Справа № 604/1199/20Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 33/817/206/21 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
13 квітня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2021 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , який тимчасово не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454 гривні судового збору.
Згідно даної постанови, 11 листопада 2020 року о 00.48 год в м. Скалат по вул. Тернопільській Підволочиського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21086, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнина рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі.
Вказані вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано усіх обставин справи, оскільки судовий розгляд здійснено без його участі, а також відсутні дані на підтвердження того, що він керував транспортним засобом.
Зазначає, що письмові пояснення свідків записані власноручно працівниками поліції, відсутнє направлення для проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а також йому не пропонували продути прилад “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу і не пред'являли сертифікат про його повірку.
Вважає, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущено ряд порушень та доказів вини ОСОБА_1 в їх сукупності є недостатньо для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього. Про постанову щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стало відомо тільки після одержання її копії 12.03.2021 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі належно досліджених та оцінених всіх доказів, наявних в матеріалах справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 №497347 від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Зазначені обставини доводяться даними, відображеними на відеозаписі , долученому до матеріалів справи працівниками поліції.
З цього ж відео вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним автомобілем та працівникам поліції пояснював, що перед цим вживав пиво, проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі відмовився.
Таким чином, викладені вище докази спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в момент його зупинки працівниками поліції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В даному випадку, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Що стосується тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено його право на захист, оскільки справа була розглянута без його участі та належного повідомлення, то такі є надуманими. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді, заявляв клопотання, у тому числі й про відкладення судових засідань, у зв'язку із чим судом неодноразово повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі судовими повістками. На 10.02.2021 року ОСОБА_1 також був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, однак останній не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи, що відповідно до вимог ст.268 КУпАП не було перешкодою для суду провести розгляд даної справи по суті та прийняття рішення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов'язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, а постанова суду першої інстанції є законною, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя