15 квітня 2021 року
Київ
справа №380/580/20
адміністративне провадження №К/9901/11004/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року
у справі № 380/580/20
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
У січні 2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2647 від 06 грудня 2019 року «Про накладення штрафу на АТ «Львівгаз».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, позов задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 380/580/20.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 380/580/20 - повернуто особі, яка її подала, оскільки в такій відсутні підстави касаційного оскарження.
26 березня 2021 року відповідачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у цій справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 09 грудня 2020 року, проте з касаційною скаргою позивач звернувся до Верховного Суду 23 березня 2021 року, тобто пропустивши строк на касаційне оскарження.
Відповідно до ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 333 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в якому зазначено, що повний текст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано нарочно у Львівському окружному адміністративному суді 26 лютого 2021 року, що підтверджується копією 10 сторінки оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
У п. 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Ухвалу суду про повернення касаційної скарги скаржник отримав 08 лютого 2021 року, однак повторно із касаційною скаргою звернувся лише 26 березня 2021 року.
Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги (46 днів) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення цієї касаційної скарги у найкоротший термін, який не має перевищувати десяти днів - строк для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями ст. 332 КАС України.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 12 грудня 2019 року у справі № 640/4918/19.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Щодо посилань скаржника на отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції нарочно у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що матеріали справи №380/580/20 відсутні у Верховному Суді, а тому Суд позбавлений можливості встановити факт отримання відповідачем рішення суду апеляційної інстанції, а також факт направлення/ненаправлення рішення суду апеляційної інстанції на адресу відповідача.
Слід зазначити, що до касаційної скарги не додано доказів отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції нарочно у Львівському окружному адміністративному суді 26 лютого 2021 року, а саме зазначеної у додатках копії 10 сторінки оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, що підтверджується актом Верховного Суду від 29 березня 2021 року №380/580/20/19374/21.
Крім того, колегія суддів зазначає, що копія рішення суду апеляційної інстанції із відміткою вхідної кореспонденції відповідача не є належним підтвердженням дати отримання копії судового рішення, оскільки реєстрація вхідної кореспонденції є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом отримання копії оскаржуваного рішення у певну дату. Крім того, така відмітка проставляється власноруч скаржником, який є зацікавленою особою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №813/3254/17 та від 20 лютого 2020 року у справі №826/2274/18.
Доказами дати отримання копії оскаржуваного рішення може бути копія конверту в якому надійшло оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, довідка із суду, поштового відділення зв'язку, копія рекомендованого повідомлення про вручення тощо.
Крім того, колегія суддів зазначає, що 18 січня 2021 року скаржник вже звертався до до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у цій справі.
Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватись з матеріалами справи та робити з них витяги, копії.
У даному випадку доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, які можуть бути отримані, зокрема, під час ознайомлення з матеріалами справи скаржником не надано.
Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху до надання суду інших підстав для його поновлення.
З урахуванням викладеного, заявник касаційної скарги повинен виправити її недоліки шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із доказами наявності підстав для його поновлення.
Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із доказами наявності підстав для його поновлення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
Керуючись ст.ст. 121, 328, 329, 332, 333 КАС України,
Залишити без руху касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 380/580/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді І. В. Желєзний
Я. О. Берназюк
С. М. Чиркін