Справа № 362/4844/20
Провадження № 2/362/817/21
15 квітня 2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне нерухома майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за даною адресою.
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивачка просить визнати зазначене нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя та визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину зазначеного спільного сумісного майна подружжя.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Оскільки відповідач, який отримав копію ухвали про відкриття провадження, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
За відомостями з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.09.2020 року, судом встановлено що в період часу з 26 серпня 1978 року по 14 березня 1995 року, сторони перебували у шлюбі (а.с. 9 - 9-а).
Надалі, 18 листопада 1997 року між сторонами повторно було укладено шлюб, який зареєстровано у відділ реєстрації актів громадянського стану Васильківського міськвиконкому Київської області, актовий запис за № 271, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року (а.с. 10).
Як вбачається з доданих до позову копій правовстановлюючих документів, за час шлюбу сторони набули нерухоме майно у вигляді житлового будинку.
На Договорі надання в безстрокове користування земельної ділянки від 20 липня 1979 року міститься штамп Фастівського БТІ про реєстрацію 13 травня 1991 року права приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 13 - 17).
Відповідно до відомостей інвентаризаційної справи на вказане нерухоме майно, зазначений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами було побудовано у 1981 - 1984 роках (а.с. 18 - 24).
Також, архівною довідкою КП КОР «Західне бюро технічної інвентаризації» № 931 від 28.08.2017 року підтверджується факт реєстрації у 1991 році права приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 26).
З урахуванням часу перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, до даних правовідносин слід застосовувати положення чинних на цей час Кодексу про шлюб та сім'ю України, а також Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 22 Кодекс про шлюб та сім'ю України, положення якого діяли до набуття чинності Сімейним кодексом України, передбачав, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до норми статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Шлюбного договору між сторонами немає.
Обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, судом не встановлено.
Тобто, слід зробити висновок, що житловий будинок АДРЕСА_1 - є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу норм сімейного законодавства, що діяло на той час коли його було набуто, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, наявні підстави для поділу між сторонами вказаного нерухомого майна, що слід здійснити згідно із нормами діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства та згідно із нормами частин 1 і 2 статті 70 СК України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного та керується такими положеннями цивільного законодавства.
Згідно із нормою частини другої статті 120 ЗК України передбачає, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Так, із доданих до позову копій правовстановлюючих документів у вигляді витягу з рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 191 від 15.06.2979 року, акту від 18.07.1979 року, договору надання в безстрокове користування земельної ділянки від 20 липня 1979 року та архівного витягу з рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 342 від 24.12.199 року, судом достовірно встановлено, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 передано ОСОБА_2 в користування (а.с. 11, 12, 13 - 17, 25).
Тобто, відповідач не набув права власності на вказану земельну ділянку, а лише користується нею на відповідній правовій підставі.
Вказана обставина також беззаперечно підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2018 року, за відомостями якого земельна ділянка 3210700000:13:006:0103 площею 0,0922 га за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності (а.с. 28).
Отже, у суду відсутні правові підстави для визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю сторін, як подружжя та її включення в поділ майна, оскільки вона перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Василькова.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають задоволенню лише щодо поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Одночасно, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму судового збору, що підлягала оплаті за спірними вимогами щодо встановленої ціни позову в частині вартості житлового будинку.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст. 21, 24, 56, 105, 110 - 112 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 15 січня 2021 року.