33/804/184/21
265/7840/20
33/804/184/21
265/7840/20
Категория: ст. 173-2 ч.1 КпАП України
13 квітня 2021 року м. Маріуполь
Суддя Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Меркулової Я.О., Савічевої О.А. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, не працююча, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн,-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Згідно постанови судді, 01.12.2020 року близько 09.00 години ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вчинила дії фізичного характеру у відношенні свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вдарила його в пах ногою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 . Своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП. В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що не знала про винесену щодо неї постанову, а її копію отримала 16 березня 2021 року після звернення до суду.
Зазначає, що пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо вчинення саме нею насильства над своїм сином є неправдивими та не відповідають дійсності. Насправді саме співробітник «Шелтора» ОСОБА_3 неодноразово чинила щодо неї та її старшого сина ОСОБА_2 психологічний тиск, зневажливо ставилася до них, та саме вона після того як побачила, що її син ще не пішов до школи, нанесла йому удар в пах.
Вважає, що всі доводи проти неї є штучними, оскільки вона з колишнім чоловіком ОСОБА_5 розлучилася та звернулася до суду з питання стягнення аліментів. Крім того вона готується звернутися до суду з питання визначення місця мешкання дитини разом з нею. Оскільки між ними є спір, то цей факт є підставою притягнення її до відповідальності та, як наслідок, відмові суду в задоволенні поданих заяв.
Крім того, зазначає, що суд не може брати до уваги пояснення (лист) її сина ОСОБА_2 , оскільки йому лише 9 років і розцінювати ці пояснення як правдиві неправомірно.
Також зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, на даний час справа передана до прокуратури щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 264 КК України. Вважає, що пояснення колишнього чоловіка не можна вважати об'єктивними при розгляді справи.
Мотиви суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, врахувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не приймала участь при розгляді справи в суді першої інстанції 19.02.2021 року, копію постанови своєчасно не отримала, отримала лише 16.03.2021 року в суді. Перевірив обставини, на які посилається ОСОБА_1 вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду слід задовольнити, оскільки нею порушений строк на апеляційне оскарження з поважної причини.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, цих норм закону дотримався у повному обсязі, постановив законне та обґрунтоване рішення.
Ст. 173-2 ч.1 КУпАП передбачене вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Сукупність зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Такими доказами суд визнає протокол про адміністративне правопорушення, складений працівниками поліції про те, що за адресою розташування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_2 громадянка ОСОБА_1 вдарила у промежину свого сина ОСОБА_2 , 2011 року народження чим могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю дитини.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ 126818 від 02.12.2020 року, наведені в протоколі обставини підтверджується заявою та письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , поясненнями свідка ОСОБА_3 , листом малолітнього ОСОБА_2 2011 року народження,, його поясненнями, які він надав інспектору ЮП Лівобережного ВП у присутності психолога. З перелічених доказів, які узгоджуються між собою, вбачається, що 01.12.2020 року близько 09.00 години ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вдарила свого малолітнього сина ОСОБА_2 в пах ногою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що удар її сину ОСОБА_6 наносила не вона, а працівник «Шелтору» ОСОБА_3 , апеляційний суд відкидає, оскільки ці пояснення суперечать всім іншим доказам у справі. Доказів на підтвердження упередженого, негативного ставлення свідка ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , як причини для обмови, на які вона посилалася під час апеляційного перегляду провадження ОСОБА_1 суду не надала. Крім того матеріали справи не містять жодних скарг ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій працівника «Шелтору» відносно її сина ані до правоохоронних органів, ані до керівництва «Шелтору», тому такі пояснення апеляційний суд вважає обумовленими позицією захисту.
Пояснення малолітнього ОСОБА_2 (а/с - 10) є допустимим доказом, оскільки відібрані за участю психолога, вони є послідовними, не суперечать іншим доказам у справі. Відповідно, доводи ОСОБА_1 , що пояснення ОСОБА_2 не можна брати до уваги тільки з підстав того, що він є малолітнім суд вважає хибними.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції прийняв в якості доказу її вини пояснення свідка ОСОБА_5 , який є її колишнім чоловіком та між ними існує судовий спір щодо малолітньої дитини, то апеляційний суд зазначає, що докази винуватості ОСОБА_1 грунтуються не лише на одних поясненнях свідка ОСОБА_5 , вони узгоджуються з іншими докази, на які послався суд першої інстанції, хоча і не мають вирішального значення.
Провадження було розглянуто судом у відсутності ОСОБА_1 , яка виходячи з її письмової заяви від 23.12.20 року просила розглянути справу без неї, вину не визнала (а/с - 23), тому суд вважає, що судом були додержані приписи ст. 268 КУпАП щодо прав особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Всі інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, будь яких відомостей на підтвердження обставин, на які ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, які б могли вплинути на постановлення іншого процесуального рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки термін «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачаться цим судом в розумінні цілей застосування Конвенції. Кримінальний характер ст. 173-2 ч.1 КУпАП в розумінні Конвенції та практики ЕСПЛ не викликає сумніву, а отже на дане провадження поширюються повною мірою ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом», а також прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути негайно, детально проінформованою про характер і причини обвинувачення, мати час на підготовку для захисту, які загалом становлять гарантії справедливого судового розгляду в судах. Поширення цих стандартів кримінального провадження на відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно зумовлює необхідність дотримання особливих вимог щодо процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у випадку визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали суду можливість спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому діянню покарання. Вважаю, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 органом, уповноваженим на складання протоколу надано суду достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення її вини «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 -2 ч.1 КУпАП.
Таким чином, враховуючи викладене, приходжу до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч.1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.
Суддя: