Справа № 686/5168/21
Провадження № 22-ц/4820/595/21
14 квітня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Журбіцький В.О.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бейлика М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області Дидюка Василя Ігоровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Алко», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень загальних зборів власників підприємства, визнання протиправними та скасування державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2021 року про відмову у відкритті провадження,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області Дидюка В.І. (далі - державний реєстратор Дидюк В.І.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Алко» (далі - ТОВ «Еверест-Алко»), Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (далі - Управління з питань реєстрації), треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень загальних зборів власників підприємства, визнання протиправними та скасування державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
ОСОБА_2 зазначила, що згідно контракту від 3 червня 2002 року вона є керівником Приватної фірми «А і Є» (далі - ПФ «А і Є»), засновником якої був її чоловік ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, в тому числі на майнові права засновника ПФ «А і Є». Позивачка та треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є спадкоємцями ОСОБА_6 за законом у рівних частках кожний.
31 березня 2016 року державним реєстратором Дидюком В.І. внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо відомостей про ПФ «А і Є» (номер реєстраційної дії 16731070030002191), зокрема замість позивачки керівником підприємства зазначено померлого ОСОБА_6 6 червня 2018 року державний реєстратор Дидюк В.І. здійснив чергову реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб №16731070046002191 про заборону їй як керівнику ПФ «А і Є» вчиняти будь-які дії від імені підприємства та здійснювати представництво підприємства перед третіми особами. Реєстраційні дії державного реєстратора Дидюка В.І. не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню. Позивачка зверталася до господарського суду з аналогічним позовом про оскарження дій державного реєстратора Дидюка В.І., однак постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 9 червня 2020 року в позові відмовлено через відсутність порушень її корпоративних прав. Оскільки позовна давність за вимогою про оскарження дій державного реєстратора Дидюка В.І. сплила з поважних причин, то цей строк повинен бути поновлений судом.
26 червня 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийняли рішення так званих зборів власників (спадкоємців) ПФ «А і Є», яким припинили діяльність позивачки як керівника підприємства, призначили нового керівника, включили себе до складу засновників підприємства, створили статутний капітал, визначили частки учасників у статутному капіталі та затвердили нову редакцію статуту підприємства. На час прийняття зазначеного рішення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не були учасниками ПФ «А і Є» та не мали законних повноважень на вирішення питань статутної діяльності підприємства, внаслідок чого це рішення суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.
Протиправно набувши статус учасників ПФ «А і Є», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийняли рішення загальних зборів власників підприємства: №1 від 2 липня 2018 року щодо зміни учасників, перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження нової редакції статуту; №4 від 15 січня 2020 року щодо зміни відомостей про засновників і затвердження нової редакції статуту; №5 від 20 січня 2020 року щодо зміни складу засновників, перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження нової редакції статуту; №8 від 12 лютого 2020 року щодо припинення ПФ «А і Є» шляхом її реорганізації та приєднання до ТОВ «Еверест-Алко», засновниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 . Зазначені рішення є незаконними, як такі, що прийняті неуповноваженими особами.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд:
визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити цей строк;
визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком В.І. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про ПФ «А і Є», номер реєстраційної дії 16731070030002191 від 31 березня 2016 року;
визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком В.І. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про ПФ «А і Є», номер реєстраційної дії 16731070046002191 від 6 червня 2018 року;
визнати недійсним рішення загальних зборів власників (спадкоємців) ПФ «А і Є» від 26 червня 2018 року;
визнати недійсним рішення загальних зборів власників ПФ «А і Є» №1 від 2 липня 2018 року;
визнати недійсним рішення загальних зборів власників ПФ «А і Є» №4 від 15 січня 2020 року;
визнати недійсним рішення загальних зборів власників ПФ «А і Є» №5 від 20 січня 2020 року;
визнати недійсним рішення загальних зборів власників ПФ «А і Є» №8 від 12 лютого 2020 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України та роз'яснено позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
Суд виходив з того, що спір у справі виник з корпоративних відносин, а тому він не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах корпоративні права позивачки не порушені, тому цей спір не відноситься до компетенції господарського суду і має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «Еверест-Алко» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, указуючи на її законність та обґрунтованість.
Державний реєстратор Дидюк В.І., Управління з питань реєстрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не врахував норми ст. 1219 ЦК України, ст.167 ГК України, не дотримався приписів ст.ст. 4, 19 ЦПК України та ст.ст. 4, 20 ГПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За обставинами, встановленими рішеннями судів, які набрали законної сили, з'ясовано наступне.
Відповідно до п. 1. 2 Статуту ПФ «А і Є» засновником цього підприємства є ОСОБА_6 .
У п. 4.3 Статуту ПФ «А і Є» зазначено, що у разі смерті власника підприємства його майнові права переходять до спадкоємців (спадкоємця).
3 червня 2002 року між власником ПФ «А і Є» ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, згідно якого позивачку призначено на посаду директора підприємства. Наказом від 1 жовтня 2005 року №8 ОСОБА_2 переведено на посаду виконавчого директора ПФ «А і Є».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Після смерті ОСОБА_6 його спадкоємці: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка), - отримали свідоцтва про право на спадщину за законом - на ј частки майнових прав засновника ПФ «А і Є» кожен.
Протягом 2014-2018 років загальні збори власників (спадкоємців) ПФ «А і Є» у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 приймали рішення щодо статутної діяльності підприємства, в тому числі про внесення змін до складу засновників, органу управління та статутного (складеного) капіталу підприємства. На підставі цих рішень державними реєстраторами вносилися зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які були предметом судового оскарження.
Застосовані норми права
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
За змістом ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
В силу ч. 1 ст. 63 ГК України одним із видів підприємств є приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (ч. 1 ст. 113 ГК України).
Згідно зі ст. 65 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Із положень ч. 1 ст. 167 ГК України слідує, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Не переходять у спадщину цивільні права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у суб'єкті господарювання.
У разі смерті засновника (власника) підприємства спадкується не право на участь у цьому підприємстві, а право на частку у статутному капіталі підприємства, тобто спадкоємець автоматично не набуває корпоративні права спадкодавця. Такі права спадкоємець набуває лише у разі прийняття його до складу учасників підприємства в порядку, передбаченому статутом підприємства.
Право на звернення до суду гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких віднесений до компетенції судів інших юрисдикцій. Також суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від основного спору.
Водночас, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Крім того, до корпоративних спорів віднесені спори, що виникають між органами управління підприємства, а також спори, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Верховний Суд у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3 грудня 2019 року (справа №909/230/19) звернув увагу на те, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших юридичних осіб, тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про участь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у ПФ «А і Є» і набуття ними корпоративних прав засновників цього підприємства в установленому порядку. Також у справі відсутні достатні дані про те, що на ОСОБА_2 , яка обіймала посаду не директора, а виконавчого директора ПФ «А і Є», покладені повноваження органу управління підприємства. Натомість, ОСОБА_2 оскаржує рішення не вищого органу управління ПФ «А і Є», а рішення зборів спадкоємців засновника підприємства.
Отже, спір у справі фактично виник між спадкоємцями померлого засновника ПФ «А і Є» ОСОБА_6 за право на частку у статутному капіталі підприємства та управління ним. Цей спір не є господарським і має бути розглянутий судом у порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин і порядок їх регулювання, внаслідок чого його висновок про віднесення спору до господарської юрисдикції є помилковим.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому в силу ч. 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ОСОБА_2 судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.М. Костенко
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39