15 квітня 2021 року
Київ
справа №300/2000/20
адміністративне провадження №К/9901/11097/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року
у справі №300/2000/20 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури вихідної допомоги у розмірі 28 446 грн 21 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1387 грн 62 коп.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково: зобов'язано Івано-Франківську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 28 446 грн 21 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем подано касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі №300/2000/20 є посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, заявник указує, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, відповідно до якого внесені Законом №113-ІХ до КЗпП України зміни не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості установлюються спеціальним законом.
Зазначає, що частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП при вирішенні цього питання. При цьому Верховним Судом зауважено, що під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Звертає увагу, що Верховним Судом викладено й інші висновки щодо застосування норм статей 40, 44 КЗпП України. Зокрема, у постанові від 31 січня 2018 року (справа №820/1119/16) зазначено, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Зазначає, що статтею 44 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків або юридичних фактів, з якими закон пов'язує виплату вихідної допомоги, а саме: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 цього Кодексу; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36); внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39).
Переконує, що ні Законом №113-ІХ, ні Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплати вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону.
У свою чергу стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Так, указує, що аналіз зазначених положень законодавства вказує на те, що вихідна допомога є виплатою, яка за своїм характером пов'язана зі звільненням з незалежних від працівника обставин. Вихідна допомога виплачується з метою матеріальної підтримки особи, яка втрачає роботу та стабільний заробіток за власним рішенням і настання таких подій може бути для неї неочікуваним та незапланованим.
З огляду на викладене, вважає, що наявні підстави для відступлення від правового висновку, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329-330, 334, 335, 338 КАС України Суд, -
Відкрити касаційне провадження за скаргою Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №300/2000/20.
Витребувати з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу №300/2000/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.В. Жук
Судді Верховного Суду