Дата документу 09.04.2021 Справа № 554/608/21
Провадження № 1-кс/554/2080/2021
іменем України
09 квітня 2021 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 від 24 червня 2020 року про закриття кримінального провадження №62019170000001117 від 13 листопада 2019 року, -
27 січня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст.303 КПК України (поштове відправлення від 26 січня 2021 року), в якій він просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 24 червня 2020 року слідчого другого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 , відомості за матеріалами якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019170000001117 від 13.11.2019 року за фактом зловживання службовим становищем працівниками ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у «кришуванні» злочинного бізнесу у сфері сутенерства та проституції, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України та поновити досудове розслідування. Одночасно просить поновити пропущений строк на подачу скарги, оскільки про оскаржуване рішення слідчого дізнався 18 січня 2021 року під час судового засідання в іншій цивільній справі.
Свою скаргу ОСОБА_3 мотивує тим, що перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого УБЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області, він повідомив інформацію про корупційні правопорушення, вчинені заступником начальника - начальником відділу УБЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 та іншими працівниками поліції. За даним фактом слідчим відділом СУ ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62019170000001117 від 13.11.2019 року за ч.2 ст.364 КК України.
Із постановою слідчого від 24 червня 2020 року заявник категорично не згодний, вважає її передчасною та такою, що порушує вимоги чинного кримінального процесуального законодавства України. На його думку, постанова прийнята без дотримання вимог всебічності та повноти дослідження всіх обставин справи, на підставі доказів, яких недостатньо для закриття кримінальної справи. Вважає, що досудове розслідування не може ґрунтуватися на висновках службового розслідування дисциплінарного проступку працівника поліції, бо воно проводилося під тиском керівництва на підлеглих, проводилося колом осіб, як пов'язані між собою та не могли надати правдиві свідчення. Тому, на переконання ОСОБА_3 , висновки службового розслідування не можуть бути належними та допустимими доказами під час досудового розслідування. Опитування з використанням поліграфа заступника начальника відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 проводилося без участі ОСОБА_3 , він не мав можливості задавати ті питання, які б могли слугувати належним доказом його заяв. Невідомо як проводилася перевірка телефонів та місць розпусти. Вважає, що після його гучної заяви телефони свідків було вимкнено із остраху бути покараними за правдиві покази, а місця розпусти тимчасово перестали діяти, відчуваючи перевірки, бо були попереджені про такі можливі перевірки. Крім того, на досудове розслідування його, як заявника, не було запрошено та допитано, не були допитані інші свідки, не проведені оперативно-розшукові дії. Тому досудовим слідством проведені не всі можливі слідчі дії та не застосовані всі оперативно-розшукові дії, які б могли свідчити про наявність корупційних дій та винуватість посадових осіб Національної поліції, внаслідок чого висновок про встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.3644 КК України, є передчасним, а постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даною скаргою.
Заявник ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили скаргу задовольнити.
Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. На адресу суду надано матеріали кримінального провадження №62019170000001117 від 13 листопада 2019 року.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у задоволенні скарги потрібно відмовити з таких підстав.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст.94 КПК України щодо оцінки слідчим, прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Судовим розглядом установлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 01.11.2019 року, адресованої Дніпропетровському управлінню ДВБ НП України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019170000001117 від 13 листопада 2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Згідно з фабулою витягу ЄРДР внесені відомості за фактом зловживання службовим становищем працівниками ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у «кришуванні» злочинного бізнесу у сфері сутенерства та проституції (акр.крим.провадж.1; а.с.13).
Так, у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01 листопада 2019 року ОСОБА_3 просив вжити заходи щодо начальника УБЗТЛ полковника поліції ОСОБА_8 , заступника начальника УБЗТЛ підполковника поліції ОСОБА_6 та заступника начальника відділу капітана поліції ОСОБА_7 , які отримують неправомірну вигоду зі злочинного бізнесу у сфері сутенерства , проституції та онлайн порностудій. У зв'язку з тим, що він перешкоджає зазначеним особам вести злочинну діяльність, йому створюються умови для звільнення чи переведення в інший підрозділ (арк.крим.провадж.7).
Також ОСОБА_3 пояснив, що з 2012 року по теперішній час на території Дніпропетровської області діє організована злочинна група, яка займається корупцією та «кришуванням» усього злочинного бізнесу у сфері сутенерства, проституції та онлайн порнографічних студій, організаторами якої є зазначені ним посадові особи керівництво УБЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області, які мають сукупний дохід від щомісячного «кришування», тобто отримання щомісячної неправомірної вигоди за не притягнення сутенерів, проституток, організаторів веб-студій до кримінальної відповідальності з використанням службового становища, за підрахунками заявника, у розмірі від 40000 USD (1000000 гривень), з описом відповідної злочинної схеми та зв'язків перелічених ним осіб (арк.крим.провадж.8-19).
Досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось слідчими Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві (арк.крим.провадж.2-4).
Станом на час розгляду даної скарги судом установлено і це вбачається з представлених суду документів кримінального провадження, що 24 червня 2020 року постановою слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019170000001117 від 13 листопада 2019 року, - закрито у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тобто на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (арк.крим.провадж.214-217).
Згідно з висновками постанови від 24 червня 2020 року слідчим зазначено, що у ході проведення досудового розслідування встановлено відсутність суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), суспільно небезпечних наслідків та причинного зв'язку між ними, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. На підставі викладеного, за результатами досудового розслідування слідчий дійшов до висновку про відсутність складу зазначеного кримінального правопорушення в діях службових осіб правоохоронних органів, та прийняв рішення про закриття кримінального провадження (арк.крим.провадж.104-107).
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на підставі п.3 ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За змістом ст.284 КПК України під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при постановленні рішення про закриття кримінального провадження №62019170000001117 у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення слідчим належним чином дотримані вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.
Як свідчать докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, слідчий провів першочергові та необхідні слідчі дії, надав оцінку наявним доказам, всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, в тому числі вжив необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо витребування необхідних документів та інформації в межах предмету розслідування.
Так, під час досудового розслідування цього кримінального провадження слідчим було надано доручення в порядку ст.40 КПК України, щодо встановлення та допиту свідків кримінального правопорушення за обставинами події, встановлення службових осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення, встановлення зв'язку між службовими особами поліції та особами причетними до злочинної діяльності, механізму передачі неправомірної вигоди, осіб, які задіяні в ньому, витребування документів та інформації, що має доказове значення, проведення інших слідчих дій тощо (арк.крим.провадж.211-212).
Також убачається, що за повідомленням ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників підрозділів БЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області було призначено проведення спільної службової перевірки з ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (службового розслідування), за результатами чого проведено комплекс заходів, спрямованих на перевірку викладених у заяві та рапорті ОСОБА_3 обставин, та на адресу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, направлено відповідний висновок (арк.крим.провадж.57).
Так, згідно з висновком про результати службового розслідування від 02 грудня 2019 року та зібраних під час досудового розслідування матеріалів у їх сукупності вбачається, що ОСОБА_3 зазначав, що через особисту неприязнь керівництва УБЗПТЛ його намагаються позбутися із відділу та фальсифікуються документи для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також щодо фактів перешкоджання виконанню ним своїх функціональних обов'язків, викладені ним відомості в рапорті від 01.11.2019 року повністю підтверджує (арк.крим.провадж.36-56, 82, 125, 179-185).
Під час службового розслідування полковник поліції ОСОБА_8 пояснив, що відомості, викладені в рапорті капітана поліції ОСОБА_3 щодо фактів протиправних діянь з його боку та поліцейських УБЗПТЛ ГУНП, а саме заступника начальника - начальника відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_6 та заступника начальника відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП капітана поліції ОСОБА_7 є неправдивими та не мають об'єктивного підтвердження. Так, відносно ОСОБА_3 було ініційовано службове розслідування за фактами виявлених недоліків під час виконання ним службових обов'язків. Про проведення службових розслідувань було повідомлено ОСОБА_3 , однак останній повідомив, якщо відносно нього будуть проводитися перевірки, він буде писати скарги та рапорти відносно керівників УБЗПТЛ ГУНП, що засвідчено рапортом начальника сектору майора поліції ОСОБА_9 (арк.крим.провадж.83). Скарги та рапорти капітан поліції ОСОБА_3 погрожував надсилати до керівництва ГУНП, ДБЗПТЛ, ДБР та НП України, з метою дискримінувати керівництво Управління, а також намагався підбурити колектив щодо спільних скарг з метою особистого виправдання та отримання часу, про що свідчать пояснення працівників відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі. Також ОСОБА_3 неодноразово намагався перевестися до іншого підрозділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, але останньому було всюди відмовлено. Полковник поліції ОСОБА_8 вважає, що ОСОБА_3 , розуміючи, що невиконання своїх посадових інструкцій, а також неодноразові порушення службової дисципліни не можуть бути залишені без уваги керівництвом Управління, здійснює помсту у вигляді неправдивої інформації, викладеної в рапорті. Також зазначив, що жодного разу від ОСОБА_3 не надходило рапортів про будь-які порушення у службовій діяльності будь-кого з поліцейських (арк.крим.провадж.65-68).
Підполковник поліції ОСОБА_6 та капітан поліції ОСОБА_7 під час проведення службового розслідування надали пояснення, аналогічні поясненням полковника поліції ОСОБА_8 (арк.крим.провадж.69-72, 73-75).
Також відібрано пояснення в оперуповноваженого УБЗПТЛ ГУНП майора поліції ОСОБА_10 та заступника начальника відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ ГУНП майора поліції ОСОБА_11 , які пояснили, що інформація, викладена у рапорті ОСОБА_3 не відповідає дійсності. За всіма відомими фактами злочинної діяльності особам було повідомлено про підозру та кримінальні провадження відносно останніх були направлені до суду з обвинувальними актами. Фактів будь-якого «кришування» в УБЗПТЛ ГУНП їм невідомо. Зазначили щодо відсутності будь-яких позитивних результатів у роботі, а також невиконання своїх функціональних обов'язків ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відносно нього проводиться ряд службових розслідувань, через що він погрожував керівництву УБЗПТЛ ГУНП тим, що буде відкривати кримінальні провадження стосовно керівництва. Інформацію, що надана ОСОБА_3 , вважають неправдивою, такі його дії пояснюють образами за те, що його можуть притягнути до відповідальності за проступки (арк.крим.провадж.76-77, 78-79).
Крім того, в матеріалах наявні пояснення оперуповноваженого ОСОБА_12 , який повідомив, що фактів будь-якого «кришування» в УБЗПТЛ йому невідомо та вважає, що ОСОБА_3 здійснює наклеп на керівництво у зв'язку з тим, що він неодноразово відмовлявся виконувати розпорядження керівництва УБЗПТЛ, погрожував, що у разі проведення відносно нього службових розслідувань та здійснення будь-яких дисциплінарних стягнень він буде сприяти внесенню кримінальних проваджень до ЄРДР відносно керівного складу УБЗПТЛ (арк.крим.провадж.80-81).
Під час службового розслідування працівниками Дніпропетровського управління ДВБ були відпрацьовані номери мобільних телефонів, які були зазначені в рапорті ОСОБА_3 як такі, за якими можуть надаватися платні сексуальні послуги на території м.Дніпро та Дніпропетровської області. За результатами відпрацювання встановлено, що частина зазначених мобільних телефонів на момент відпрацювання були вимкнені, натомість, інформація, що знайшла своє підтвердження, направлена до відповідних ВП Дніпровського ВП ГУНП для реєстрації в ЖЄО та здійснення заходів реагування (арк.крим.провадж.25, 30, 85-100).
Щодо відпрацювання вказаних в рапорті адрес, розташованих в м.Дніпро, вбачається, що встановити місця, де можуть надаватись платні сексуальні послуги, не вдалося, від письмових пояснень жителі будинків відмовились, разом із тим, здійснено виходи за переліком адрес та не встановлено місць розпусти та підтверджених фактів протиправних дій за місцем мешкання осіб, які там проживають (арк.крим.провадж.30-31, 105-106, 107-120).
Крім того, у матеріалах наявні відомості щодо виконання опитування окремих посадових осіб з використанням поліграфа, а саме полковника поліції ОСОБА_8 , капітана поліції ОСОБА_7 та капітана поліції ОСОБА_3 (арк.крим.провадж.29, 50-62, 64, 101-104).
У свою чергу, ОСОБА_3 повідомив, що відмовляється проходити опитування за допомогою поліграфа, оскільки вважає, що розслідування є необ'єктивним та упередженим, про що самостійно напише рапорт, а також погодиться на проходження опитування з використанням поліграфа лише з фахівцями з МВС та у присутності представників ЗМІ (арк.крим.провадж.63).
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Відповідно до диспозиції ч.2 ст.364 КК України передбачена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Обов'язковими ознаками зазначеного кримінального правовопорушення є тяжкі наслідки, а також прямий причинний зв'язок між умисними незаконними діями службової особи та завданою шкодою.
