Дата документу 15.04.2021 Справа № 337/4575/20
Єдиний унікальний № 337/4575/20
Провадження №22-ц/807/1089/21
Головуючий в 1-й інстанції - Салтан Л.Г.
15 квітня 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 28 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,-
У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства «Запорізькій металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» одноразово суму 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень), без її оподаткування, як відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що понад 22 років виконував роботи на підприємстві в умовах впливу на стан здоров'я шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03.09.2020р. № 1402 йому було встановлено професійне захворювання. За даними інформаційної довідки про умови праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 24.11.2017р. № 08/03.2-24/7617, та доповненням до неї від 20.02.2018р. № 08/03.2-17/1221 підтверджено його працю у шкідливих умовах на підприємстві відповідача за професією машиніста крану металургійного виробництва та бригадира з переміщення сировини, напівфабрикатів та готової продукції, на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» більше 22 років. Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв'язок захворювання із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві відповідача. Згідно висновку ОМСЕК № 1 від 04.03.2019р. його визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності зі строком переогляду 01.03.2021р. Моральна шкода, завдана в результаті професійного захворювання, є сукупність моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як: фізичні страждання, пов'язані з перенесенням сильного і виснажливого фізичного болю, що пов'язаний з професійним захворюванням і якого вже ніколи не позбутися. Враховуючи тяжкість та глибину заподіяних фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, заподіяну моральну шкоду позивач оцінив в загальній сумі 50 000 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», ЄДРПОУ 001191230, м. Запоріжжя, Південне шосе буд.72) про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», ЄДРПОУ 001191230, м. Запоріжжя, Південне шосе буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди в зв'язку з хронічним професійним захворюванням у вигляді грошової компенсації в розмірі 50000 гривень.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач був обізнаний про шкідливі фактори, що присутні на його робочому місці та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу. В процесі трудової діяльності позивач забезпечувався санітарно-побутовим приміщенням, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Під час періодичних медичних оглядів, позивач не повідомляв лікарів про наявність ознак початкової стадії професійного захворювання, а враховуючи надані до справи докази свідомо приховувала ці відомості. Матеріалами справи не доведено вини скаржника у заподіянні позивачу моральної шкоди. При цьому розмір моральної шкоди не підтверджено належними доказами.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 20 червня 1993р. позивача ОСОБА_1 прийнято помічником машиніста крану металургійного виробництва доменного цеху комбінату «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», а після служби в лавах армії, з 23 серпня 1996р. позивача прийнято машиністом крану металургійного виробництва доменного цеху комбінату «ЗАПОРІЖСТАЛЬ».
З 15 січня 2015р. ОСОБА_1 переведено в межах цього цеху бригадиром з переміщення сировини, напівфабрикатів та готової продукції. 06 листопада 2017р. позивача ОСОБА_2 було звільнено з підприємства на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню роботи.
Таким чином, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» та має загальний стаж 22 роки та 08 місяців.
Рішенням загальних зборів акціонерів від 07.08.2015р. протокол № 1 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (скорочено ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»).
Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03.09.2020р. № 1402 Попову АВ. встановлено професійне захворювання за діагнозом «вібраційна хвороба другої стадії: прогресуючий синдром церебрально-периферичної ангіодистнії, ускладнений гіпертонічною хворобою другої стадії та дисциркуляторною енцефалопатією другої стадії з вираженим астено- вестибуляторним та іпохондричним синдромами; прогресуючий синдром полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях (стан після дискектомії L5), стійким больовим компонентом, нефродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого-третього ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом (ПФ другого ступеня) та колінних (ПФ другого-третього ступеня, порушенням функції ходи) суглобів».
За даними інформаційної довідки про умови праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 24.11.2017р. № 08/03.2-24/7617, та доповненням до неї від 20.02.2018р. № 08/03.2-17/1221 підтверджено працю ОСОБА_1 у шкідливих умовах на підприємстві відповідача за професією машиніста крану металургійного виробництва та бригадира з переміщення сировини, напівфабрикатів та готової продукції, на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» більше 22 років.
За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці за професіями машиніст крану металургійного виробництва та бригадира з переміщення сировини, напівфабрикатів та готової продукції, відносяться до III класу 2-3 ступеню відповідно до ГПК № 4137-86. У зв'язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв'язок захворювання позивача ОСОБА_1 із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ».
Згідно висновку ОМСЕК № 1 від 04.03.2019р. ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності зі строком переогляду 01.03.2021р. Також рекомендовано позивачеві амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога та невролога, а також санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.
Відповідно до Акту ф.П-4 від 06.02.2019р., затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 07.02.2019р зазначено обставини, за яких виникло професійне захворювання позивача ОСОБА_1 , якими виступають: тривалий стаж праці в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві відповідача, причиною професійного захворювання (пункт 17) є наявність на робочому місті шкідливих виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів, а саме ангідрид сірчистий - 9,2мг/м3 при ГДК- 10,0 мг/м3, азоту діоксину -3,04 мг/м3, при ГДК -2,0 мг/м3, шум - 82 дБ «А» при ГДР - 80дБ «А», вібрація загальна з еквівалентним рівнем 98-105,0 дБ при ГДР -101 дБ.
Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» внаслідок допущеного перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав на підставі положень статті 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у розмірі 50000,00 грн. Суд першої інстанції також вважав, що правові підстави для стягнення суми моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору, відсутні.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 40%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та забезпечення спецодягом і спецзасобами не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, ступінь вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу, а достатньо того факту, що шкідливі умови праці були наявними у виробничій діяльності позивача.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз'яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.
Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.
Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 50 000,00 грн., за вирахуванням з цієї суми всіх податків та зборів передбачених законодавством.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 15 квітня 2021 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков