Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20.05.2010 р. № 2-а- 3866/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача- Іванов І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Прокурор Харківської області
про про визнання неправомірною бездіяльність ,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася з зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду та після уточнення позовних вимог просила визнати протиправною бездіяльність відповідача по не направленню тривалий час позивачці повідомлень про результати додаткових перевірок, ненадання дублікату відповіді на заяву від 20.02.2009р. та ненадання тривалий час копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.05.2008р. та 09.02.2009р. за результатами додаткових перевірок, визнати протиправними дії відповідача щодо ігнорування заяви позивачки від 04.09.2008р. про особистий прийом до прокурора Харківської області, зобов'язати відповідача видати позивачці та ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії повідомлення про додаткову перевірку та засвідчити копії постанов від 15.05.2008р. та 09.02.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася в тому, що він, в порушення вимог ст. 40 Конституції України, не розглянув заяви та скарги, перелічені в позові, по суті поставлених в них питань, зобов'язати відповідача розглянути заяви та скарги позивача, перелічені в позові, по суті поставлених в них питань, тобто по кожній заяві надати повну обґрунтовану відповідь, зобов'язати відповідача прийняти позивачку на особистому прийомі, зобов'язати відповідача приймати позивачку на своєму особистому прийомі згідно її відповідних письмових заяв, зобов'язати відповідача провести службову перевірку щодо тривалого не направлення позивачці повідомлень та копій постанов від 15.05.2008р. та 09.02.2009р., винесених по додаткових перевірках з метою встановлення винних та притягнення їх до встановленої Законом України «Про боротьбу з корупцією» відповідальності, стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 3830,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову зазначила, що 01.07.2008р. звернулася до відповідача з заявою про надання інформації стосовно результатів проведення додаткової перевірки за заявою про злочин. Відповідь отримала з порушенням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян» - 31.08.2008р. (відповідь датована 26.08.2008р.). Крім того, у наданій відповіді позивачку повідомляли, що запитана нею інформація (щодо результатів проведеної перевірки) надана її сину ОСОБА_2, якому направлено інформацію про прийняту 15.05.2008р. постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Проте, позивачка зазначає, що згадану інформацію її син та вона, як його захисник в кримінальній справі, не отримували.
04.09.2008р. позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій висловила незгоду з отриманою на попередню заявою відповіддю та просила відповідача прийняти її на особистому прийомі. Відповідь на дану заяву позивачка не отримала, так само і не була прийнята на особистому прийомі.
Разом з тим, позивачка 17.09.2008р. прибула до прокуратури Харківської області для отримання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та ознайомлення з матеріалами перевірки, на що їй було відмовлено, як вважає позивачка незаконно, працівниками прокуратури Харківської області, які не є учасниками даного судового розгляду та дії яких вона не оскаржує.
днак в зв'язку з зазначеною невидачею позивачці постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та не ознайомленням її з матеріалами провадження, до прокуратури Харківської області звернувся її син ОСОБА_2, який також не є стороною даної судової справи. У відповідь на зазначену заяву ОСОБА_2 йому було надіслано копію запитаної раніше постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яку позивачка та її син оскаржили до суду в порядку Кримінально-процесуального кодексу України та яка в подальшому була судом скасована.
20.02.2009р. позивачка та іі син ОСОБА_2 звернулися до відповідача із скаргою (вих. №665, а.с. 30 том І), в якій зазначили, що їм стало відомо про те, що за результатами повторної перевірки прийнято нову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.02.2009р. та просили відповідача зобов'язати працівника прокуратури Дроня П., який проводив додаткову перевірку, видати позивачці ат її сину копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи з позначкою про дату видачі або направити її на їх адресу рекомендованим листом. Відповіді на звернення позивачка не отримала.
12.03.2009р. позивачка звернулася до відповідача з заявою про видачу дублікату відповіді на її спільну з ОСОБА_2 заяву від 20.02.2009р. та видати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Відповідь, як зазначає позивачка, вона не отримала та копія постанови нею була отримана 19.09.2009р. поштою.
Такі дії та бездіяльність відповідача позивачка вважає незаконними та такими, що порушують її права та законні інтереси.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка зазначає, що в зв'язку з тривалим листуванням з прокуратурою Харківської області вона зазнала моральних страждань, оскільки тяганина та порушення її прав викликали у неї зневіру щодо наявності законності в державі. Крім того, вона змушена була витрачати час та сили для підготування заяв та скарг на адресу відповідача, прибувати до прокуратури Харківської області для розв'язання питання, а також витрачати сили, кошти та час для підготовки судового позову, пред'явлення його до суду. Моральну шкоду позивачка оцінює в 3830,00 грн.
В судовому засіданні позивачка свій уточнений позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів його безпідставності, а також вважаючи, що даний позов не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується відносин, які регулюються нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Згідно раніше наданих в матеріали справи заперечень відповідач також зазначив, що про прийняте за результатами заяви про злочин у встановленому законодавством порядку був повідомлений заявник ОСОБА_2, звернення ж позивачки від 20.02.2009р. розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», відповідь надано 06.03.2009р. Щодо позовних вимог про прийняття позивачки на особистому прийомі прокурором області зазначив, що відповідно до п. 3.3 Наказу прокурора області від 01.03.2006р. № 12н «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури Харківської області» прокурор області приймає громадян за попереднім записом за зверненням, якщо у задоволенні його відмовлено його заступниками. Оскільки позивачці відповідь за підписом заступника прокурора області не надавалась, вважає, що права позивачки на особистий прийом не порушено.
Представник третьої особи, повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, причини неявки не повідомив. Так само не надав клопотань про відкладення розгляду справи чи її розгляд за своєї відсутності та свою правову позицію по справі.
За таких обставин суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи за наявних в ній доказів, без участі представника третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити частково.
При цьому суд керується наступним.
Так, судом встановлено, що 01.07.2008р. позивачка звернулася до відповідача з заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» та просила надати інформації стосовно результатів проведення додаткової перевірки за заявою про злочин. Зокрема, вона просила повідомити про рух матеріалів перевірки за заявою про злочин , вдати засвідчені копії рішень, прийнятих в ході додаткової перевірки, а також надати їй можливість ознайомитися та зробити копії з матеріалів перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи відповідь позивачці надано 26.08.2008р., (отримано нею 31.08.2009р.), тобто з порушенням місячного терміну, передбаченого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» для надання відповіді. Згідно наданої відповіді позивачці роз'яснено, що 15.05.2008р. повторно прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, про що належним чином повідомлено заявника ОСОБА_2 та йому роз'яснено порядок оскарження даної постанови.
Також судом встановлено, що 04.09.2008р. позивачка звернулася до відповідача з заявою № 489, згідно якої просила прийняти її на особистому прийомі для розв'язання питання, порушеного нею в попередньому зверненні, оскільки з наданою відповіддю вона не згодна та питання по суті не вирішено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що перевірка заяви про злочин та прийняття за її результатами відповідного рішення безперечно відноситься до сфери дії кримінально-процесуального законодавства України. Проте, інформування осіб про прийняте рішення за їх заявами, поданими в порядку Закону України «Про звернення громадян», має вирішуватися саме в порядку названого Закону з дотриманням вимог ст. 20, яка передбачає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Оскільки про продовження терміну розгляду її заяви позивачка не повідомлялася, відповідь їй мала бути надана протягом 1 місяця, тобто не пізніше 01.08.2008р., що відповідачем дотримано не було.
Так само, судом не вбачається доказів, які б свідчили про надання позивачці відповіді на її звернення від 04.09.2008р. стосовно особистого прийому.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проте адміністративного позову.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позовних вимог, не представив суду доказів надання та надіслання позивачці відповіді на її звернення від 04.09.2009р. щодо особистого прийому, судом вбачається, що тим самим відповідачем порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що згідно звернення від 04.09.2008р. позивачка фактично висловила свою незгоду з раніше надісланою їй відповіддю та звертає увагу, що крім такої незгоди позивачка в зверненні від 04.09.2008р. поставила питання про прийняття її відповідачем на особистому прийомі, що по суті є новим зверненням, яке раніше не розглядалося та не вирішувалося.
В матеріали справи відповідачем надано лише копію відповіді (а.с.50, том ІІ) на адресу позивачки, згідно якої повідомляється про розгляд її звернення про особистий прийом від 21.01.2009р., проте суд даний доказ до уваги не бере, зауважуючи про відсутність на відповіді дати та номеру, а також беручи до уваги, що в даній справі досліджується питання про надання відповіді на звернення про особистий прийом від 04.09.2008р., а не 21.01.2009р.
Згідно наявного в матеріалах справи (а.с. 148, том І, а.с. 48, том ІІ) листа прокуратури Харківської області від 06.10.2008р. № 04/21-2010-06, наданого у відповідь на звернення позивачки № 487, 489 від 04.09.2008р. вбачається, що питання про прийняття позивачки прокурором області на особистому прийомі у даній відповіді не розглядалось та не вирішувалось, крім того відповідь надано з порушенням строків, передбачених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Так само, не вбачається належних доказів розгляду та надання відповіді позивачці на її скаргу від 12.03.2009р. щодо видачі дублікату відповіді на заяву від 20.02.2009р., та відповіді на саму заяву від 20.02.2009р. Однак, суд зауважує, що саме надання дублікатів відповідей на заяви чинним законодавством, зокрема Законом України «Про звернення громадян», не передбачено.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача по не направленню тривалий час позивачці повідомлень про результати додаткових перевірок, ненадання тривалий час копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.05.2008р. та 09.02.2009р. за результатами додаткових перевірок, суд доходить висновку про необґрунтованість даних позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи видавалися за заявами про злочин ОСОБА_2 та листування з даного питання велося відповідачем з ним.
Оскільки ОСОБА_2 стороною даної справи не є та до суду з даного питання з позовом не звертався, суд не вправі вирішувати питання про порушення прав та законних інтересів даної особи, оскільки позивачка ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду не в його інтересах, а про захист своїх особистих прав.
Додатково суд бере до уваги, що в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, за наслідками розслідування якої ОСОБА_2 звернувся з заявою про скоєння злочину, позивачка брала участь як захисник обвинуваченого, проте постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.09.2008р. її відсторонено від участі в даній кримінальній справі.
За таких обставин з боку відповідача, як керівника прокуратури Харківської області, який несе персональну відповідальність за роботу підлеглої йому установи та безпосередньо до якого зверталася позивачка з заявами та зверненнями, мала місце бездіяльність з ненадання відповіді на заяву від 20.02.2009р.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася в тому, що він, в порушення вимог ст. 40 Конституції України, не розглянув заяви та скарги, перелічені в позові, по суті поставлених в них питань, зобов'язати відповідача розглянути заяви та скарги позивача, перелічені в позові, по суті поставлених в них питань, тобто по кожній заяві надати повну обґрунтовану відповідь, суд відзначає, що стаття 40 Конституції України передбачає право громадянина направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Дослідженими по справі матеріалами не виявлено факту надання позивачці належної відповіді на її звернення від 04.09.2008р. про особистий прийом, а також від 12.03.2009р., 20.02.2009р. На інші заяви та звернення відповіді надавалися, хоча б деякі з них із порушенням термінів їх надання.
При вирішенні питання про обґрунтованість даних позовних вимог суд бере до уваги, що при дослідженні будь-яких фактичних даних необхідно виходити з їх значимості для правильного вирішення справи по суті.
Таким чином вбачається, що неможливо зробити висновок про не розгляд всіх заяв та скарг позивачки, що перелічені в позові та необхідність зобов'язати відповідача надати відповідь на всі заяви та скарги позивачки, перелічені в позовній заяві.
Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачці та ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії повідомлення про додаткову перевірку та засвідчити копії постанов від 15.05.2008р. та 09.02.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи, суд, як відзначено вище, виходить з того, що отримання чи неотримання даних документів та матеріалів стосується прав та законних інтересів ОСОБА_2, додатково відзначаючи, що на час розгляду справи в суді, позивачкою зазначені матеріали отримано, про що вона зазначає в уточненому позові та в судовому засіданні. Необхідність їх засвідчення відповідачем позивачкою не обґрунтована.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти позивачку на особистому прийомі, суд виходить з того, що ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» передбачає обов'язок керівників та інших посадових особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян проводити особистий прийом громадян.
Проте, ч.3 зазначеної статті передбачає, що порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.
Так, суд враховує, що в прокуратурі Харківської області порядок особистого прийому громадян прокурором Харківської області визначено наказом прокурора області від 01.03.2006р. № 12н «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури Харківської області».
Згідно даного наказу передбачено, що прокурор області приймає громадян за попереднім записом за зверненням, якщо у задоволенні його відмовлено його заступниками. Оскільки позивачці такої відповіді не надавалося, відповідно, у відповідача були відсутні підстави для задоволення її прохання про особистий прийом.
Суд також зауважує, що позивачка позовних вимог про визнання нечинним чи таким, що суперечить законодавству даного наказу про порядок особистого прийому не заявляє , очевидної його незаконності судом в даній справі не вбачається.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача приймати позивачку на своєму особистому прийомі згідно її відповідних письмових заяв, суд відзначає, що вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що звернені позивачем на майбутнє, а спір між ним та відповідачем щодо вчинення цих дій не виник.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача провести службову перевірку щодо тривалого не направлення позивачці повідомлень та копій постанов від 15.05.2008р. та 09.02.2009р., винесених по додаткових перевірках з метою встановлення винних та притягнення їх до встановленої Законом України «Про боротьбу з корупцією» відповідальності, суд відзначає, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» питання щодо доцільності проведення перевірок вирішується прокурором особисто на підставі наявних у нього відомостей. Так само, залежно від результатів проведеної перевірки, особисто прокурором вирішується питання про притягнення до відповідальності підлеглих йому працівників.
Відносно стягнення на користь позивачки моральної шкоди, суд зауважує, що позивачка вбачає моральну шкоду в тому, що їй спричинено душевні страждання в зв'язку з тривалим ненаданням відповідей відповідачем, необхідністю прибуття до прокуратури Харківської області, а також необхідністю підготовки та подання позовну до суду.
Проте суд з такою позицією не погоджується та зазначає, що звернення позивача до відповідача не мало принизливого характеру. Позивачем не подано до суду жодних вагомих доказів того, що за період листування з відповідачем він дійсно зазнав душевних страждань, звертався до медичних установ з питання погіршення свого душевного (морального) стану та отримував від них медичні висновки щодо даного питання.
Необхідність прибуття до прокуратури Харківської області, а також необхідність підготовки позовної заяви до суду та прибуття в судові засідання суд не розцінює як дії, які могли б викликати душевні страждання позивача.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність прокурора Харківської області щодо ненадання відповіді на заяви ОСОБА_1 від 20.02.2009р. та від 04.09.2008р. про особистий прийом до прокурора Харківської області, від 12.03.2009р., зобов'язати його розглянути дані заяви та надати ОСОБА_1 відповідь на них.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір пропорційно до задоволених судом позовних вимог в розмірі 1,70 грн.
< Сума задоволення >
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2010 року.
Суддя Архіпова С.В.