Справа № 357/2741/20
2-др/357/72/21
Категорія
іменем України
15 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника відповідача ПОСП «Сидори» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди, -
29 березня 2021 року за вх. № 14732 судом отримано від представника ПОСП «Сидори» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни заяву про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди, мотивуючи тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2021 року у справі № 357/2741/20 задоволено заяву адвоката Червінчика Є.Е. про залишення позову без розгляду, подану в інтересах позивача ОСОБА_2 до ПОСП «Сидори» про визнання недійсним договір оренди. У частині 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. оскільки відповідачем було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 33 658,39 грн., що підтверджується доданими документами, тому просили стягнути з ОСОБА_1 понесені ПОСП «Сидори» витрати на оплату професійної правничої ( правової ) допомоги АО «Еверлігал» під час розгляду справи № 357/2741/20 в Білоцерківському міськрайонному суду Київської області в сумі 33 658,39 грн.
Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди було залишено без розгляду, зазначена заява про залишення позову без розгляду отримана судом 09 березня 2021 року за вх. № 11139 від представника позивача - адвоката Червічик Є.Е.
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Встановлено, що звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача, яке отримано судом 10.03.2021 року за вх. № 11222, представник ПОСП «Сидори» - адвокат Тетеря С.І. повідомляла, що у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду і задоволення його судом, ПОСП «Сидори» по дадуть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним під час розгляду справи судових витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат була отримана судом 29.03.2021 року, що підтверджується відповідним штампом суду.
Згідно наявного в матеріалах справи поштового конверту вбачається, що зазначена заява була здана на пошту 15.03.2021 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення ( 10 березня 2021 року ).
Отже, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року позовна заява позивача була залишена без розгляду. Проте, ця обставина сама по собі не може свідчити про те, що відповідач не може взагалі звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, оскільки згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
У частині 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
Судові витрати понесені відповідачем ПОСП «Сидори» підтверджуються наданими 29.03.2021 року наступними документами: Договором № 18/12-09 про надання правової допомоги від 22.12.2018 року; Додатковою угодою № 31/12/20-1 до Договору про надання правової допомоги № 18/12-09 від 22.12.2018 року, укладеного 31 грудня 2020 року; Додатковою угодою № 17/03/20-7 до Договору про надання правової допомоги № 18/12-09 від 22.12.2018 року, укладеного 17 березня 2020 року; Актом № 17/03/20-7 приймання-передачі наданих послуг в рамках правової ( професійної правничої ) допомоги за Договором про надання правової допомоги № 18/12-09 від 22.12.2018 року, укладеного 10 березня 2021 року; платіжним дорученням № 761 від 26 березня 2020 року про сплату 33 658,39 гривень ПОСП «Сидори» за юридичні послуги АО «Еверлігал».
Отже, судом встановлено, що з боку відповідача дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких склав 33 658,39 гривень.
Тому, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу, враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на залишення позовної заяви без розгляду, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 33 658,39 гривень.
Під-час розгляду справи стороною позивача ОСОБА_1 не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція міститься в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені відповідачем ПОСП «Сидори» витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на залишення позову без розгляду по даній справі, дійсно підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 , понесення яких документально підтверджено.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 264, 270, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ПОСП «Сидори» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 658,39 гривень ( тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень тридцять дев'ять копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.08.2001 року );
Відповідач: приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» ( адреса місцезнаходження: 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, буд. 2, ідентифікаційний код: 32638083 ).
Повний текст додаткового рішення складено 15 квітня 2021 року.
Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов