Справа № 534/549/20
Провадження № 2/534/71/21
17 березня 2021 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., секретаря судового засідання Сидоренко Т.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінлайн» про поділ сумісного майна подружжя,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 частини вказаної квартири ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири. Свої вимоги мотивує тим, що він перебував у шлюбі з відповідачем, за час ним було укладено кредитний договір № 39-167/13-00407-с-а з АТ «Фінанси та кредит» для придбання квартири АДРЕСА_1 . Однак вказаний кредит погашає лише він, за час спільного проживання сплачено кредиту у розмірі 158431,16 грн , таким чином сплачено 37,85% вартості кредиту , отже кожен набув та виплатив 18,925% квартири, крім того їх спільні неповнолітні діти проживають разом з ним. З вказаних підстав вважає, що його частка у праві власності на квартиру складає 5/6, а ОСОБА_2 1/6 частина.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явились, повідомлені належним чином, направили до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористалася, в зв'язку з чим, в судовому засіданні ухвалено проводити розгляд справи у заочному провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи ТОВ «ФК «Фінлайн» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечував, при цьому зазначив, що ОСОБА_1 сумлінно та своєчасно сплачує кредитну заборгованість.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони з 29.04.2006 перебувають в зареєстрвоаному шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, який було розірвано 30.05.2019, згідно рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.05.2019.
Відповідно до кредитного договору №39-167/13-00407-с-а від 20.09.2013 укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 314980 грн, для придбання квартири АДРЕСА_1 , вказаний договір було забезпечено іпотечним договором №5275-90303/0913 від 20.09.2013.
На підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2013 ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 314980 грн.
Окрім того, з письмової згоди другого з подружжя, 20.09.2013 було укладено іпотечний договір, в п. 5.1 якого зазначено, що даний Договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору.
Укладення таких договорів в період шлюбу відповідало інтересам сім'ї, оскільки подружжя власного житла не мало.
Частиною 10 ст. 7 СК України передбачено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності, а за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю, при цьому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, хто набув спірне майно за кошти, що належали йому особисто.
У відповідності до п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Таким чином, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з частиною першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З матеріалів справи вбачається, що в період шлюбу за договором кредиту та іпотеки ОСОБА_1 придбав на кредитні кошти в інтересах сім'ї квартиру.
Згідно з частиною першою статті 71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок кредитних грошових коштів квартиру, внаслідок укладення договору кредиту та договору іпотеки виникає також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Так, ключовим моментом для визначення того, чи буде майно (грошові кошти), одержане за договором, укладеним одним із подружжя під час шлюбу, належати до об'єктів спільної сумісної власності подружжя та чи підлягатиме заборгованість за таким договором врахуванню під час поділу майна, є з'ясування: чи укладено договір під час шлюбу; чи укладено договір в інтересах сім'ї, а не у власних, не пов'язаних із сім'єю інтересах одного з подружжя; чи використано одержане за договором в інтересах сім'ї, а не у власних, не пов'язаних із сім'єю інтересах одного з подружжя.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Cудом встановлено, що в період шлюбу, за нотаріально посвідченої письмової згоди другого з подружжя було укладено кредитний договір за яким ПАТ Банк «Фінанси та кредит» надав ОСОБА_1 кредитні кошти для придбання житла в сумі 314890 грн, за згодою дружини.
Разом із тим, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 30.05.2019.
Окрім того, ПАТ «Банк «фінанси та кредит» відступив права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінлайн» по вказаному договору.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Фінансова компанія» «Фінлайн» станом на 28.02.2021 загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 складає 171601,86, прострочена заборгованість за кредитним договором відсутня. ОСОБА_1 сумлінно та своєчасно сплачує кредитну заборгованість в межах визначених договором строків та сум.
З наведеного вбачається що ОСОБА_1 з моменту розірвання шлюбу, фактично в погашення іпотечного кредиту, оформленого в період шлюбу, вносить особисті кошти.
Частина другастатті 70 СК України передбачає, що в окремих випадках суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витратив його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя»передбачено, що привирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3ст. 70 СімейногоКодексу Українив окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60 Сімейного Кодексу України). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.
Вказане узгоджується і з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 754/11103/16-ц провадження № 61-18262св19 щодо наявності підстав для відступу від рівності часток при поділі майна подружжя із пропорційним врахуванням розміру сплачених сторонами, як спільно так і кожним окремо, коштів в рахунок виконання зобов'язань за договором іпотечного кредиту, вартості об'єкту інвестування, і т. д..
ОСОБА_1 , продовжує сплачувати кредит (з 2019 по 2021 р.р.) самостійно, вносячи власні кошти після розірвання шлюбу та не перебуваючи в шлюбних відносинах із ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними копіями квитанцій.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до матеріалів справи, сторони мають двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання, які за рішенням виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 23.07.2019 визначено з ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.03.2020 ОСОБА_2 зобов'язана до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу).
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 набута подружжям під час перебування їх у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя, а також те, що за час перебування у шлюбі ними було сплачено 37,85 % вартості кредиту, отже кожен набув по 18,925 % квартири, крім того відповідач ухиляється від утримання своїх неповнолітніх дітей, які проживають разом з позивачем, а тому суд при вирішенні спору вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя і визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 5/6 частина квартири, а за ОСОБА_2 на 1/6 частину.
Також суд на підставі ст. 141 ЦПК України вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 57, 70 СК України, суд -
Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3149,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
ВідповідачОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінлайн», ЄДРПОУ 43324088, адреса:01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 119, офіс 28
Суддя Т.О.Куц