Справа № 128/3112/20
Іменем України
09 квітня 2021 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.05.2006 року зареєструвала шлюб з відповідачем по справі; в шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_4 , які проживають з позивачем.
Подружні відносини між сторонами припинені, примирення неможливе, рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим і остаточним. Основна причина розпаду сім'ї - різні характери, відсутність взаєморозуміння.
На даний час діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та позивачем; стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 2000 грн. та на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 2000 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити; після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище « ОСОБА_7 »; не наполягає на стягненні з відповідача судового збору.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.05.2006 року, виданого виконкомом Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 27.05.2006 року в виконавчому комітеті Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, про що було зроблено актовий запис № 3, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_10 , батьками яких являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8 - 9).
З довідки Лука - Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 313 від 09.04.2021 року вбачається, що позивач разом з дітьми, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що оскільки у подружжя не склалось сімейне життя, непорозуміння між ними є тривалими, а не тимчасовими, на примирення сторони не погоджуються - подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу не є можливим та суперечить інтересам кожного з них.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров'я дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку, офіційно працює, за станом свого здоров'я має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд вважає позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с. 1- 2 ).
Згідно власноруч написаної заяви позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, а тому суд дане питання не вирішує.
Оскільки позивач при пред'явленні позову до суду про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір в цій частині має бути компенсований за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 110-112, 180, 183 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Шлюб, зареєстрований 27.05.2006 року в виконавчому комітеті Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, актовий запис № 3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити « ОСОБА_7 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 на утримання доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в твердій грошовій сумі - по 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, з індексацією цієї суми відповідно до закону, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 16.11.2020 року.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.
Судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.І. Бондаренко