15.04.2021
ЄУН 389/2745/20
Провадження №1-кп/389/298/20
15 квітня 2021 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120160001138 від 07.08.2014 року стосовно
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, громадянина України, освіта середня, працюючого малярем в ТОВ «Промислова група «Харвест», не одруженого, утриманці відсутні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення та сховище, за наступних обставин.
26.06.2014 року приблизно о 14.00 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 (відносно якого Знам'янським міськрайонним судом за скоєння вказаного злочину 19.11.2014 року винесено вирок) перебували поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Перебуваючи у вказаному місці, у ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 раптово виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення та сховище, а саме на крадіжку належного ОСОБА_6 майна з території домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, в цілях власної наживи, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 зайшли на неогороджену територію двору домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , де ОСОБА_4 через незачинені двері проник до приміщення сараю, розташованого на території вказаного двору, звідки таємно повторно викрав належний ОСОБА_6 металевий виріб з кутника для різки деревини (козлик) вартістю 118,82 грн.
Крім того, ОСОБА_4 через незачинені двері проник до незачиненого приміщення погребу, розташованого на території вказаного двору, звідки таємно повторно викрав дві банки із салатом капусти ємністю 0,5л кожна вартістю 7 грн. за одну банку, загальною вартістю 14 грн., одну банку із полуничним компотом ємністю 1л вартістю 21 грн. Викрадене майно ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 , який стояв поблизу сараю та погребу на території вищевказаного подвір'я та спостерігав за навколишньою обстановкою з метою подачі сигналу про наближення сторонніх осіб, які б могли перешкодити скоєнню злочину.
Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 153,82 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
Суд, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням згоди учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому сторони правильно зрозуміли зміст цих обставин, у них немає сумнівів у добровільності своїх позицій, проти чого не заперечує прокурор, обвинувачений, і їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, надав суду показання, відповідно до яких він 25.06.2014 року приблизно о 14.00 год. разом з ОСОБА_5 вживали алкогольні напої та перебували поблизу домоволодіння по АДРЕСА_3 , де у них виник спільний умисел на крадіжку належного ОСОБА_6 майна, а саме: зайшли на неогороджену територію двору, через незачинені двері він проник до приміщення сараю, звідки таємно викрав металевий виріб, потім через незачинені двері проник до незачиненого приміщення погребу, звідки викрав консервацію. Металевий виріб здали на металобрухт, а кошти витратили на алкоголь. У скоєному щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву, в якій просить провести розгляд кримінального провадження за її відсутності, претензій до нього не має. Міру покарання для обвинуваченого залишає на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування криміналього правопорушення, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений.
Учасникам процесу роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення та сховище.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, мотив та мету вчиненого злочину, а також дані про особу: те, що він згідно ст.89 КК України не має судимості, працюючий, не одружений, але перебуває у цивільному шлюбі, утриманці відсутні, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, висновок досудової доповіді, відповідно до якої, виправлення обвинуваченого можливе без застосування позбавлення та обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань.
Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, враховуючи думку прокурора, те, що ОСОБА_4 вину свою у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення визнає повністю, щиро розкаюється, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши до обвинуваченого положення ст.75 КК України, а саме: звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що на думку суду, з урахуванням наведених обставин справи та особи ОСОБА_4 є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень зі сторони обвинуваченого.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, під час судового розгляду таких клопотань також не надходило, а тому суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.
Процесуальні витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 367, 368, 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік.
У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку, наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1