22-ц/804/692/21
237/1896/20
Іменем України
Єдиний унікальний номер 237/1896/20
Номер провадження 22-ц/804/692/21
09 квітня 2021 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів - Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.
за участю секретаря - Лазаренко Д.Т.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Сметаняка О.Я., повний текст якого складено 09 грудня 2020 року,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (надалі: АТ «СК «АРКС») про стягнення страхового відшкодування.
Позов мотивовано тим, що 31 жовтня 2018 року о 19:26 годині на автодорозі Н-30 «Василівка-Бердянськ», на відстані близько 1 км від міста Бердянська Запорізької області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у відповідача АТ «СК «АРКС» згідно полісу № АМ2873430, що діяв на дату завдання цієї шкоди. Постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 27 червня 2019 року кримінальне провадження № 12018080130003605 від 01 листопада 2018 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Враховуючи наслідки дорожньо-транспортної пригоди, дружині загиблого - позивачці по справі та їх малолітньому сину ОСОБА_4 була спричинена матеріальна та моральна шкода, у зв'язку із чим відповідачу 29 липня 2019 року було подано повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника малолітнім ОСОБА_4 в розмірі не менш ніж 134 028,00 грн, пов'язаного з заподіяною моральною шкодою позивачці та малолітньому ОСОБА_4 ( по 14892,00 грн кожному), а також пов'язаною з понесеними витратами на поховання в розмірі 7 465,00 грн. АТ «СК «АРКС» визнало подію страховим випадком та 13 січня 2020 року здійснило позивачці страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника малолітнім ОСОБА_4 в розмірі 18 642,99 грн, пов'язане з заподіяною моральною шкодою позивачці та малолітньому ОСОБА_4 в розмірі по 5994,03 грн кожному, а також пов'язане з понесеними витратами на поховання в розмірі 2917,50 грн. ОСОБА_1 вважає, що відповідач невірно провів розрахунок страхового відшкодування та безпідставно зменшив розмір всіх виплат на 50% з урахуванням вини у ДТП загиблого ОСОБА_3 .
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка, діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила стягнути з відповідача на свою користь недоплачене страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника малолітнім ОСОБА_4 в розмірі 115 385,01 грн; недоплачене страхове відшкодування, пов'язане із завданою малолітньому сину ОСОБА_4 моральною шкодою в розмірі по 8897,97 грн. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «СК «АРКС» на свою користь недоплачене страхове відшкодування, пов'язане із завданою їй моральною шкодою в розмірі по 8897,97 грн, недоплачене страхове відшкодування, пов'язане з понесеними витратами на поховання в розмірі 3 732,50 грн та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Стефківський В.І., до АТ «СК «АРКС» про стягнення страхового відшкодування задоволено повністю. Стягнуто з АТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоплачене відшкодування, пов'язане з втратою годувальника в розмірі 115 385,01 грн та недоплачене відшкодування, пов'язане з завданою моральною шкодою в розмірі 8 897,97 грн. Стягнуто з АТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 недоплачене відшкодування, пов'язане з завданою моральною шкодою в розмірі 8 897,97 грн, недоплачене відшкодування, пов'язане з понесеними витратами на поховання в розмірі 3732,50 гривень. Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому зазначав, що розмір страхового відшкодування на користь позивачки повинен визначатись страховиком без врахування вини потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі АТ «СК «АРКС», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував вимоги п 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Взаємопов'язаність та сукупність дій у завданні шкоди позивачці, як третій особі, визначається порушенням пішоходом ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що мають причинно-наслідковий зв'язок з настанням ДТП та керування водієм ОСОБА_2 автомобілем «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 , як джерелом підвищеної небезпеки. Дані обставини встановлені постановою Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області від 27 червня 2019 року про закриття кримінального провадження та не спростовані позивачкою. Тобто відповідач вважає, що пішохід ОСОБА_4 є не тільки потерпілою в ДТП особою, життю якої заподіяно шкоду, а одночасно і заподіювачем шкоди позивачці, яка має право з вини самого ОСОБА_3 на отримання відшкодування шкоди за втрату годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання. З урахуванням наведеного відповідач зазначав, що при визначенні розміру шкоди страховик на законних підставах врахував коло осіб, які є відповідальними за заподіяння шкоди, поділивши розмір відшкодування на двох осіб, в тому числі і на загиблого ОСОБА_4 . Крім того, АТ «СК «АРКС» зазначило, що місцевий суд не врахував вимоги ст. 1202 ЦК України, згідно якої відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами, а за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Страховик сплатив відшкодування, пов'язане з втратою годувальника, з дня смерті ОСОБА_3 по квітень 2022 року включно, залишок у сумі 48 371,01 грн. планує сплатити протягом 96 місяців після спливу 37 місяців, за які вже було здійснено виплату. Суд першої інстанції, у порушення вказаних вимог закону, стягнув страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника однією сумою. Також відповідач послався на те, що суд задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 повністю, не врахував те, що страховик, як податковий агент, при відшкодуванні позивачці моральної шкоди утримав та сплатив податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за позивачку.
