Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 квітня 2021 року № 520/3719/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зоркіної Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити з 26 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії згідно довідок, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: посадовий оклад у сумі 4800,00 грн., надбавка за ранг у сумі 400,00 грн., надбавка за вислугу років (50 %) у сумі 2400,00 грн. та довідки № 580/14-28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати : премія місячна у сумі 6424,04 грн., інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період , що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 26321,34 грн., відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ у ред. Закону від 04.02.2003 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 432-IV від 16.01.2003 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 26 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії згідно довідок, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: посадовий оклад у сумі 4800,00 грн., надбавка за ранг у сумі 400,00 грн., надбавка за вислугу років (50 %) у сумі 2400,00 грн. та довідки № 580/14-28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати : премія місячна у сумі 6424,04 грн., інші виплати ( матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 26321,34 грн., відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ у ред. Закону від 04.02.2003 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 432-IV від 16.01.2003 р.;
відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при призначенні пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» невірно визначено розмір останньої, чим порушено право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 15.03.2021 у справі відкрито провадження в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах та у спосіб, визначені законом.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
26 листопада 2018 року позивачка звернулася до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІХ від 09.07.2003 р. на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова № 515 від 03.12.2018 позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Не погодившись з зазначеним рішенням позивачка оскаржила його в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі 520/3115/19 визнано протиправним та скасовано рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 515 від 03.12.2018, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з 26 листопада 2018 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 з 26 листопада 2018 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Разом із заявою про перехід на пенсію держслужбовця позивач надала Головному управління Пенсійного Фонду України в Харківській області довідки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про складові заробітної плати від 22.11.2018 р. № 580/14/28-10-05-02-55 (загальна сума заробітної плати 32745.38 грн, в тому числі премія місячна, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю) та від 22.11.2018 № 579/14/28-10-05-02-55 (загальна сума заробітної плати 7600,00 грн, в тому числі посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (50%)
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі 520/3115/19 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» розмір пенсії визначено на підставі довідки від 22.11.2018 № 579/14/28-10-05-02-55.
Не погодившись з зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачка оскаржила його в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі 520/920/2020 , в тому числі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 26 листопада 2018 року перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ на підставі довідок № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018р та № 580/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21 жовтня 2020 року № 2000-0211-8/81454 позивачку повідомлено, що їй призначена пенсія з розрахунку 60 відсотків від розміру заробітної плати, вказаної у довідках Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018р та № 580/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р.
09.02.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії з 26 листопада 2018 року у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії згідно довідок , виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28- 10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: посадовий оклад у сумі 4800,00 грн, надбавка за ранг у сумі 400,00 грн, надбавка за вислугу років (50 % ) у сумі 2400,00 грн. та довідки № 580/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: премія місячна у сумі 6424,04 грн.. інші виплати ( матеріальна допомога, премії . нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 26321,34 грн відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ. у редакції Закону від 04.02.2003 року із змінами внесеними згідно із Законом № 432-ІV від 16.01.2003 р.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з посиланням на положення статті 37 Закону України «Про державну службу» листом від 03.03.2021 № 2000-0212-8/31142 повідомлено про неможливість перерахунку пенсії у розмір 90 відсотків заробітної плати без обмеження максимального розміру.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час вступу позивачки до Державної податкової служби України з 18.01.1994 року умови та порядок пенсійного забезпечення держслужбовців визначалися статтею 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.
Так, вказаною нормою Закону було передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого держаного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку , одержуваного після виходу на пенсію.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166- VII внесені зміни до статті 37 Закону України " Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ : розмір пенсії 80 відсотків змінено на 70 відсотків . В подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII розмір пенсії з 70 відсотків змінено на 60 відсотків .
На момент виникнення спірних правовідносин стаття 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ передбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам , які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі , з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналізуючи наведені норми законодавства , можна зробити висновок, що положення статті 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ в новій редакції звужують зміст та обсяг соціальних гарантій працівників державної служби порівняно з редакцією Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723- ХІІ у редакції Закону від 04.02.2003 року із змінами внесеними згідно із Законом № 432-ІV від 16.01.2003 р.
В той же час, суд зазначає, що положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який, принаймні, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається ( рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 17.03. 2004 № 7-рп/2004. від 01.12.2004 № 20-рп/2004).
Пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначає, шо утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, шо є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6. частини другої статті 19. частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування. їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Положеннями частини першої статті 8 Конституції України визнається й діє принцип верховенства права.
Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Принцип правової визначеності з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010. № 23-рн/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011 вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишатися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
В п. 4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній, життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1,3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22-24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, шо набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а при прийнятті законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав (рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005)
Беручи до уваги ту обставину, що зміни в законодавство в частині зменшення процентного визначення розміру пенсії від заробітної плати державного службовця до 60 відсотків, внесені вже після того, як позивачка мала в наявності стаж державної служби 20 років (станом на 18.01.2014 року) та відповідно мала право та сподівання отримати пенсію у розмірі 90 відсотків відповідно до статті 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у редакції Закону від 14.02.2003 року із змінами внесеними згідно із Законом № 432-ІV від 16.01.2003 р.
Продовжуючи розгляд справи, суд звертає увагу на те, що право па призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення, отже, не призначення та невиплата пенсії є втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні Європейського, суду з прав людини по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Отже, у спірних правовідносинах, є підстави стверджувати про наявність у позивачки "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи - понад 20 років на державній службі на посадах в органах Державної податкової служби передбачає право на призначення та виплату пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у редакції Закону від 04.02.2003 року із змінами внесеними згідно із Законом № 432-ІУ від 16.01.2003 р., тоді як положення статті 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ в новій редакції із змінами від 28.12.2014. фактично звужують зміст та обсяг права на розмір пенсійних виплат .
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів (рішення у справах Амюр проти Франції. Колишній король Греції та проти Греції та Малама проти Греції. Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі Ганс-Адам 11 проти Німеччини). Легітимні сподівання за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі Копецький проти Словаччини).
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf. Presses Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А. № 332. с. 21. п. 31).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду в частині присудження виплати пенсії за один місяць до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту частини1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Розподіл судових витрат не вирішується у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити з 26 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії згідно довідок, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: посадовий оклад у сумі 4800,00 грн., надбавка за ранг у сумі 400,00 грн., надбавка за вислугу років (50 %) у сумі 2400,00 грн. та довідки № 580/14-28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати : премія місячна у сумі 6424,04 грн., інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період , що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 26321,34 грн., відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ у ред. Закону від 04.02.2003 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 432-IV від 16.01.2003 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 26 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії згідно довідок, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України № 579/14/28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати: посадовий оклад у сумі 4800,00 грн., надбавка за ранг у сумі 400,00 грн., надбавка за вислугу років (50 %) у сумі 2400,00 грн. та довідки № 580/14-28-10-05-02-55 від 22.11.2018 р. про складові заробітної плати : премія місячна у сумі 6424,04 грн., інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 26321,34 грн., відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ у ред. Закону від 04.02.2003 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 432-IV від 16.01.2003 р.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення . В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.