25 травня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а- 1225/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дрижирук М.І.,
представників позивача - М'якота В.В., Гелюх В.І.,
представника відповідача - Корост М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення, -
25 березня 2010 року Відділ Держкомзему у м. Лубни Полтавської області звернувся до Лубенського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12.02.2010 № 25.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2010 року справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року адміністративну справу прийнято до провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок акту перевірки від 08.02.2010 № 000033 про те, що позивачем неправомірно стягувалася плата за підготовку та видачу висновків з надання земельних ділянок у користування у розмірі 30 грн - для фізичних осіб та 80 грн - для юридичних осіб, є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства. Зазначав, що надання вказаних висновків передбачено пунктом 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, яким визначено невичерпний перелік робіт із землеустрою, які можуть виконуватися на платній основі. Вартість таких робіт визначена спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 579/5770, вимоги якого дотримувалися позивачем у своїй діяльності.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
У запереченнях посилався на те, що перевіркою позивача встановлено факт зайвого отримання виручки за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування на загальну суму 14560,00 грн. Зазначав, що пунктом 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, визначено виключний перелік земельно-кадастрових робіт, які можуть надаватися на платній основі, до якого не віднесено видачу вищевказаних висновків. Крім того, зазначений висновок є дозвільним документом в розумінні Закону України “Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності”, його надання віднесено до повноважень органів Держкомзему, тому повинно було здійснюватися безкоштовно. З урахуванням обставин, встановлених перевіркою, до позивача на підставі статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” застосовано економічні санкції в розмірі 43 680,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у термін з 01.02.2010 по 08.02.2010 головним державним інспектором Гордієнко О.Г. на підставі посвідчення від 12.01.2010 №000012 проведено планову перевірку Відділу Держкомзему в м. Лубни з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі які посвідчують право власності на земельні ділянки.
За результатами перевірки складено акт від 08.02.2010 №000033, в якому зафіксовано порушення позивачем Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, у зв'язку із отриманням плати за підготовку та надання висновків з надання земельних ділянок у користування. В акті перевірки також зазначено, що частиною 3 статті 1 Закону України “Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності” висновки віднесено до документів дозвільного характеру, а згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону виключно законами встановлюється платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру, а тому встановлення розміру плати за видачу висновків наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124 суперечить вимогам Закону.
Згідно з Розрахунком необгрунтовано отриманої виручки за рахунок стягнення плати за підготовку і видачу висновків за період з 10.02.2009 по 01.02.2010 сума необгрунтовано отриманої виручки склала 14 560,00 грн.
На підставі акту перевірки від 08.02.2010 Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області згідно зі статтею 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” винесено рішення від 12.02.2010 №25 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: щодо вилучення у Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області у дохід державного бюджету 14 560,00 грн та стягнення штрафу в сумі 29 120,00 грн., загальна сума економічних санкцій - 43 680,00 грн.
Позивач не згоден із вказаним рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку правомірності спірного рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих ціні тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, пунктом 4 якого передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Відповідно до пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 № 1548 Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки: встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт; визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.
На виконання наданого повноваження Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України видано спільний наказ від 15.06.2001 № 97/298/124, яким затверджено розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг для застосування державними органами земельних ресурсів. При цьому абзацом 2 пункту 1 наказу визначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.
Основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі, встановлені Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619 (надалі -Порядок).
Згідно пункту 5 Порядку державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, зокрема, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про землеустрій” види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Документацією із землеустрою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Частиною 56 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Згідно з пунктом 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі також такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, як, надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель.
У розділі 6.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України “Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” від 15.06.2001 №97/298/124 зазначено перелік послуг, якими охоплюється поняття “надання консультацій та довідок”, та встановлено їх вартість. Зокрема, пунктом 9 розділу 6.1. наказу передбачено таку послугу як підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб та визначено їх вартість: для фізичних осіб -30 грн та для юридичних осіб -80 грн.
Пунктом 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів до земельно-кадастрових робіт і послуг, які можуть виконуватися та надаватися на платній основі, віднесено надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, інших питань використання та охорони земель.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України “Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” від 15.06.2001 №97/298/124, виданого в межах повноважень зазначених органів, наданих їм згідно з пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 №1548, визначено вартість послуг щодо надання консультацій та довідок, зокрема, за підготовку висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб для фізичних осіб -30 грн та для юридичних осіб - 80 грн.
З аналізу вказаних норм вбачається, що підготовка вказаних висновків належить до таких земельно-кадастрових робіт і послуг як “надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, інших питань використання та охорони земель”, тому могла здійснюватися на платній основі згідно пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів з урахуванням розмірів оплати, встановлених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124.
Як виявлено перевіркою, Відділом Держкомзему у м. Лубни Полтавської області отримувалася плата за підготовку і видачу висновків з надання земельних ділянок у користування у розмірах, встановлених вимогами наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124.
З огляду на викладене, Відділ Держкомзему у м. Лубни Полтавської області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Посилання в акті перевірки на те, що частиною 3 статті 1 Закону України “Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності” висновки віднесено до документів дозвільного характеру, а тому встановлення розміру плати за видачу висновків наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124, а не Законом, суперечить вимогам частини 1 статті 4 цього Закону, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 4 зазначеного Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру.
Отже, дія Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” поширюється на відносини, пов'язані з видачею суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру. При цьому документ дозвільного характеру дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, висновки з надання земельних ділянок у користування не підпадають під визначення документа дозвільного характеру, оскільки не дають право суб'єкту господарювання на провадження певних дій у сфері господарської діяльності, а є лише документами, які готуються в ході оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Крім того, вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” від 21.05.2009 №526. При цьому до вказаного переліку висновки з надання земельних ділянок у користування не віднесено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при отриманні плати за підготовку висновків з надання земельних ділянок у користування діяв згідно вимог пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124. Натомість висновок перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства у зв'язку з отриманням плати за підготовку зазначених висновків та визначення суми необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 14 560,00 грн є безпідставним.
За таких обставин, рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 12.02.2010 №25 , а саме: щодо вилучення у Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області у дохід державного бюджету 14560,00 грн та стягнення штрафу в сумі 29120,00 грн, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, винесене без урахування усіх обставин господарської діяльності позивача.
Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Оскільки рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12 лютого 2010 року № 25 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цього рішення, і визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12 лютого 2010 року № 25.
Понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12.02.2010 №25 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 12 лютого 2010 року №25.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області (вул. Монастирська, 19, м. Лубни, Полтавська область, код 24393719) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2010 року.
Суддя Н.І. Слободянюк