Справа № 128/334/20
Іменем України
(заочне)
15 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді - Саєнко О.Б., при секретарі -Кобенді Ю.О., без участі учасників судового процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації,-
07.07.2020 позивач звернулася Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом, який нею мотивований тим, що з 13.04.2012 вона з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі, протягом якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що після реєстрації шлюбу вони проживали за адресою місця реєстрації проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , однак, сімейне життя у них не склалось, між ними часто відбувались сварки, ініціатором яких був відповідач, у присутності дітей. Наприкінці 2016 році, після народження другої дитини, ОСОБА_2 залишив сім'ю та місце реєстрації його проживання, перестав добровільно надавати допомогу на утримання дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, перестав приймати участь у їх вихованні, цікавитись їх життям тощо. Діти залишились проживати з нею та перебували на її утриманні.
Вказує, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.03.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання їх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дітей і до досягнення ними повноліття, починаючи із 20.02.2017.
Зазначає, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.05.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частки зі всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного, до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що всупереч законодавчо встановленим вимогам щодо батьківських обов'язків з утримання, виховання та розвитку дитини, ОСОБА_2 , як батько, ухиляється від виконання цих обов'язків відносно своїх малолітніх дітей.
Зазначає, що після її переїзду з дітьми на нове місце проживання, ОСОБА_2 так і не відновив спілкування з дітьми та продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, діти знаходяться на повному утриманні її , забезпечує їх харчуванням, побутовими потребами, лікуванням тощо.
Вказує, що ОСОБА_2 нотаріально посвідчив заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Вважає, що ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків полягає у тому, що він не утримує дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, зовсім не спілкується із ними, не бачиться, не виявляє інтересу до них, не приймає участь у їх житті ; фельдшерсько-акушерський пункт із дітьми ніколи не відвідував.
Тому вимушена звернутися до суду з даним позовом , в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
07.04.2021 учасники судового процесу до судового засідання не з'явилися, попередньо через канцелярію представник позивача - ОСОБА_7 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, зазначає, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовільнити позовну заяву.
Представник третьої особи-Служба у справах дітей Тарутинської РДА Одеської області скерувала до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача (а.с.173).
Відповідач ОСОБА_2 двічі до судового засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлялася належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надав, у зв'язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що виніс відповідну ухвалу.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 , Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 і 11 Конвенції» та є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Судом установлено, що 13.04.2012 між сторонами зареєстрований шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.04.2012 (а.с.103).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , батьком якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.08.2019 є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 ( а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьком якої згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.08.2019 (видане повторно) є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 ( а.с.12).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.03.2017 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дітей і до досягнення ними повноліття, починаючи з 20.02.2017 року ( а.с.13-15).
За даним рішенням за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за період з 20.02.2017 по 01.01.2020 в сумі 12 187,88 грн, про що свідчить відповідний розрахунок з ДВС ( а.с.111).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.05.2017 стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працює експедитором ПП «Трансойл» /м. Вінниця, вул. Наливайка, 14/ на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки зі всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 20.02.2017 року (а.с. 16-18).
За даним рішенням за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за період з 20.02.2017 по 13.12.2019 в сумі 4 152,81 грн, про що свідчить відповідний розрахунок з ДВС (а.с.112).
Згідно довідки про склад сім'ї №658 від 13.09.2019 виданої виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( а.с.21). Позивач проживає у будинку матері разом з дітьми з 02.01.2017 по 16.09.2019 , оскільки власного житла не має. За цей час батько ОСОБА_2 з дітьми не бачився, участі в їх вихованні не бере. Вихованням дітей займається виключно мати, про що також свідчить копія акту обстеження побутових умов, які № 330 від 16.09.2019, затверджений виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області ( а.с.23-25).
Відповідачем ОСОБА_2 у нотаріуса було посвідчено заяву, в якій зазначено, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( а.с.22).
Згідно довідки, виданої Олександрівським НВК ЗОШ І-ІІІ ст. Кульчицькому ОСОБА_8 про те, що він дійсно навчається у Олександрівському НВК у 1 класі. На батьківські збори, які відбулися 11.06.2019 та 02.09.2019 приходила тільки мати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , батько, ОСОБА_2 збори не відвідував, не звертається до вчителя дізнатися інформацію про успішність дитини, на виклики в школу приходить тільки мати ( а.с.26-27).
Лікуванням дітей та про стан їх здоров'я піклується тільки ОСОБА_1 . За потреби, звертається до лікаря, купує ліки, робить щеплення дітям, про що свідчать відповідні медичні документи (а.с. 28-89,104-106).
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку Тарутинської РДА Одеської області щодо позбавлення батьківських прав від 05.11.2020 №03/01-21/29, судом убачається, що Служба у справах дітей Тарутинської РДА Одеської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , оскільки батько не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені статтями 150-155, 180 Сімейного Кодексу України (а.с.173-174).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 121 СК права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 150 СК закріплюється обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.
Частиною 1 статті 151 СК передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч. 1 ст. 163 СК ).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК ).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК ).
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 4 статті 10, частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Таким чином, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Відтак, позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Тобто, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
Суд вважає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також установити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Отже, суд не вважає виправданою поведінку батька - відповідача ОСОБА_2 , яка проявляється у тому, що він не бере участі у вихованні його малолітніх дітей; не спілкуванні з дітьми; відсутністю інтересу щодо їх стану здоров'я, розвитку, виховання та навчання у необхідному обсязі, не створення належних умов для проживання та розвитку дітей.
Таким чином, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 , батьківських прав відносно його двох дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , оскільки позивачем належним чином обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.
Також при винесені даного рішення суд бере до уваги і добровільну згоду відповідача на позбавлення його батьківських прав відносно дітей.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для того, щоб зробити обґрунтований висновок про ухилення ОСОБА_2 , від виховання дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , що свідчить про свідоме та умисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у даному випадку є доцільним та необхідним, оскільки протилежне, з огляду на встановлені судом обставини, може спричинити негативні наслідки для життя та здоров'я їх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
З урахування того, що аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з відповідача ОСОБА_2 відповідно до рішення суду від 24.03.2017 у справі №128/414/17 уже стягуються, тому суд вважає, що у даному випадку не підлягає до застосування положення ч.3 ст. 166 СК.
В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 840, 80 гривень на користь позивача.
Також ,суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись, стст.258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК, Суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації,- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 15.04.2021.
Суддя: О.Б. Саєнко