Єдиний унікальний номер 235/417/21
Номер провадження 22-ц/804/932/21
Номер провадження 22-ц/804/932/21
14 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді:Новікової Г. В.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря: Ротар Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2021 року (ухваленого під головуванням судді Хмельової С.М. у м. м. Покровськ Донецької області) у цивільній справі №235/417/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у сумісному майні, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення частки у сумісному майні. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення по справі №235/5024/18 (виконавче провадження №59613348), що перебуває на виконанні в Покровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - до винесення рішення по справі про припинення частки у сумісному майні.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.1997 року вона та відповідач по справі є власниками двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру зареєстровано на позивача та відповідача по 1/2 частині на кожного.
У вказаній квартирі, після розірвання шлюбу з відповідачем, фактично проживає позивач та їх донька. Відповідач по справі у вказаній квартирі не проживає та мешкає разом зі своєю дружиною.
Відповідач неодноразово приходив до квартири з новою дружиною, вчиняли скандали. Підставами для цих скандалів були обставини того, що позивач нібито, не дає змоги йому мешкати у цій квартирі.
Позивач, вважаючи не можливим проживання разом з відповідачем та його дружиною у цій квартирі, просила позбавити відповідача права власності на його частку з виплатою компенсації.
Однак, в Покровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває на виконанні виконавче провадження №59613348 за виконавчим листом № 235/5024/18 виданим 05.07.2019 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області щодо усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою - вселення ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру АДРЕСА_1 .
Просила забезпечити позов шляхом зупинення виконання судового рішення по справі № 235/5024/18 про усунення перешкод та вселенні в квартиру відповідача до вирішення справи за її позовом стосовно припинення частки ОСОБА_2 у їх спільному сумісному майні.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 01 лютого 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження по справі за рішенням про вселення відповідача в спірну квартиру.
Вважає,що є всі підстави для зупинення виконавчого провадження. Між нею та відповідачем стосовно спірної квартири постійно відбуваються конфлікти,він хоче проживати в спірній квартирі разом з новою дружиною. Вона зі своєю донькою іншого житла не мають.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судове засідання сторони не з'явилися,про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повістки ОСОБА_1 .. Крім того,від ОСОБА_1 надійшла заява про слухання справи у її відсутність.(а.с. 49-50).
Конверт із судовою повісткою, направлений на адресу ОСОБА_2 ,повернувся до суду апеляційної інстанції із відміткою АТ «Укрпошта» про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.48).
Відповідно до пунктів 3,4 частини 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В частині 1 ст. 131 ЦПК України зазначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Враховуючи те, що судова повістка була направлена відповідачеві на адресу, зазначену в матеріалах справи та адресу місця знаходження, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а ОСОБА_2 не повідомляв про зміну свого місця знаходження, то вона відповідно до положень ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження з примусового виконання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Такий висновок відповідає нормам процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено,що ОСОБА_1 звернулася з позовом про припинення ? частки у сумісному майні -в квартирі АДРЕСА_1 її колишнього чоловіка ОСОБА_2 ..
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову,посилалася на те, що в Покровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває на виконанні виконавче провадження №59613348 за виконавчим листом № 235/5024/18 виданим 05.07.2019 року Красноармійським міськрайонним судом щодо усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою - вселення ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру АДРЕСА_1 . Вважала,що зупинення виконання такого рішення є необхідним для того,щоб не порушувати у подальшому права та інтереси сторін по справі. Невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити і унеможливити виконання судового рішення та ефективний захист її прав та інтересів.
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на те, що між сторонами склалися неприязні стосунки з приводу користування спірною квартирою,яка є сумісною власністю сторін, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд першої інстанції під час встановлення наявності спору між сторонами та оцінюючи реальність загрози із невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у сумісному майні
дійшов до правильного висновку про те, що такий захід, як зупинення виконання судового рішення за іншим спором не є заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі в майбутньому.
Самі лише твердження позивача про те,що зупинення виконання такого рішення є необхідним для того,щоб не порушувати у подальшому права та інтереси сторін по справі ; невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити і унеможливити виконання судового рішення та ефективний захист її прав та інтересів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував вимоги зазначених процесуальних норм та обґрунтував, що припущення про утруднення чи неможливість виконання судового рішення у даній справі у майбутньому через не вжиття заходів до забезпечення позову є безпідставним та не обгрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що заявник не обґрунтувала належним чином необхідності вжиття відповідних заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або перешкодити в в оновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,за захистом яких вона звернулася до суду.
Крім того, встановлено, що в Покровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває на виконанні виконавче провадження №59613348 за виконавчим листом № 235/5024/18, виданим 05.07.2019 року Красноармійським міськрайонним судом щодо усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою - вселення ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру АДРЕСА_1 .
Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження". За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Тому законних підстав для зупинення виконання рішення у суду з забороною державному виконавцю виконувати виконавчі дії з виконання рішення суду по іншій справі, у суду першої інстанції не було.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. ст.368,375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 01 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та є остаточною.
Судді: