Справа № 364/148/21
Провадження № 1-кп/364/53/21
15.04.2021 року, Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Володарського районного сектора філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт Володарка, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12021110160000012 від 29.01.2021 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мармуліївка, Володарського району, Київської області, українця, громадянина України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є депутатом, офіційно не працюючого, невійськовозобов'язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 122 КК України,
Судом встановлено, що 28 січня 2021 року, близько 23 год 00 хв обвинувачений ОСОБА_6 , перебував за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У вищевказаному будинку в той час перебував потерпілий ОСОБА_5 . Між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , наніс останньому один удар металевою палкою в область обличчя зліва та лівої руки. Від нанесеного удару ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної ділянки голови та перелому середньої третини ліктьової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як спричинило тривалий розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, ствердив обставини вчинення правопорушення зазначені в обвинувальному акті. Суду вказав, що дійсно 28 січня 2021 року, близько 23 год по місцю свого проживання завдав своєму племіннику ОСОБА_5 тілесних ушкоджень по голові та руці.
Обвинувачений вказав суду, що щиро розкаюється у вчиненому, просив надати можливість виправитись.
Потерпілий ОСОБА_5 ствердив обставини нанесення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень 28 січня 2021 року, які зазначені у обвинувальному акті. На суворій мірі покарання обвинуваченому не наполягає.
Суд, приймаючи до уваги, що обвинувачений вину свою у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, з'ясувавши, що він правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального правопорушення, що немає сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснивши, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, заслухавши думку учасників судового розгляду визнав доцільним заслухати показання обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого; висновок експерта № 23, що вказує на наявність отриманих 28.01.2021 року потерпілим тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани лобної ділянки голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень ; ушкодження у вигляді перелому середньої третини ліктьової кістки - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров'я; описані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок нанесення удару палкою зі сторони іншої людини по руці потерпілого ОСОБА_5 (одномоментно) ( а. к.п. 44-45).
Дослідження інших доказів стосовно обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, суд визнав недоцільним.
Таким чином, суд при оцінці доказів застосовує критерій доведення винуватості обвинуваченого «поза розумним сумнівом», така доведеність випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, що виразилися у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я,
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи вищевикладене та досудові доповіді Володарського РС філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, що надійшли до суду у письмовій формі 06.04.2021 року № 32/09/521-2021 (а.к.п. 33 -36) щодо обвинуваченого та яка була повністю підтримана в судовому засіданні представником вказаної установи, що з урахуванням всіх соціально-психологічних характеристик обвинуваченого ОСОБА_6 середнього показника рівня ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середнього рівня показника ризику небезпеки для суспільства, вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Так, окрім наведеного вище, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд бере до уваги положення ст. 12 КК України , відповідно до яких кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КК України відноситься до нетяжких злочинів; позицію потерпілого, який не наполягає на суворій мірі покарання; наявність однієї пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставини, з урахуванням відсутності постійного місця роботи, а відтак і можливості застосування такого виду покарання як виправні роботи , що дає суду підстави для висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе шляхом застосування відносно нього такого виду покарання як обмеження волі. Тому суд, вважає доцільним призначити покарання обвинуваченому у виді обмеження волі у межах строку, якийпередбачений санкцією статті із застосуванням ст.75 КК України і звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк .
Відповідно до пунктів 1, 2, ч. 1 ст.76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69 КК України судом не встановлено .
Цивільний позов потерпілим до обвинуваченого не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили прокурором перед судом не ставилось та з учасниками процесу не обговорювалось, одночасно враховуючи, що він не становить собою суспільної небезпеки, тому при таких обставинах, суд вважає, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід йому не доцільно обирати.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.
Застосувати до ОСОБА_6 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.
Відповідно до пунктів 1, 2, ч. 1 ст.76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, - не обирати.
На вирок може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1