15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 307/436/20
провадження № 61-19610ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2020 року та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тячівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилася та проживала разом із сестрою в будинку, який збудували її батьки. Спірний будинок був зареєстрований на її матір - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і будинок на підставі заповіту успадкувала сестра позивача ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її чоловік ОСОБА_5 спадщину не прийняв, у зв'язку з чим позивач вступила в фактичне управління спадковим майном. У ОСОБА_4 дітей не було, а тому вона є спадкоємицею другої черги, проте нотаріус відмовив зареєструвати право власності на спірний будинок за нею.
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати її власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2020 року в складі судді Ніточко В. В., залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в складі колегії суддів Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., Готри Т. Ю., у задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили із того, що позивач звернулася з позовною заявою до неналежного відповідача, оскільки в спорах про визнання права власності на спадкове майно належним відповідачем не може бути нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку за умови відсутності спору про право на спадщину.
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. ОСОБА_1 усунула недоліки в повному обсязі подавши уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстави касаційного оскарження.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 303/6974/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № № 522/2110/15-ц, 522/2201/15-ц, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року в справі № 6-164цс12. Зазначає, що чоловік сестри, який проживав разом із нею, спадщину не прийняв, а тому позивач вступила у фактичне управління спадковим майном після смерті своєї сестри, проте не може її оформити через заволодіння спірним майном чоловіком покійної сестри.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Суди встановили, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , яка зареєструвала право власності на вказане домоволодіння.
01 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належний ОСОБА_4 житловий будинок у зв'язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_4 21 серпня 1995 року склала заповіт на свого чоловіка ОСОБА_5 , який після смерті ОСОБА_4 19 травня 2014 року подав заяву про прийняття спадщини за вказаним заповітом.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 02 серпня 1982 року зареєстрували шлюб.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заповіту від 22 квітня 2016 року, посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою, Капуш П. І. заповів все своє майно ОСОБА_2 .
Згідно довідки Тячівської міської ради № 405/02-341 від 09 лютого 2017 року ОСОБА_2 поховав свого сусіда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 16 липня 2018 року в справі № 307/1135/17 встановлено, що після смерті ОСОБА_4 у порядку статті 1268 ЦК України спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_5 , який згідно останнього заповіту від 22 квітня 2016 року заповів все своє майно ОСОБА_2 . Натомість, у коло осіб, що мають право на обов'язкову частку, позивач ОСОБА_1 як сестра спадкодавця не входить і права на спадкування не набула.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Тлумачення статті 51 ЦПК свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Суди, встановивши, що Тячівська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у справі, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року в справі № 6-164цс12, Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № № 522/2110/15-ц, 522/2201/15-ц, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 303/6974/16-ц є необґрунтованими, оскільки вони зроблені у справі за інших фактичних обставин.
Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2020 року та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук