12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/6732/20
адміністративне провадження № К/9901/5844/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Волинської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 160/6732/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії,
22.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Волинської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021.Верховний Суд ухвалою від 29.01.2021 вказану касаційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд ухвалою від 05.03.2021 вказану касаційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
22.03.2021 на адресу Верховного Суду від Волинської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про усунення недоліки касаційної скарги, а саме платіжне доручення № 236 від 16.03.2021 у розмірі 5 044,80 грн.
Окрім цього провідним спеціалістом Малюгою Ю.В., у присутності головного спеціаліста Борщ А.В., головного спеціаліста Петровой К.В. складено акт від 22.03.2021 № 160/6732/20/17952/21 про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого Волинською митницею Держмитслужбою, виявлені недоліки, а саме відсутні копії карток відмови від 08.04.2020 № UA 205020/2020/203755 та від 08.04.2020 № UA 205020/2020/203758.
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 08.04. 2020 щодо визначення коду товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205020/2020/203755, № UA205020/2020/203758, повернути власнику автомобіль Renault Megane Scenic, р.н. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що знаходиться на штрафмайданчику Волинської митниці ДФС, розташованого за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205020/2020/203755 від 08.04.2020. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205020/2020/203758 від 08.04.2020. В задоволені решти вимог відмовлено.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 160/6732/20 не підлягають касаційному оскарженню.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження,
У відкритті касаційного провадження за касаційною Волинської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 160/6732/20 відмовити.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова