така узгоджена позиція сім'ї позивача щодо небажаності контактів відповідача із дитиною також опосередковано підтверджує прагнення позивача не допускати побачень відповідача із сином.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Суд приходить до висновку про те, що батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, з наданих сторонами доказів судом не встановлена протиправна поведінка та свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов'язків, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача яка буде стягуватися як аліменти на дитину суд враховує стан здоров'я дитини, яка часто хворіє, відсутність даних про незадовільний стан здоров'я платника аліментів, його матеріальне становище (відповідач офіційно працює та отримує заробітну плату); відсутність даних про: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Окрім зазначеного, суд у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України враховує відсутність даних про витрати позивача на лікування дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працює консультантом з політичних питань у Транснаціональному альянсі по боротьбі з незаконною торгівлею з червня 2019, що підтверджується копією виписки з місця роботи від 10.03.2021.
Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2017 відповідач сплачує, що підтверджується виписками про переказ коштів на рахунок позивача, як оплату аліментів сину ОСОБА_6 .
В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-559 від 12.01.2017, якому вже надано правову оцінку судами апеляційної та касаційної інстанції.
З досліджених доказів судом встановлено, що згідно психологічного висновку малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого ГО «Вірю в тебе» від 12.11.2018, вбачається, що у хлопчика спостерігається невелика тривожність та деяка внутрішня невпевненість. В той же час, дитина активна, розкута, весела та вільно висловлює свої почуття. З мамою має ніжні, довірливі стосунки. Для дитини саме мама є опора та підтримка. Соціальну роль батька повністю забрав на себе дідусь.
Разом з тим, суд звертає увагу, що даний висновок був складений за відсутності батька, а повідомлення про проведення відповідного дослідження було скеровано позивачем на французьку адресу відповідача лише 05.11.2018, тобто без реальної можливості вчасного отримання такого запрошення відповідачем, планування ним поїздки та прибуття до України задля прийняття участі у відповідному дослідженні.
Щодо твердження позивача про дії відповідача як економічне насилля проти дитини, суд зазначає наступне. Рішенням від 06.03.2019 Паризький суд високої інстанції, що залишено в силі Постановою Апеляційного суду м. Париж від 20.10.2020 відхилив позов пані ОСОБА_7 щодо її клопотань про виконання та зобов'язав сплатити суму в розмірі 3500 євро відповідно до ст. 700 ЦПК, а також судові витрати.
Згідно пояснень позивача, наданих в рамках розгляду зазначеної справи у суді Великої інстанції Парижа стосовно екзекватури рішень Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2017 та Київського апеляційного суду від 12.09.2017 (справа № 752/16443/16-ц), відповідач сплачує 420 євро на іспанський рахунок позивача, але ці гроші не йдуть на користь дитині, адже використовуються на погашення на погашення боргу перед її батьком (т. 2 а.с. 228, т. 2 а.с. 62). Окрім того, про факт сплати відповідачем аліментів згадується у висновку третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві від 21.06.2019 № 100_9366 (т.2 а.с.100). Також, сплата відповідачем аліментів підтверджується банківськими виписками, які долучені позивачем (т. 2 а.с. 3-9), банківськими виписками, які долучені стороною відповідача (т. 1 а.с. 22-223, т. 2 а.с. 210-212, т. 3 а.с. 145-148), листуванням позивача зі своїм адвокатом, який зазначає про допомогу на користь сина у розмірі 425 євро з посиланням на банківські виписки з листопада по червень (лист від 29.07.2016 № 2016026, т. 1 а.с. 66).
Разом з тим, позивач ніяк не обґрунтувала та не довела необхідність нового розміру аліментів саме в сумі 65000,00 грн (еквівалент 2000,00 євро), яка є очевидно перебільшеною та такою, що не може відповідати реальним потребам дитини, яка проживає в Україні.
Частиною 1 статті 83 ЦПК України, передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача яка буде стягуватися як аліменти на дитину суд враховує стан здоров'я дитини, яка часто хворіє, відсутність даних про незадовільний стан здоров'я платника аліментів, його матеріальне становище (відповідач офіційно працює та отримує заробітну плату); відсутність даних про: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Окрім зазначеного, суд у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України враховує відсутність даних про витрати позивача на лікування дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи вищевказані обставини по справі, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов'язків по вихованню та утриманню дитини, а також те, що відповідач виконував свої зобов'язання по утриманню сина та перераховував кошти позивачу, що підтверджується виписками по рахунку, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про залишення без задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур