Справа № 643/5403/21
Провадження № 2-з/643/84/21
14 квітня 2021 року м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Афанасьєв В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі), в якому просить: визнати недійсним договір дарування 54 квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 01.09.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №4268; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договору дарування, укладеного 01.09.2018 року, серія та номер: 1177, індексний номер: 42799007 від 01.09.2018 року, приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область; визнати недійсним договір купівлі-продажу 54 квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 12.09.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстровано в реєстрі за №4268; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договору купівлі-продажу, укладеного 12.09.2018, серія та номер: 4268, індексний номер: 42973528 від 12.09.2018, приватний нотаріус Жовнір В.В., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область.
Разом із позовом від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної Ѕ частини квартири.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що власницею Ѕ частини квартири на даний час є ОСОБА_4 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №247622531 за 10.03.2021. Перепродаж Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , 4 ОСОБА_2 була здійснена під час судового розгляду справи №643/4104/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що розпочався 18.04.2018 року. 24.03.2020 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.03.2020 у справі №643/4104/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2017 року між ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К., зареєстрований у реєстрі за № 287. Стягнено судові витрати в рівних частках по 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.), з кожного. Отже, на час відчуження спірна 1/2 частина квартири перебувала під обтяженням у вигляді арешту та заборони відчуження, накладеного постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ, в рамках виконавчого провадження ВП № 43207591 на підставі виконавчого листа № 1-470/11, виданого Московським районним судом. Тому, у позивача є підстави вважати, що дана 1/2 частина квартири, яка вже була перепродана декілька раз, може бути відчужена її власницею на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 ч. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).
В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв'язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).
З постанови Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 405/137/19 вбачається, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач в даній цивільній справі. Також у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем пред'явлено вимоги про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу вищезазначеної частини квартири.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 1024875863101 від 10.03.2021 вбачається, що в якості підстави виникнення у відповідача ОСОБА_4 права власності на Квартиру, зазначено в тому числі оспорюваний договір купівлі-продажу.
Виходячи із змісту позовних вимог, суд вважає доведеним, що між сторонами дійсно виник спір з приводу дійсності правочину, на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на Квартиру, та невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній цивільній справі в разі можливого задоволення позовних вимог.
За таких обставин, накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної Ѕ частини квартири, є необхідним, обґрунтованим та достатнім засобом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову та є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Суд роз'яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , то заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної Ѕ частини квартири.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.О. Афанасьєв