Справа № 33/807/130/21 Головуючий в 1-й інстанції - Полянчук Б.І.
Єдиний унікальний № 310/8496/20 Дповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.
Категорія - ст.173 КУпАП
09 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ємельяненко С.А. на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,
постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Як зазначено в постанові, 09.10.2020 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП, у якому зазначено, що 29.09.2020 року о 14 годині в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Ємельяненко С.А. вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 , який зазначив, що не висловлювався на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою та не порушував громадський порядок. Крім того, подвір'я, а саме город біля будинку не є громадським місцем.
Вказує, що сама лише заява ОСОБА_3 не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Також вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст.268 КУпАП розглянуто справу без участі ОСОБА_1 , участь якого є обов'язковою.
На підставі викладеного, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 23.12.2020 року ОСОБА_1 був повідомлений про явку у наступне судове засідання на 04.01.2021 року, про що свідчить розписка в матеріалах з особистим підписом останнього (а.с.41), однак суд першої інстанції розглянув справу 29.12.2020 року без належного повідомлення ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Між тим, справа щодо ОСОБА_1 була розглянута судом за його відсутністю, чим порушено його право на захист, передбачене ст.268 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, відповідно до ч.2 ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10-172-20, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203-206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 185-1, 212-7-212-20 - у триденний строк, статтями 46-1, 51, 166-9, 176 і 188-34 - у п'ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу - у семиденний строк.
Однак, як вбачається з матеріалів протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №285096 був складений 09.10.2020 року, матеріал відносно ОСОБА_1 був отриманий судом 11.11.2020 року, натомість судовий розгляд був проведений 29.12.2020 року і за відсутністю ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника про те, що суд, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 не дотримався вимог ст.268 КУпАП, через що він був позбавлений можливості в повній мірі реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Всупереч вказаним вимогам закону, суд в достатній мірі не з'ясував всіх обставин справи, не перевірив докази, які наявні в матеріалах справи, та не дав їм належної оцінки. Свої висновки, викладені у постанові, суд належним чином не вмотивував. Дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, не з'ясувавши при цьому всіх обставин, що мають значення у справі, чим допустив формальний підхід до судового розгляду та дійшов передчасного висновку про наявність в діях останнього складу цього адміністративного правопорушення.
Так, стаття 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою складовою суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є хуліганський мотив, а обов'язковою складовою об'єктивної сторони - порушення громадського порядку та спокою громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності.
Громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Проте, судом не надано будь-якої оцінки доказам, на підставі яких він дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, поклавши у основу судового рішення суперечливі докази, не навівши беззаперечних доказів, які б підтверджували такі висновки суду, не проаналізував їх та не надав їм належної оцінки.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 29.09.2020 року о 14 годині в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок.
Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, в якому не викладено всіх обставин, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме те, що дії були вчиненні у громадському місці та здійснено образливе чіпляння, що є невід'ємними ознаками хуліганства.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснив, що між ним та сусідніми землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник спір з приводу меж землекористування. 29.09.2020 року члени Комісії виконкому Андріївської селищної ради по розгляду земельних спорів почали встановлювати кілочки на межі його землекористування та сусіднього землекористування, але нецензурною лайкою він не висловлювався.
З наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, на протязі тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , котрі є його сусідами, склалися неприязні відносини з приводу меж землекористування, між ними періодично виникають конфлікти.
Вказані обставини свідчать, що дії ОСОБА_1 викликані особистими неприязними відносинами між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були спрямовані проти них особисто, а не на порушення громадського порядку та спокою громадян.
Крім того, в матеріалах справи відсутні та судом під час апеляційного перегляду не встановлено даних про те, що дії ОСОБА_1 в ході конфлікту були вчинені саме з неповаги до громадського порядку і спокою громадян, безпричинно. Також не зазначено, в чому ці наслідки були виражені та яким чином було порушено громадський порядок і спокій громадян, їх тривалість і створення певних перешкод у звичайному житті громадян.
Разом з цим, суд першої інстанції, як на доказ провини ОСОБА_1 , послався на пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на думку апеляційного суду є зацікавленими особами та їх пояснення не можна вважати належними доказами. З пояснень більшої частини членів Комісії виконкому Андріївської селищної ради по розгляду земельних спорів, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що останні або не пам'ятають висловлювався ОСОБА_1 нецензурною лайкою, або взагалі не чули. Лише тільки одна ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_1 нецензурно висловлювався на адресу членів комісії.
Інших об'єктивних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, матеріали справи не містять.
Також в наданих матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження того, що конфлікт між сусідами відбувся у громадському місці, оскільки спірну земельну ділянку між двома домоволодіннями не можна вважати громадським місцем, тобто місцем, яке доступно або відкрито для вільного доступу населення.
Таким чином, приходжу до висновку про передчасність рішення суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи сторони захисту не спростовані належними доказами.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому вважає необхідним постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
апеляційну скаргу захисника-адвоката Ємельяненко С.А. задовольнити.
Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 гривень, скасувати.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.А. Фомін
Дата документу Справа № 310/8496/20