15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №766/11916/17
адміністративне провадження №К/9901/34330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (колегія у складі суддів Романішина В.Л., Градовського Ю.М., Крусяна А.В.)
у справі № 766/11916/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. В липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), у якому просив зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з проведенням індексації і компенсацію втрати частини доходів.
2. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2017 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з одночасним перерахунком, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з проведенням індексації та компенсацією втрат частини доходів. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволено частково. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2017 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 28.04.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн.
4. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2017 залишити в силі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2018 було відкрито касаційне провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має громадянство України.
7. 04.12.1996 позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в посольстві України в державі Ізраїль.
8. З 1996 року виплату пенсії позивачу припинено у зв'язку з його виїздом за кордон.
9. 28.04.2017 позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за віком.
10. Листом від 11.05.2017 позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв'язку із посиланням на те, що Рішення Конституційного Суду України 07.10.2009 № 25-рп/2009 не може розповсюджуватись на ОСОБА_1 , оскільки поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009. Також, зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивач повинен особисто звернутися із заявою, паспортом або посвідкою на постійне проживання до органу, що призначає пенсію за новим місцем її проживання або реєстрації; виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя не поширюється на осіб, які не проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не є громадянами України. Послалося УПФУ, також, і на відсутність у нього пенсійної справи позивача, так як виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у 1996 році військовим комісаріатом АРК.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що є громадянином України, якому була призначена пенсія за віком, однак у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль виплату пенсії було припинено. 28.04.2017 позивач, через свого представника, звернувся до Пенсійного фонду в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком починаючи з 04.06.1997, однак листом у поновленні пенсії було відмовлено з підстав неподання документів, що підтверджують постійне місце проживання (реєстрації) в Україні. Вважаючи, що така відмова порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивач на даний час постійно проживає за кордоном, однак є громадянином України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознаками місця проживання.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України 07.10.2009, а з дати звернення до відповідача із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 28.04.2017.
15. Відмовляючи в задоволені позовних вимог про проведення індексації пенсії та здійснення компенсації втрати частини доходу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач покликається на те, що право на поновлення виплати пенсії виникло саме з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009.
17. Також позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні вимоги стосовно поновлення пенсії з її одночасним перерахунком, яка була задоволена судом першої інстанції.
18. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
20. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
21. Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
22. Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
23. У пункті 2 ч. 1 ст. 49 та у другом реченні ст. 51 Закон 1058-IV у редакції, чинній до 07.10.2009, було передбачено припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
24. Конституційний Суд України своїм Рішенням від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 визнав зазначені положення Закону № 1058-IV такими, що не відповідають Конституції України.
25. Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
26. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
27. У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 сформулювала висновок щодо застосування ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV про таке:
« <…> при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
<…> Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
<…> поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України».
28. Суд не вбачає підстав у цій справі для відступу від таких висновків.
29. Позивач до виїзду за кордон перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, громадянство не втрачав.
30. Тому, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, ОСОБА_1 має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
31. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанцій неправильно вважав, що Пенсійний фонд має поновити виплату позивачу пенсії з моменту звернення до відповідача із заявою про поновлення пенсії (28.04.2017) та помилково скасував рішення суду першої інстанції.
32. Разом з тим, щодо задоволення позовних вимог у частині проведення індексації Суд виходить з такого.
33. У постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що:
<…> питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, то у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Відтак, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають».
34. У такому разі, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо проведення індексації пенсії задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно.
35. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
36. З урахуванням наведеного, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 - скасувати; рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2017 - змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з компенсацією втрати частини доходів».
Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасувати.
3. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з компенсацією втрати частини доходів».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) судові витрати у розмірі 1 286 (тисячу двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб