Єдиний унікальний номер 229/2915/16-ц
Номер провадження 22-ц/804/706/21
13 квітня 2021 року м. Бахмут Донецька область
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Канурної О.Д.,
суддів Корчистої О.І., Космачевської Т.В.
за участю секретаря судового засідання: Гуляєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року у цивільній справі № 229/2915/16-ц за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання (суддя першої інстанції ОСОБА_2 ), -
У вересні 2016 року позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є обласним теплопостачальним підприємством, яке засноване на спільній власності територіальних громад і знаходиться в управлінні Донецької обласної державної адміністрації. До складу підприємств входить 18 виробничих одиниць, які діють на підставі положень та довіреностей на директорів, самостійно здійснюють фінансово-економічну діяльність та являються самостійними платниками податків.
Відокремлений підрозділ «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго» «Дружківкатепломережа» є структурним підрозділом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», основною діяльністю, якої є виробництво теплової енергії та надання її споживачам (фізичним та юридичним особам).
Здійснюючи свою діяльність, Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» в опалювальні періоди з 2007 року по 2016 року надала теплову енергію в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Як підтвердження факту надання послуги теплопостачання за цією адресою є акти включення та відключення опалення в будинку за період в 2007-2016 роках. У вище вказаній квартирі зареєстрований і постійно мешкає ОСОБА_1 .
Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , оскільки позивач надає теплову енергію, а відповідач використовував надану послугу для задоволення власних потреб і не відмовлявся від неї.
У житловому будинку АДРЕСА_2 не встановлено прилад обліку теплової енергії, тому в спірній період по особову рахунку № НОМЕР_1 сплата за спожиту теплову енергію нарахована з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі квартири та діючого тарифу.
В період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2016 року відповідач не сплачував за теплову енергію, саме тому на особовому рахунку № НОМЕР_1 виникла заборгованість в розмірі 31224,14 грн.
Отже, станом на 01 березня 2016 року грошове зобов'язання відповідачем перед позивачем не виконувалось.
Станом на 01 березня 2016 року склалась заборгованість у сумі 33760,81 грн. Однак 09 жовтня 2007 року Дружківським міським судом Донецької області було прийнято рішення суду № 2-2247 про стягнення заборгованості з боржників у сумі 114,37 грн. (заборгованість по рішенню суду була сплачена, однак у стягненні заборгованості у сумі 2536,67 грн. було відмовлено). Тому заборгованість розраховується таким чином: 33760,81-2536,67 = 31224,14 грн. Інфляційні збитки та 3% річних взяті з розрахунку за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2016 року.
Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по оплаті за опалення в сумі 31224,14 грн. за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2016 року, інфляційні збитки в розмірі 18843,81 грн. та 3% річних в розмірі 3817,50 грн., судовий збір.
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 10 листопада 2016 року позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2016 року в сумі 31109,78 грн., інфляційні збитки в сумі 548,42 грн., 3% річних в сумі 75,29 грн., також стягнуто судові витрати в сумі 1378 грн. В решті позову відмовлено.
14 липня 2020 року адвокат Сологуб Сергій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області ЄУН 229/2915/16 (провадження № 2/229/1255/2016) від 10.11.2016 року за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У квітні 2019 року позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що здійснюючи свою діяльність, Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа», в опалювальні періоди з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року, надала теплову енергію у квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
У вищевказаній квартирі зареєстрована та мешкає повнолітня особа: ОСОБА_1 .
За період 2015-2018 роки відповідачем не сплачена послуга з теплопостачання, тому за відповідачем рахується заборгованість за теплову енергію в розмірі 27084,03 грн.
Згідно колонці «Начислено» нараховано до сплати 27084,03 грн., за період з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року не сплачено у повному обсязі за отримані послуги теплопостачання. Сума інфляційних витрат рахується за період з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року.
Отже, станом на 31 жовтня 2018 року грошове зобов'язання відповідачем перед позивачем не виконувалось.
Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по оплаті опалення в сумі 27084,03 грн. за період з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року, суму інфляційних збитків у розмірі 12007,63 грн., суму 3% річних у розмірі 95,14 грн. та судові витрати в сумі 1921,00 грн.
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 липня 2019 року позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01 грудня 2015 року до 31 жовтня 2018 року в сумі 27084,03 грн., інфляційні збитки в сумі 12007,63 грн., 3% річних в сумі 95,14 грн., також стягнуто судові витрати в сумі 1921,00 грн.
14 липня 2020 року адвокат Сологуб Сергій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області ЄУН 229/1986/19 (провадження № 2/229/550/2019) від 11 липня 2019 року за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
13 жовтня 2020 року адвокат Сологуб Сергій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з клопотанням про об'єднання в одне провадження цивільної справи № 229/2915/16 і цивільної справи № 229/1986/19.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сологуба Сергія Анатолійовича про об'єднання справ в одне провадження задоволено.
Об'єднано в одне провадження цивільну справу № 229/2915/16 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію з цивільною справою № 229/1986/19 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, присвоївши номер справи № 229/2915/16-ц, (провадження № 2/229/1200/2020).
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненрго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання відмовлено в повному обсязі.
Із вказаним рішенням суду не погодився позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що з огляду на норми ст. 352 ЦПК України та керуючись процесуальними правами сторони цивільного процесу, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції від 09 грудня 2020 року таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі одностороннього та неповного з'ясування всіх обставин справи, що є безумовною підставою для скасування зазначеного судового рішення.
Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року по справі № 229/2915/16-ц за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в сумі 31224,14 грн. за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2016 року та інфляційні збитки в розмірі 18843,81 грн.; 3% річних в розмірі 3817,50 грн., судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та встановлено відповідачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 березня 2021 року цивільну справу було призначено до розгляду.
В судове засідання Донецького апеляційного суду 13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до статті 130 ЦПК України, що підтверджується довідкою Укрпошти (том № 2, а.с. 48).
В судове засідання Донецького апеляційного суду 13.04.2021 року представник позивача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (том № 2, а.с. 60).
Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Сологуб С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_1 з 18.06.2002 року по теперішній час.
Власником зазначеної квартири є ОСОБА_5
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» є виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Дружківка Донецької області з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
Тарифи ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за послуги з 01.02.2007 року передбачені рішенням виконкому Дружківської міської ради № 103 від 30.01.2007 року згідно тарифу 5,28 грн. за 1 кв.м. за місяць; з вересня 2008 року передбачені рішенням виконкому Дружківської міської ради № 986 від 05.09.2008 року згідно тарифу 8,42 грн, за 1 кв.м. за місяць; з січня 2011 року передбачені постановою Національної комісії регулювання електроенегетики України від 14.12.2010 року № 1838 «Про затвердження тарифу на теплову енергію «Донецьктеплокомуненерго»; з 17.04.2015 року передбачені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» (зі змінами) та з 03.01.2016 року згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 червня 2016 року № 1101 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа».
Відповідно до наведених розрахунків, заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2007 року по 01.03.2016 року складала: по сплаті за теплопостачання 31224,14,38 грн.; сума інфляційних збитків 18843,81 грн. та сума 3 % річних 3817,50 грн., заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року складала по сплаті за теплопостачання 27084,03грн, сума інфляційних збитків 12007,63грн, сума 3% річних - 95,14 грн.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 березня 2016 року відмовлено у прийнятті заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що при розгляді даної справи і ухваленні судового рішення Дружківським міським судом Донецької області невірно тлумачено норми закону, які підлягали застосуванню, а саме: ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», п. 24, п. 25, п. 18, ч. 3 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, а також п. 2.6, п. 2.7 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із частини 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається із статті 19 Закону України «Про теплопостачання» , діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.Споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), передбачено, що споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Як передбачено пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Пунктом 25 вказаних вище Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до п. 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1).
Пунктом 2.1 вказаного вище Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
Пунктом 2.3 вказаного вище Порядку передбачено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.
Як вбачається із пункту 2.3.1 вказаного вище Порядку, проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Згідно з пунктом 2.5 вказаного вище Порядку, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6 вказаного вище Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 01.07.2009 року № 581 «Про надання дозволу ОСОБА_5 на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання з улаштуванням індивідуального газового опалювального приладу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 », вирішено дозволити ОСОБА_5 на підставі постанови Дружківського міського суду від 26.11.2008р (справа 2а-457 ) відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання з улаштуванням індивідуального газового опалювального приладу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 розробити проектну документацію на встановлення в квартирі індивідуального опалюваного приладу та узгодити її згідно із діючим законодавством.
16.07.2010 року було складено акт на проведення пусконалагоджувальних робіт за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до якого було встановлено: котел «Канди» та здійснено налагодження котла.
04 липня 2011 року було складено акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП , згідно якому квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_5 , відключено від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП шляхом заварюванням стояків 3шт. Цей акт затверджено 11 серпня 2011року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 не є споживачем теплопостачання за вказаною адресою з 11.08.2011 року.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що спірним питанням є стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2007 року по 01.03.2016 року і ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт неправомірності відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення, але підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про надання відповідної послуги позивачем і в спірний період з 01.10.2007 року по 01.03.2016 року між позивачем і відповідачем виникло зобов'язання з оплати за теплову енергію, є безпідставними, виходячи з наступного.
Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.
Між тим, позивач не заявив вимогу про відновлення системи теплопостачання в квартиру відповідача, хоча представник позивача є членом міжвідомчої комісії, відповідно позивачу було відомо про факт відключення квартири від мереж ЦО , в якій проживає відповідач ОСОБА_1 . Отже позивач фактично погодився з відключенням квартири від мереж теплопостачання.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 11 серпня 2011року по 31.10.2018року, а також інфляційних збитків та 3% річних .
Частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається із частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 266 ЦПК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Позивач вперше звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.10.2007 року по 01.03.2016 року у вересні 2016 року.
Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позивач до суду з вимогою про захист свого права звернувся у вересні 2016 року, чим перервав строк позовної давності . Після переривання перебіг позовної давності почався заново, оскільки строк позовної давності застосовується з 02 вересня 2013 року по 02 вересня 2016 року.
Проте, в цей період відповідач вже не був споживачем послуг позивача. В подальшому переривання строку давності не відбувалося. Позивач не надав заяви про поновлення строку за вимогами щодо стягнення з 2007 року по 2011 р., в матеріалах справи відсутні докази поважних причин пропуску строку позовної давності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в частині стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2007 року по 11 серпня 2011 року включно, задоволенню не підлягають, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Доводи позивача щодо переривання строку позовної давності у зв'язку зі зверненям позивача у березні 2016 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, є безпідставними, оскільки звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року і задоволення апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 15 квітня 2021 року
Суддя: О.Д.Канурна