Іменем України
"14" травня 2010 р.Справа № 2а-3033/10/1570
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
при секретарі судового засідання - Міхно Н.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Степанової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання недійсним рішення комісії Головного управління МВС України в Одеській області з питань встановлення статусу учасників бойових дій, -
встановив:
22 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання недійсним рішення комісії Головного управління МВС України в Одеській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій про неможливість визнання позивача учасником бойових дій; зобов'язання відповідача визнати позивача учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.
В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позові, та пояснив, що він, навчаючись в Одеській спеціальній середній школі міліції (ОССШМ) МВС СРСР з 1987 року по 1989 рік, залучався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану, під час збройного конфлікту, з метою нормалізації обстановки, встановлення законності і правопорядку на території Вірменської РСР, м. Варденіс, в період з 20 вересня по 19 грудня 1988 року на підставі наказу ОССШМ МВС СРСР від 22 вересня 1988 року № 128. Спеціальне відрядження було викликане міжнаціональним збройним конфліктом між азербайджанським і вірменським населенням. Під час проходження служби в м. Варденіс проживав в щитовому будинку, пристосованому під казарму, ніс службу по охороні громадського порядку в м. Варденіс і в інших населених пунктах по забезпеченню охорони стратегічних об'єктів від можливого захоплення, по здійсненню контрольно-перепускного режиму і дотриманню вимог комендантської години, а також на стаціонарних постах на території Вірменської РСР. Крім того, приймав участь у ліквідації масових безладів у м. Варденіс та населених пунктах Шарак і Какчепур Варденіського району, здійснював допомогу в проведенні слідчих дій слідчо-оперативною групою Генеральної прокуратури СРСР, у зв'язку з чим має право на надання йому статусу учасника бойових дій. Проте 30.12.2009 р. комісія ГУМВС України в Одеській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій дійшла висновку про неможливість визнати його учасником бойових дій. Позивач не згоден з рішенням відповідача, вважає його безпідставним та таким, яке треба визнати недійсним, на підставі, на думку позивача, загальновідомого факту про те, що у 1988 році Вірменська РСР була окремою країною, тому вона входить у Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63, як «інша країна після грудня 1979 року».
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши інші докази у справі, дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_1 під час навчання в Одеській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР (ОССШМ МВС СРСР) з 1987 року по 1989 рік, у період з 20 вересня 1988 року по 19 грудня 1988 року, проходив службу у м. Варденіс, Вірменська РСР, та виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах. (а.с.9)
На підставі вищевказаного ОСОБА_1 звернувся до голови відповідної комісії при ГУМВС України в Одеській області з заявою від 26.08.2009 року визнати його учасником бойових дій та видати відповідне посвідчення встановленого зразка. (а.с.10, 11)
Згідно витягу з протоколу № 3 засідання комісії ГУМВС України в Одеській області по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 30.12.2009 року ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій за відсутністю підстав для встановлення статусу учасника бойових дій, оскільки Вірменська РСР не входить у «Перелік держав і періодів бойових дій на їх території», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 (із змінами та доповненнями). (а.с.12, 13)
Обставина щодо перебування ОСОБА_1 на території Вірменської РСР у зазначений період визнана відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення та представником відповідача -у судовому засіданні.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (із змінами) (далі -Закон № 3551-ХІІ).
Так, відповідно до ст. 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Вірменська РСР не передбачена.
Обґрунтування позовних вимог позивачем з посиланням на те, що у 1988 році Вірменська РСР була окремою країною, тому вона входить у Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63, як «інша країна після грудня 1979 року», як на загальновідомий факт, суд вважає помилковим з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 Конституції колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 07.10.77 року (із змінами) Вірменська Радянська Соціалістична Республіка (Вірменська РСР) входила в Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Відповідно до ст. 70 зазначеної Конституції, Союз Радянських Соціалістичних Республік -єдина союзна багатонаціональна держава, утворена на основі принципу соціалістичного федералізму, в результаті вільного самовизначення націй і добровільного об'єднання рівноправних радянських соціалістичних республік.
Крім того, загальновідомими обставинами щодо Вірменської РСР суд визнає те, що: Вірменська РСР утворена 29 листопада 1920 року; 23 серпня 1990 року Верховна Рада Вірменської РСР проголосила суверенітет республіки, проголосувала за нову офіційну назву - Республіка Вірменія; 23 вересня 1991 року Республіка Вірменія проголосила незалежність.
Тобто, незалежною від колишнього СРСР державою -Республіка Вірменія, колишня Вірменська РСР, стала 23 вересня 1991 року, тому у період з 20 вересня 1988 року по 19 грудня 1988 року, позивач проходив службу на території єдиної держави -СРСР, до складу якої на той час входила, в тому числі, й Вірменська РСР, тому цей період не підпадає під критерії п. 2 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ та поняття «Інші країни після грудня 1979 року», передбачене вищезазначеним Переліком держав і періодів бойових дій на їх території.
З урахуванням та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії ГУМВС України в Одеській області по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 30.12.2009 року про неможливість визнання позивача учасником бойових дій прийнято з дотриманням наведеного законодавства та вимог, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, - є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 71, 72, 86, ст.ст. 158-163, 167, 184-186, 254 КАС України, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання недійсним рішення комісії Головного управління МВС України в Одеській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій про неможливість визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій; зобов'язання відповідача визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений для її подання і якщо строк апеляційного оскарження не буде поновлено, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі, та послідуючим поданням апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
В повному обсязі постанову складено 19 травня 2010 року.
Суддя М.Г. Цховребова