Досудовим розслідуванням не встановлено причетності начальника УБЗПТЛ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , його заступника ОСОБА_6 та начальника відділу ОСОБА_7 до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Разом із тим, встановлено відсутність суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), суспільно небезпечних наслідків та причинного зв'язку з між ними, та відповідно складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у діях вказаних осіб.
Перевіривши вищенаведені обставини та докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, які містяться у кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з висновками постанови слідчого від 24 червня 2020 року про те, що за результатами досудового розслідування не вбачається встановлених фактів вчинення конкретними службовими особами дій за ознаками ч.2 ст.364 КК України, про які у своїй заяві та показах вказував ОСОБА_3 , оскільки ці обставини не підтверджуються зібраними матеріалами кримінального провадження.
Отже, у даному кримінальному провадженні слідчим ужито вичерпний перелік заходів, за наслідками чого зібрано достатній обсяг матеріалів та доказів, слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на отримання необхідної інформації, слідчим в цілому були виконані й аналіз отриманих даних та доказів дає підстави вважати, що органом досудового розслідування дотриманий визначений порядок для встановлення істини по справі, результати яких дали змогу надати належну правову оцінку щодо відсутності ознак складу кримінальних правопорушень у діях конкретних осіб.
Інших джерел інформації з приводу можливого кримінального правопорушення не здобуто, можливості зі збирання нових доказів фактично використано, тоді як вжиті органом досудового розслідування заходи слід вважати достатніми.
За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Разом із тим, відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Таким чином слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події та ознак злочину.
За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2).
Згідно з ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
З системного аналізу положень норм ст.ст.9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст.22 КПК України), положення кримінального процесуального закону надають право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони провадження визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
Отже, з огляду на співвідношення вимог КПК України щодо розгляду заяв та клопотань учасників з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.40 КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Також варто зазначити, що питання, пов'язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій на стадії досудового розслідування відносяться виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Натомість, наведені заявником та його представником твердження щодо необхідності скасування рішення слідчого від 24 червня 2020 року про закриття кримінального провадження через те, що не були проведений перелік слідчих дій, зокрема, допитів як свідків осіб, зазначених у його заявах, одночасних допитів, не проведено оперативно-розшукових заходів, не встановлено інших обставин тощо, слідчий суддя вважає необґрунтованими і такими, що не узгоджуються із наведеними вище положеннями процесуального закону.
Фактично доводи ОСОБА_3 щодо наявних у матеріалах кримінального провадження матеріалів та доказів зводяться до незгоди з зафіксованими в них відомостями, посилань на порушення процедури перевірки певних фактів, суб'єктивної оцінки заявником належності та допустимості певних документів та доказів. Зокрема, ставить під сумнів результати проведеного службового розслідування, посилаючись на можливий тиск керівництва на підлеглих, можливу заінтересованість осіб тощо, що містить характер припущень та не може слугувати беззаперечними підставами для задоволення такої скарги, виходячи з фактичних обставин справи. Серед іншого, такі посилання заявника спростовуються тим, що згідно з наказом №4211 від 05 листопада 2019 року про організацію проведення службового розслідування на час проведення службового розслідування було відсторонено полковника поліції ОСОБА_8 від виконання службових обов'язків за посадою начальника УБЗПТЛ ГУНП та капітана поліції ОСОБА_7 від виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП з 05.11.2019 року та визначено за останніми конкретні робочі місця згідно з вимогами Внутрішнього трудового розпорядку в покладено виконання обов'язків визначених т.в.о. начальника УБЗПТЛ ГУНП та не пов'язаних із займаними ними посадами відповідно (арк.крим.провадж.47).
Слідчий суддя звертає увагу, що у кримінальному процесуальному законі не встановлені чіткі критерії оцінювання постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Доцільно встановити такі критерії щодо дотримання формальних вимог до постанови та безпосередньо змісту зазначеної постанови. При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов'язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України), та обов'язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2 ст.9 КПК України). При цьому, слідчий суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 КПК України).
В оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження є посилання на докази, які, на думку слідчого, у достатній мірі вказують на відсутність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
При цьому, рівень доказування має встановлюватися за стандартом «поза розумним сумнівом», тобто коли сукупність обставин, що була встановлена, виключає будь-яке інше пояснення таких обставин, окрім того, що неодмінно встановлює те, що інкримінований злочин дійсно було вчинено і особа є винною (може бути визнана винною) у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням того, що матеріали провадження не вказують з достатнім рівнем доведеності на те, що мали місце факти, викладені у заявах ОСОБА_3 та повідомлені ним під час досудового розслідування, враховуючи повноваження слідчого приймати рішення про закриття кримінального провадження, а також обсяг проведених слідчих та процесуальних дій, вжитих заходів для встановлення таких фактів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий обґрунтовано та правомірно виходив з того, що у даному випадку встановлена встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Разом із тим, у цьому кримінальному провадженні не вбачається підстав для проведення інших слідчих (розшукових) дій чи підстав вважати, що орган досудового розслідування не мав реальної можливості з об'єктивних чи інших причин зібрати достатньо доказів для встановлення істини по справі.
Навпаки, відповідно до досліджених матеріалів кримінального провадження, встановлено, що перевірка по даному факту проводилась з виконанням необхідних та достатніх для цього дій, аналіз зібраних доказів дозволяє зробити висновок, що виконувати будь-які інші слідчі дії не є доцільним, а також здобути нові будь-які докази в даному кримінальному провадженні не є можливим, у результаті чого 24 червня 2020 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доводи скарги про те, що постанова слідчого є незаконною з підстав неповноти і необ'єктивності досудового розслідування, процесуальних порушень тощо, фактично зводяться до загальних формулювань та не містять переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Тому слідчий суддя критично ставиться до доводів заявника та його представника щодо необхідності додатково здійснити повний перелік названих ними слідчих (розшукових) та процесуальних дій за наявності вже встановлених і перевірених обставин та зібраних у провадженні доказів. А відтак, такі посилання на незаконність рішення за результатами досудового розслідування, юридично неспроможні.
Тоді як посилання особи, яка подала скаргу, на те, що слідчим взагалі не проведено необхідних слідчих та процесуальних дій, направлених на перевірку фактів, викладених у заяві про злочин, спростовуються наявними матеріалами кримінального провадження, аналіз яких дозволяє зробити обґрунтовані висновки щодо зазначених ОСОБА_3 обставин, які є достатніми та переконливими для констатації зазначених у постанові тверджень.
Таким чином, матеріали кримінального провадження та скарги не містять даних, які б ставили під сумнів висновки слідчого і неповнота досудового розслідування не встановлена.
З урахуванням викладеного, слідчим під час ухвалення постанови про закриття кримінального провадження по кримінальному провадженню за №62019170000001117 було належним чином та в повному обсязі перевірено обставини справи та доводи ОСОБА_3 , а також зроблено аналіз відповідних матеріалів та фактів. Надано належну оцінку наявним доказам і встановленим обставинам та об'єктивно зроблено висновок про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Саме процесуальне рішення слідчого про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст.110 КПК України.
Варто також зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Відповідно до п.29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява N 70767/01) від 6 вересня 2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява №37437/97).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Оцінивши наведені обставини у їх сукупності і взаємному зв'язку, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 від 24 червня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62019170000001117, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що винесена з дотриманням вказаних вимог закону, разом із тим, слідчим проаналізовано відповідні зібрані матеріали, надано їм належну правову оцінку, а тому підстави для її скасування з наведених у скарзі підставі відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши обставини провадження, які відомі на час розгляду скарги, наявні матеріали та докази з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, керуючись законом, слідчий суддя дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, а тому в задоволенні скарги потрібно відмовити у повному обсязі.
Крім того, у скарзі заявник просить поновити пропущений строк на оскарження.
Беручи до уваги доводи, зазначені ОСОБА_3 в скарзі, зокрема, щодо обставин фактичного отримання ним 18 січня 2021 року під час судового розгляду іншої цивільної справи оскаржуваної постанови слідчого, які не були спростовані, ураховуючи право кожного на доступ до правосуддя, слідчий суддя вважає, що в даному випадку строк на оскарження був пропущений з поважних причин, а відтак слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання та поновити строк звернення до суду зі скаргою.
Керуючись ст.ст.9, 22, 24, 91, 94, 110, 117, 303-307, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити та поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду зі скаргою.
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 від 24 червня 2020 року про закриття кримінального провадження №62019170000001117 від 13 листопада 2019 року, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1