Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 562/1459/20
провадження № 61-18500св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Рівненська обласна рада,
треті особи: Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, Рівненська державна адміністрація,
особа, яка подала апеляційну скаргу - комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 11 серпня 2020 року в складі судді Мичка І. М. та на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в складі колегії суддів Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Рівненської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 » № 37 від 01 червня 2020 року, визнання протиправним і скасування наказу в.о. головного лікаря Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 » № 99-ОС від 01 червня 2020 року та поновлення на посаді головного лікаря комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради (далі - Рівненська обласна клінічна лікарня).
В обґрунтування позову посилався на те, що з 18 травня 2018 року позивач працював на посаді головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні. Розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 01 червня 2020 року та наказом в.о. головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні від 01 червня 2020 року його звільнено з займаної посади за порушення умов контракту.
Вказане звільнення суперечить Статуту підприємства, контракту № 161 від 18 травня 2018 року, положенням Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», адже вирішення питання про розірвання контракту, укладеного з позивачем, підлягає до виключної компетенції Рівненської обласної ради, а не її посадової особи.
Вважав, що в ході здійснення своїх посадових обов'язків головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні жодним чином не порушував умов трудового контракту, а навпаки - належним чином і в межах трудового законодавства їх виконував. При цьому посилався на недопустимість звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності, оскільки на день розірвання контракту він хворів та був відсутній на роботі з цієї причини і про це завчасно повідомив Рівненську обласну раду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Рівненської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 » № 37 від 01 червня 2020 року; визнано протиправним і скасовано наказ в.о. головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 » № 99-ОС від 01 червня 2020 року; поновлено позивача на посаді головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного лікаря, не порушував умови контракту, а делегування права звільняти в міжсесійний період керівника комунального підприємства одноособово головою Рівненської обласної ради суперечить положенням Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому є перевищенням повноважень через порушення встановленої процедури.
Крім того, відповідно до листка непрацездатності АДЧ № 425799 позивач з 28 травня 2020 року до 13 червня 2020 року знаходився на амбулаторному лікуванні, про що адміністрація Рівненської обласної клінічної лікарні повідомила голову Рівненської обласної ради листом №954/01-13/20 від 01 червня 2020 року. Тому цей факт також унеможливлює розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 з ініціативи Рівненської обласної ради як роботодавця.
Оскільки розпорядження голови Рівненської обласної ради визнано незаконним, тому і Наказ № 99-ОС від 01 червня 2020 року в.о. головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 » як похідний правовий акт індивідуальної дії також є таким, що підлягає скасуванню. Через скасування розпорядження голови обласної ради та наказу в.о. головного лікаря обласної лікарні відпали правові підстави для звільнення позивача з роботи, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередньо займаній посаді.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційні скарги Рівненської обласної ради та Рівненської обласної клінічної лікарні як особи, яка не брала участі в справі, задоволено частково; рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд встановив, що наказ № 99-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря, який скасований судом першої інстанції, у зв'язку з чим поновлено позивача на попередньо займаній посаді, виданий в. о. голови Рівненської обласної клінічної лікарні, а тому лікарня мала бути залучена до участі в справі в якості співвідповідача.
Суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі в справі Рівненської обласної клінічної лікарні в якості співвідповідача, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вирішити це питання, тому наявні підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку з наведеним обґрунтованість позовних вимог по суті не перевіряється.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, 22 січня 2021 року подав уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 липня 2019 року в справі № 192/1257/17-ц, від 24 грудня 2020 року в справі № 619/1213/18, від 07 грудня 2020 року в справі № 619/1314/19, згідно яких звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, вирішується виключно на сесіях районної ради відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» з урахуванням вимог КЗпП України;
- апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17, від 16 травня 2018 року в справі № 206/2351/16-ц, від 18 червня 2018 року в справі № 396/1560/16-ц, згідно яких розірвання трудового договору до закінчення строку його чинності може бути лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором; апеляційний суд у цій справі не встановив систематичного порушення ОСОБА_1 умов контракту.
Апеляційний суд не з'ясував обставини справи та не перевірив, що розпорядження голови Рівненської обласної ради № 37 від 01 червня 2020 року прийнято з порушенням процедури звільнення керівника комунального підприємства охорони здоров'я, і в розпорядженні не зазначено підстави звільнення та які саме порушення трудових обов'язків допущені головним лікарем згідно контракту.
У березні 2021 року Рівненська обласна рада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд вірно встановив, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Рівненської обласної клінічної лікарні, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 вересня 2018 року в справі № 909/68/18, від 18 грудня 2018 року в справі № 911/1316/17, від 30 липня 2019 року в справі № 903/825/15.
Аргументи касаційної скарги, що розпорядження голови міської ради про звільнення ОСОБА_1 прийнято з порушенням процедури звільнення керівника комунального підприємства охорони здоров'я, спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року в справі № 648/2416/16, від 05 грудня 2019 року в справі № 599/715/19, зокрема, що голова міської ради між пленарними засіданнями уповноважений радою на видачу розпоряджень про звільнення керівників комунальних підприємств, що відповідає статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування».
У березні 2021 року Рівненська обласна клінічна лікарня подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та обов'язки Рівненської обласної клінічної лікарні, оскільки таким рішення визнано незаконним та скасовано правовий індивідуальний акт лікарні.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За змістом касаційної скарги та ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2021 року позивач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року в справі № 192/1257/17-ц, від 24 грудня 2020 року в справі № 619/1213/18, від 07 грудня 2020 року в справі № 619/1314/19, від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17, від 16 травня 2018 року в справі № 206/2351/16, від 18 червня 2018 року в справі № 396/1560/16. На будь-які інші обставини, як підстави для скасування оскаржених судових рішень позивач не посилається.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 травня 2018 року на підставі рішення Рівненської обласної ради № 950 із ОСОБА_1 як головним лікарем Рівненської обласної клінічної лікарні укладено контракт строком дії до 17 травня 2023 року.
01 квітня 2020 року, укладено додаткову угоду до контракту від 18 травня 2018 року №161 між Рівненською обласною радою та ОСОБА_1 , де контракт викладено в новій редакції зі збереженням вказаного терміну його дії.
Розпорядженням голови Рівненської обласної ради №37 від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні.
На виконання даного розпорядження голови Рівненської обласної ради 01 червня 2020 року наказом № 99-ОС в.о. головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 » з позивачем припинено трудові правовідносини.
Спірні права та обов'язки виникли між сторонами з приводу дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця, оскільки позивачем було допущено порушення контракту та системне невиконання головним лікарем без поважних причин умов та обов'язків, визначених контрактом, а саме зважаючи на факти зростання випадків захворювання медичних працівників лікарні на СОVID-19, недодержання законодавства при закупівлі робіт щодо виготовлення робочого проекту «Капітальний ремонт покрівлі «Головного корпусу Рівненської обласної клінічної лікарні» та робіт щодо виготовлення проектної документації «Реконструкція будівель (даху, утеплення фасадів, часткова заміна вікон та дверей)» благоустрій території Рівненської обласної клінічної лікарні.
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що до участі у справі не залучено належного співвідповідача Рівненську обласну клінічну лікарню.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки
(стаття 50 ЦПК України).
За правилом частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановлюється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 просив скасувати розпорядження голови Рівненської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 » № 37 від 01 червня 2020 року, визнати протиправним і скасувати наказ № 99-ОС від 01 червня 2020 року в.о. головного лікаря Рівненської обласної лікарні «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 », поновити його на роботі.
Установлено, що розпорядження Рівненської обласної ради від 01 червня 2020 року № 37 «Про звільнення ОСОБА_1 » здійснено на підставі подання Рівненської обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 3760/0/01-22/20, довідки розслідування випадків захворювань СОVID-19 медпрацівників Рівненської обласної клінічної лікарні від 23 квітня 2020 року, пояснень головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні ОСОБА_1 .
Оскаржений наказ № 99-ОС від 01 червня 2020 року «Про звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 » виданий в.о. головного лікаря Рівненської обласної лікарні.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків Рівненської обласної клінічної лікарні, як роботодавця позивача, і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі без її залучення у якості співвідповідача.
Проте, Рівненська обласна клінічна лікарня до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв. За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, тому встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом в межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить у собі аргументів стосовно висновків апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року в справі № 192/1257/17 (провадження № 61-4254св19), від 24 грудня 2020 року в справі № 619/1213/18 (провадження № 3396св19), від 07 грудня 2020 року в справі № 619/1314/19 (провадження № 61-21662св19), від 16 травня 2018 року в справі № 206/52351/16 (провадження № 61-3724зпв18), від 18 червня 2018 року в справі № 396/1560/16 (провадження № 61-11720св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (№ 14-157цс19) не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд не переглядав рішення суду першої інстанції по суті, та не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук