Справа № 569/5931/21
15 квітня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Рівне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180010003977 від 09.10.2020 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне, громадянки України, з повною вищою освітою, працюючої директором з якості та виробництва ТОВ «МОРГАН ФЕНІЧЕ», у офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
09 жовтня 2020 року, близько 11 години 30 хвилин, у світлу пору доби, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Рівне по вулиці Дворецькій зі сторони вулиці Басівкутської в напрямку вулиці Нижньодворецької, навпроти будинку №186 на вулиці Дворецькій, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявила неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагувала на її зміну, відволіклась та втратила контроль над керуванням транспортним засобом, допустила виїзд за межі проїзної частини праворуч, де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка стояла на тротуарі.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді лінійного перелому в проекції крила лівої клиновидної (основної) кістки, забою головного мозку, забійної рани лівої тім'яно-скроневої ділянки голови, параорбітального крововиливу зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення; перелому зовнішнього надвиростка правої великогомілкової кістки, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров'я; осаджень обох колінних суглобів, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Порушення ОСОБА_6 , пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину у інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та наслідків, що настали, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого їй обвинувачення показала, що вона дійсно, 09 жовтня 2020 року, близько 11 години 30 хвилин, керувала автомобілем Ford Fiesta та рухаючись у м. Рівне по вулиці Дворецькій зі сторони вулиці Басівкутської в напрямку вулиці Нижньодворецької, навпроти будинку №186 на вулиці Дворецькій, проявила неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагувала на її зміну, відволіклась та втратила контроль над керуванням транспортним засобом, допустила виїзд за межі проїзної частини, де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка стояла на тротуарі, внаслідок чого, остання отримала травми. Щиро розкаялася у вчиненому, просила вибачення у потерпілої. Додатково пояснила, що відшкодувала потерпілій 13 000 гривень.
Допитана в судовому засідання потерпіла ОСОБА_4 показала, що 09 жовтня 2020 року, близько 11 години в м. Рівне, по вул. Дворецькій, поверталась із церкви, зупинилась на тротуарі, відчула удар та втратила свідомість. В результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі травми. Просила задовольнити цивільний позов повністю, оскільки внаслідок отриманих травм, перенесла операцію, тривало лікувалась і понесла витрати. Крім того, вказує, що в подальшому потрібно буде пройти тривалий курс реабілітації, що також потребує витрат. Просила покарання за вчинений злочин призначити на розсуд суду.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про її особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди.
Обвинувачена ОСОБА_6 раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинила необережний тяжкий злочин у сфері безпеки дорожнього руху, однак вину визнала повністю та щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітня дитина, характеризується позитивно, не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, потерпіла на суворому покаранні обвинуваченої не наполягала, а тому врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та їй слід призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону, за яким вона притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням мінімального іспитового строку, та покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.
При цьому, враховуючи конкретні обставини даної справи, а саме те, що на час вчинення ДТП обвинувачена не перебувала у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а також особу винної ОСОБА_6 , яка до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху не притягувалася, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, її робота пов'язана із керуванням транспортним засобом, а також враховуючи думку потерпілої, яка не наполягала на позбавленні обвинуваченої права керування транспортними засобами, а тому суд не призначає обвинуваченій ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_6 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
В даному кримінальному провадженні, представником потерпілої, заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 80 000 грн. - заподіяної моральної шкоди.
Право особи, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, визначено ст. 128 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
За роз'ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 80 000 грн., яку обґрунтовує тим, що внаслідок завданих обвинуваченою тілесних ушкоджень у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді лінійного перелому в проекції крила лівої клиновидної (основної) кістки, забою головного мозку, забійної рани лівої тім'яно-скроневої ділянки голови, параорбітального крововиливу зліва, перелому зовнішнього надвиростка правої великогомілкової кістки, осаджень обох колінних суглобів; потерпіла зазнала значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. Тілесні ушкодження й на даний час дають про себе знати. Крім того, в подальшому потрібно буде пройти тривалий та важкий курс реабілітації та встановлення інвалідності, що також потребує витрат.
08.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника цивільного відповідача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі у зв'язку тим, що представником цивільного позивача (потерпілої) ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 жодним чином не доведено належними та допустимими доказами розмір заявленої моральної шкоди. Вказує, що для визначення моральної шкоди, заподіяної потерпілій експертиза не проведена і розмір моральної шкоди відповідно до чинного законодавства не встановлено.
В обґрунтування відзиву зазначено, що до участі в справі не залучений співвідповідач страхова компанія ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність володільців транспортного засобу. Крім того, звертає увагу, що позивач не згадує про відшкодування йому відповідачем коштів в сумі 13 000 грн., і до відшкодування якої саме шкоди позивач відносить вказані кошти.
Разом з тим, ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов визнала частково в розмірі 10 000 гривень.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно роз'ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Тому враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких вона понесла, зокрема стан її здоров'я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілій дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 000 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.
Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування було проведено такі експертизи: судову інженерно-транспортну експертизу (висновок № 3.1-954/20 від 06.11.2020); судову інженерно-транспортну експертизу (висновок № 3.1-955/20 від 09.11.2020); судову інженерно-транспортну експертизу (висновок № 3.1-1049/20 від 13.11.2020).
Згідно довідок про витрати на проведення експертизи № 3.1-1049/20 від 13.11.2020, витрати на проведення цієї експертизи становлять 980 грн. 70 коп., витрати на проведення експертиз № 3.1-954/20 від 06.11.2020, 3.1-955/20 від 09.11.2020 становлять 1307 грн. 60 коп. за кожну.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути 3 595 грн. 90 коп. витрат за проведення експертиз.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20.10.2020 накладено арешт на автомобіль марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 . Вказаний арешт транспортного засобу підлягає скасуванню, відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 65, 66, 69 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки в період випробувального строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз № 3.1-954/20 від 06.11.2020, № 3.1-955/20 від 09.11.2020, № 3.1-1049/20 від 13.11.2020 у розмірі 3595 грн. 90 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20.10.2020 на автомобіль марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 .
Речовий доказ - автомобіль марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_6 - залишити у власності останньої.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1