Доводи і заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки шкоду позивачці було завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а не взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то відповідальним за заподіяну шкоду є лише особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Також позивачка зазначила, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової моральної шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що пунктом 36. 2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, а тому відшкодування позивачці, пов'язане з втратою годувальника малолітнім ОСОБА_4 , страховик зобов'язаний сплатити одноразовою виплатою.
Представник АТ «СК «АРКС» Шишлов О.Є. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивачки- адвокат Стефківський В.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
31 жовтня 2018 року о 19:26 годині на автодорозі Н-30 «Василівка-Бердянськ», на відстані близько 1 км від міста Бердянська Запорізької області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (т. 1 а.с. 13-16).
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у відповідача АТ «СК «АРКС», згідно полісу № АМ2873430, строк дії якого з 27 березня 2018 року по 28 березня 2019 року ( т. 1 а.с.67).
Постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 27 червня 2019 року кримінальне провадження № 12018080130003605 від 01 листопада 2018 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення(т. 1 а.с. 14-15, 71).
На момент ДТП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою ОСОБА_1 та мав малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на його утриманні, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданими виконкомом Максимільянівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області (т. 1 а.с. 19, 20).
29 липня 2019 року позивачкою, в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 на адресу АТ «СК «АРКС» , через представника Мелеха Д.О., були направлені повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяви на виплату страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника в сумі 134 028,00 грн., із заподіяною моральною шкодою в сумі 29 784,00 грн, з витратами на поховання в сумі 7 465,00 грн. Вказані заяви відповідач отримав 07 серпня 2019 року ( т. 1 а.с. 9, 10-12).
Загиблий ОСОБА_3 на момент ДТП не працював, був звільнений з ТОВ «Електросталь» міста Курахове Мар'їнського району Донецької області 07 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 83).
З накладної від 13 березня 2019 року, товарного чеку № 1 від 19 березня 2019 року, виданого ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що сума ритуальних послуг на поховання ОСОБА_3 склала 7465 гривень (т. 1 а.с. 22).
Листами від 10 січня 2020 року та 11 січня 2020 року АТ СК «АРКС» повідомило ОСОБА_1 про те, що, відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком вирішено виплатити позивачці страхове відшкодування, пов'язане із моральною шкодою, визначено шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість відповідальних за заподіяння шкоди осіб, а саме по 7 446,00 грн. кожному (т. 1 а.с. 28, 30).
Згідно розрахунку, зробленого АТ «СК «АРКС», загальна сума страхової виплати щодо відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 , становить 14 892,00 грн, виходячи з розрахунку: 3723,00 грн х12/3, виходячи з того, що ДТП сталася за участю водія, забезпеченого транспортного засобу та потерпілого пішохода, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб та складає по 7 446,00 грн. сину, дружині та матері потерпілого ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 29).
У відповідності до платіжних доручень № 631499, 631502, 631501, 631914, 631915, 631916, 631691, 631692, 631693 від 11 січня 2020 року та 13 січня 2020 року, відповідачем на ім'я представника позивачки ОСОБА_6 , здійснено виплату страхового відшкодування, пов'язаного із моральною шкодою у сумі по 5 594,03 грн. позивачці, її малолітньому синові ОСОБА_4 та матері потерпілого ОСОБА_7 . Також, із суми страхового відшкодування відповідачем у дохід державного бюджету сплачено військовий збір у розмірі 111,69 грн. та ПДФО у сумі 1 340,28 грн. (т. 1 а. с. 85-91, 228-230, т. 2 а.с. 14-18).
З листа АТ СК «АРКС» від 11 січня 2020 року та розрахунку від 09 січня 2020 року вбачається, що розрахунок страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника сину потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено відповідачем із встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» мінімальної заробітної плати у розмірі 3723,00 грн. за три роки і наступним чином, з урахуванням вимог ст. ст. 1200, 1202 ЦК України: на дату смерті батька дитині ОСОБА_4 було 6 років 11 місяців, до 18 років залишилось 133 місяці, тобто 3723,00 грн. х 36 міс. = 134028 грн./133 міс.=1007,73грн. х 37міс. = 37 285,99 грн. Вказане страхове відшкодування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем вирішено виплатити відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість відповідальних за заподіяння шкоди осіб, а саме 37 285,99 грн. /2, тобто у розмірі 18 642,99 грн (т. 1 а.с. 26-27).
У відповідності до платіжного доручення № 631843 від 13 січня 2020 року, страховиком на ім'я представника позивачки ОСОБА_6 здійснено виплату страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника сину потерпілого ОСОБА_4 у сумі 18 642,99 грн. (т. 1 а.с 96, 97).
Із листа АТ СК «АРКС» від 10 січня 2020 року та розрахунку до нього від 09 січня 2020 року вбачається, що позивачці ОСОБА_1 страховиком було вирішено виплатити, відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість відповідальних за заподіяння шкоди осіб, а саме 5835,00 грн./2 = 2 917,50 грн. (т. 1 а.с. 32, 33).
У відповідності до платіжних доручень № 631724 від 13 лютого 2020 року, № 633991 від 20 лютого 2020 року, відповідачем на ім'я представника позивачки ОСОБА_6 здійснено виплату страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання у сумі 3 732,50 грн., (т. 1 а. с. 92-95).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тобто, за змістом цієї норми, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини водія, якщо він не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі: Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відтак, положення зазначеної норми закону застосуванню в даних правовідносинах не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_3 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону № 1961-IV.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що розмір страхового відшкодування на користь позивачки повинен визначатись страховиком без поділу розміру заподіяної шкоди на водія ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована та пішохода ОСОБА_3 , а тому доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача в цій частині, є безпідставними.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами ( пункт 27.3. статті 27 Закону № 1961-IV)
За вимогами пункту 27.4.ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши докази наявні в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки недоплаченого страхового відшкодування утриманцю померлого ОСОБА_3 - його малолітньому сину ОСОБА_4 у розмірі 115 385,01 грн, виходячи з розрахунку: 3723,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 36 - 18 642,99 грн (сплачене страхове відшкодування); недоплаченого страхового відшкодування, пов'язаного з заподіяною моральною шкодою позивачці та її малолітньому сину ОСОБА_4 у розмірі по 8897,97 грн кожному, виходячи з наступного розрахунку: 3723,00 грн ( розмір мінімальної заробітної плати) х 12 : 3( кількість осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди) - 5994,03 грн (сплачене страхове відшкодування кожному); недоплаченого страхового відшкодування, пов'язаного з понесеними витратами на поховання 3732,50 грн, виходячи з розрахунку: 7465,00 грн (понесені витрати на поховання) - 3732,50 грн (сплачене відшкодування).
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності розтермінування виплати страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, є необґрунтованими з огляду на таке.
Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Пунктом 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Виходячи з вищезазначених норм права, апеляційний суд звертає увагу, що у цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон № 1961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №747/522/19(провадження № 61-3640св20).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, здійснив позивачці лише часткову виплату страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника у розмірі 18 642,99 грн, хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.
Аргументи апеляційної скарги про те, що стягуючи з відповідача недоплачене страхове відшкодування, пов'язане з заподіяною моральною шкодою позивачці та її малолітньому сину ОСОБА_4 , суд першої інстанції не врахував те, що АТ «СК «АРКС», як податковим агентом, з виплаченого страхового відшкодування було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно з вимогами ст. ст. 164, 165 ПК України, страхове відшкодування, пов'язане зі смертю потерпілого не підлягає оподаткуванню, якщо воно не перевищує розмір, встановлений Законом № 1961-IV.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскарженого судового рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вищезазначених обставин, апеляційна скарга АТ «СК «АРС» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді:
Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року.
Суддя: