79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
19.05.2010 р. № 2а-753/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костів М.В.
при секретарі Билень Н.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Рісна Ю.Б.;
від відповідача 1: Ульмер Л.В.;
від відповідача 2: Стегній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркарпатсервіс”, с. Славсько, Львівська область, до відповідача -1 - Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області, м. Сколе, Львівська область, відповідача -2 -головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, про визнання нечинними та скасування наказів ДПІ у Сколівському районі Львівської області про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” №106 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р.; визнання неправомірними дій ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р.; визнання нечинним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області №0000202351/0 від 13.08.2009 р.; визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо неподання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн.; стягнення з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” 52 480 грн. 00 коп. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість,
Адміністративний позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Інтеркарпатсервіс”, с. Славсько, Львівська область, до відповідача -1 - Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області, м. Сколе, Львівська область, відповідача -2 -головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, про визнання нечинними та скасування наказів ДПІ у Сколівському районі Львівської області про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” №106 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р.; визнання неправомірними дій ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р.; визнання нечинним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області №0000202351/0 від 13.08.2009 р.; визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо неподання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн.; стягнення з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” 149069 грн. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість.
01.04.2010 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення до позову (вх. 11354 від 01.04.2010 року), в яких розмір заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість зменшено до 52 480 грн. 00 коп.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 19.03.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач провів позапланову перевірку позивача без отримання судового рішення та з порушенням п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №502 “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період по 31 грудня 2010 року”, без дотримання 30-денного строку з дня отримання податкової декларації, встановленого в абз. 1 пп. 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”. Посилається на неможливість винесення податкових повідомлень -рішень на підставі незаконних актів перевірок. Ствердив також, що податкова накладна є єдиною підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутність правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача -1 позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на те, що подання платником декларації з від'ємним значенням податку на додану вартість що перевищує 100000 грн. є підставою для проведення позапланової перевірки. У квітні 2009 р. декларацією, поданою 20.05.2009 р. за вх. №7181 позивач заявив до відшкодування 317300 грн., а 21.07.2009 р. було прийнято рішення про проведення перевірки. Ствердив, що по операціям з ТзОВ ТПК “Бумеранг” були відсутні акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, натомість, були складені сторонами акти у довільній формі, що не можуть підтверджувати придбання позивачем зазначених в них робіт. Внаслідок цього позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 28333,33 грн. по податкових накладних №143 від 31.10.2006 р. на суму 12000 грн. ( у т. ч. ПДВ 2000 грн.), №145 від 30.11.2006 р. на суму 70000 грн. (в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.); №150 від 31.10.2006 р. на суму 88000 грн. (в т. ч. ПДВ 14666,67 грн.). Ствердив також, що по деклараціях за березень -квітень 2009 р. в р. 26 позивач помилково подвійно відніс суму 1203226 грн. З заявлених позивачем до відшкодування 1520526 грн. було відшкодовано 1155933 грн. та зменшено заявлену суму згідно податкових повідомлень -рішень на 159572 грн. Залишок невідшкодованої суми становить 205021 грн., який не був підтверджений. Просить у позові відмовити.
Відповідач-2 позов заперечив за безпідставністю. Посилається на встановлену законодавством процедуру бюджетного відшкодування, яка передбачає попереднє отримання висновку податкового органу. Просить у позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100016456 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.01.2007 р.
У квітні 2009 р. декларацією, поданою 20.05.2009 р. за вх. №7108, позивач заявив до відшкодування 317300 грн. податку на додану вартість. Згідно із пп. 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Однак, з матеріалів справи вбачається недотримання відповідачем -1 зазначеного строку.
Так, відповідно до наказів відповідача - 1 №206 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р., 21.07.2009 р. відповідачем було видано направлення №201/23-0, а 28.07.2009 р. - №211/23-0 та було прийнято рішення про проведення перевірки. Доказів отримання відповідачем - 1 судового рішення про проведення позапланової перевірки суду не надано.
Згідно із п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності, зокрема, тієї обставини, що платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно із ч. 8 ст. 11-1 вказаного закону позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Жодних доказів наявності передбачених законом підстав для незастосування у даному випадку відповідачем -1 вказаної норми щодо необхідності отримання судового рішення для проведення позапланової перевірки суду не надано. Відповідач - 1 не вправі ігнорувати зазначену норму незалежно від змісту її останньої частини, оскільки згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, позовна вимога про визнання нечинними та скасування наказів ДПІ у Сколівському районі Львівської області про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” №106 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р. не підлягає задоволенню, враховуючи наявність підстав для проведення позапланової перевірки. Законодавство не обмежує повноваження відповідача -1 видавати такі накази до отримання відповідного судового рішення.
Водночас, не заслуговують на увагу посилання позивача на порушення відповідачем -1 положень Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009 р. “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року”, як такої, що не скасовує і не зупиняє дію норм законів України.
За результатами перевірки відповідачем -1 був складений акт від 03.08.2009 р. №107/23-0/33285708 “Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркарпатсервіс” (ЄДРПОУ - 33285708) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень місяць 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2009 по 31.03.2009 року”. Актом було встановлено порушення пп. 7.7.1., 7.4.1., 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2009 р. на суму 28333 грн. Крім цього, за результатами перевірки встановлено неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень місяць 2009 р. на суму 120736 грн., що пов'язано з неодержаними відповідями на запити по зустрічних перевірках по постачальниках ТзОВ “Техномашприлад” на суму ПДВ 75000 грн., ТзОВ ВКФ “Ряст” на суму ПДВ 16667 грн.; ТзОВ СУАП “Промтехвод” на суму ПДВ 29069 грн.
На підставі вказаного акту було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000202351/0 від 13.08.2009 р., яким позивачу було встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 28333 грн.
З пояснень сторін, змісту акту перевірки вбачається, що за позивачем рахується також залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 1521785 грн. Відповідач посилається на помилковість цієї суми, її часткове відшкодування. Однак, зазначені посилання не стосуються даної справи, оскільки вимог щодо цього позивач не заявляв.
Зі змісту акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що порушення відповідач вбачає за результатами господарських операцій з ТзОВ “Техномашприлад” на суму ПДВ 75000 грн., ТзОВ ВКФ “Ряст” на суму ПДВ 16667 грн.; ТзОВ СУАП “Промтехвод” на суму ПДВ 29069 грн. Однак, як випливає з договорів, платіжних доручень, податкових накладних, сторонами були фактично виконані взяті на себе зобов'язання, а позивачем в ціні товару була сплачена сума податку на додану вартість. Та обставина, що за результатами зустрічних перевірок відповідач не отримав інформації про здійснення зазначених операцій, не передбачена у законодавстві як підстава для недійсності правочину чи господарського зобов'язання та не звільняє відповідача -1 від обов'язку забезпечити бюджетне відшкодування в заявленій по цим операціям сумі.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2006 р. між позивачем (замовник), ТзОВ ТПК “Бумеранг” (виконавець) та ТзОВ ВКФ “Ряст” (генпідрядник) був укладений договір №31-07/06-В, за яким замовник доручив, а виконавець зобов'язався встановити витяжну та припливну систему вентиляції, організувати виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті замовника на загальну суму 678342 грн., у т.ч. ПДВ 113057 грн. З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, актів приймання-здавання робіт вбачається, що договір фактично виконувався сторонами. Зазначена обставина, а також факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні робіт не заперечено відповідачем -1 жодними доказами, незважаючи на посилання на недотримання встановленої форми таких актів. Жодних доказів наявності між сторонами договору спорів, пов'язаних з його виконанням, суду не надано. Позивачу були надані податкові накладні №143 від 31.10.2006 р. на суму 12000 грн. ( у т. ч. ПДВ 2000 грн.), №145 від 30.11.2006 р. на суму 70000 грн. (в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.); №150 від 31.10.2006 р. на суму 88000 грн. (в т. ч. ПДВ 14666,67 грн.) на загальну суму ПДВ 28333,33 грн. Загальна сума оплати по вказаних податкових накладних була включена позивачем до сум бюджетного відшкодування.
Посилання відповідача - 1 на недотримання позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість” не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача-1 у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право надавати покупцю відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Належних доказів зворотного суду не надано.
Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню. У зв'язку з цим, позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування у квітні 2009 р. в зазначеному розмірі.
При цьому, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів, а тим більше отримання відповідачем -1 про це підтвердження за результатами зустрічних перевірок. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру. Про необхідність врахування адміністративними судами вказаних законодавчих вимог зазначає і Вищий адміністративний суд в оглядовому листі № 1776/100/13-08 від 24.10.2008 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)», у п.4 якого зазначено, що вимога щодо наявності надмірної сплати податки на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.
Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.
Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податкові органи, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Водночас, заявлена позивачем вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення є взаємовиключною, оскільки нечинний акт не породжує правових наслідків, а відтак, будучи визнаний нечинним, не підлягає скасуванню. Відтак, у частині скасування зазначеного рішення у позові слід відмовити.
Згідно вимог п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 200/86 від 21.05.2001 року, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Враховуючи наведене, підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Згідно із пп. 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Жодних доказів виконання відповідачем -1 свого обов'язку та подання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн., суду не надано. Однак, посилання позивача на протиправність таких дій не заслуговує на увагу, враховуючи, що за наслідками перевірки в акті від 03.08.2009 р. №107/23-0/33285708 не було встановлено підстав для надання такого висновку, а безпідставність висновків акту є предметом лише цього спору. Відтак, в частині визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо неподання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн. у позові слід відмовити.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії ДПІ у Сколівському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р.
3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області №0000202351/0 від 13.08.2009 р.
4. Стягнути з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славсько, вул. Устияновича, 155А; ЄДРПОУ 33285708) 52 480 грн. 00 коп. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з державного бюджету користь ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славсько, вул. Устияновича, 155А; ЄДРПОУ 33285708) 1706,60 грн. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 25.05.2010 року.