14 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/675/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, стягнення утриманого грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2021 № 48 «Про результати службового розслідування по фактам нестачі охолоджувальної рідини М-40 в групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 » щодо притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та позбавлення премії майора ОСОБА_1 ; стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача утриманого грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання або списання військового майна. Вказує, що вина позивача в завданні шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою є недоведеними, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки службовим розслідуванням було встановлено всі необхідні елементи для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме заподіяння шкоди військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку з нестачею охолоджуючої рідини М-40 у розмірі 1013,82 кг на суму 14122,82 грн. Вказує про наявність протиправної поведінки у позивача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди, наявністю вини позивача у заподіянні шкоди. Вказує, що службове розслідування було проведено у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент проведення перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, з 07.08.2015 на посаді командира групи матеріального забезпечення, що підтверджується копією витягу з наказу від 07.08.2015 № 179 (а.с. 42).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2019 № 2156, зокрема, позивача було призначено матеріально-відповідальною особою для зберігання матеріальних цінностей у групі матеріального забезпечення та наказано укласти письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 43-45).
На підставі рапорту начальника служби пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 (вх № 685 від 17.12.2020) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2020 № 2436 «Про призначення службового розслідування» було наказано провести службове розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних цінностей номенклатури служби пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 в підрозділі групи матеріального забезпечення, а саме охолоджувальної рідини М-40 в кількості - 1035,8 кг на загальну суму 14429,28 грн., а наказом від 04.01.2021 № 6 створено відповідну комісію для проведення службового розслідування (а.с. 37-39).
За результатами службового розслідування складено акт, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 , згідно висновків якого нестача охолоджувальної рідини М-40 сталася через неналежне виконання службових обов'язків командиром групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 щодо збереження майна, отриманого підрозділом під звіт, запропоновано притягнути позивача до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі шкоди, заподіяної державі - 14122,82 грн. відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та позбавити командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 премії за січень 2021 року в повному обсязі (а.с. 30-36).
Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 16.01.2021 № 48, пунктами 2, 3 якого за порушення статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 5.18.1.4, пункту 5.18.1.5 наказу Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», розділу ІІ, підпункту 1 розділу ІІІ, пункту 3 розділу V Посадової інструкції командира групи матеріального забезпечення військової частити НОМЕР_1 притягнуто позивача до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі шкоди заподіяної державі - 14122,82 грн. відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»; відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» позбавлено командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 премії за січень 2021 року в повному обсязі (а.с. 77-79).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Згідно статті 111 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.
Відповідно до статті 112 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний, серед іншого: підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти; організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно статті 5 Закону № 160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Статтею 8 Закону № 160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до обмеженої матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, а тому суд вважає, що відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до обмеженої матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Матеріали справи не містять жодних жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо збереження майна, а саме охолоджуючої рідини М-40 у розмірі 1013,82 кг на суму 14122,82 грн.
Водночас, надаючи оцінку зазначеним в акті службового розслідування висновкам, суд зазначає, що службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця, тобто позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов'язків військової служби, вини військовослужбовця.
Так, під час службового розслідування не враховано пояснення начальника служби ПММ військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 09.01.2021, згідно яких нестача охолоджуючої рідини М-40 виявлена після проведення інвентаризації восени 2020 року. Точну дату виникнення нестачі назвати не може, в зв'язку зі знищенням у військовій частині облікових документів по службі ПММ за 2014, 2015, 2016 роки (а.с. 79-80).
Також не взято до уваги пояснення позивача від 29.12.2020, згідно яких відповідно до накладної № 97 від 30.03.2017 охолоджуючу рідину М-40 в кількості 99 кг (90л) отримував командир господарчого відділення взводу матеріального забезпечення молодший сержант ОСОБА_3 , який перебував у складі БТГр (командир майор ОСОБА_4 ) с. Затишне, який проходить службу в іншій військовій частині. Решта охолоджуючої рідини 914 кг, якої не вистачає, та яка обліковується за підрозділом з 2014 року, рахувалась за військовослужбовцями, які були відкомандировані до складу польових заправних пунктів батальйонних тактичних груп та виконували обов'язки начальника складу ПММ БТГр. Облікові документи, що зберігалися в службі пального та мастильних матеріалів з зазначенням прізвищ матеріально відповідальних осіб знищені встановленим порядком комісією та складанням акту № 25 від 28.03.2020. В період з серпня 2015 по вересень 2020 року звірки та донесення по службі ПММ здавалися за його підписом та підписом командирів підрозділів. Відповідно наявність охолоджувальної рідини, яка рахувалась за військовослужбовцями в кількості 1035 кг на суму 14429,28 грн., які були відкомандировані до складу польових заправних пунктів батальйонних тактичних груп та виконували обов'язки начальника складу ПММ БТГр, вказувались щомісячно в донесеннях по службі ПММ, включно до вересня 2020 року (а.с. 76-78).
Також, суд звертає увагу, що посадова інструкція командира групи матеріального забезпечення, на порушення позивачем якої містить посилання акт службового розслідування, була погоджена заступником командира військової частини з тилу та затверджена т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 27.08.2020 (а.с. 54-57), тобто вже після встановлення 17.08.2020 факту нестачі охолоджуючої рідини М-40 (а.с. 58).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на рапорт майора ОСОБА_5 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому вказано на факт давності виникнення нестачі 2014-2015 роки по охолоджуючій рідині (а.с. 40), що може свідчити про формальний підхід до проведення службової перевірки та не повноту з'ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність висновків Військової частини НОМЕР_1 про необхідність притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2021 № 48 «Про результати службового розслідування по фактам нестачі охолоджувальної рідини М-40 в групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 » щодо притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2021 № 48 «Про результати службового розслідування по фактам нестачі охолоджувальної рідини М-40 в групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 », суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що, враховуючи результати службового розслідування, пунктом 3 оскаржуваного наказу позивача відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» позбавлено премії за січень 2021 року в повному обсязі.
Суд зауважує, що згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Як встановлено судом вище, пункт 3 оскаржуваного наказу прийнято відповідачем за результатами проведеного службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем вимог порушення статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 5.18.1.4, пункту 5.18.1.5 наказу Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», розділу ІІ, підпункту 1 розділу ІІІ, пункту 3 розділу V Посадової інструкції командира групи матеріального забезпечення військової частити НОМЕР_1 , за що пунктом 2 притягнуто позивача до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі шкоди заподіяної державі - 14122,82 грн. відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Отже єдиною підставою для позбавлення позивача премії у повному обсязі за січень 2021 року стало встановлення у ході службового розслідування порушення ним вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків.
Разом з тим судом задоволено позовну вимогу позивача та визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2021 № 48 «Про результати службового розслідування по фактам нестачі охолоджувальної рідини М-40 в групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 », яким за вищевказані порушення майора ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності.
За таких обставин та зважаючи на той факт, що дана позовна вимога є похідною від основної позовної вимоги, яку судом задоволено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача утриманого грошового забезпечення, то суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є оскарження результатів службової перевірки, за результатами якої позивача притягнуто до обмеженої матеріальної перевірки, а тому питання щодо стягнення на користь позивача безпідставно утриманого грошового забезпечення повинно вирішуватись у разі порушення відповідачем такого права позивача після набрання рішення суду у даній справі законної сили.
Суд зауважує, що спору щодо стягнення утриманого грошового забезпечення на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, стягнення утриманого грошового забезпечення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункти 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2021 № 48 «Про результати службового розслідування по фактам нестачі охолоджувальної рідини М-40 в групі матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 » щодо притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та позбавлення премії майора ОСОБА_1 .
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.04.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна